11 грудня 2014 року м. Київ К/800/44524/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Кравцова О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції сільського господарства в Луганській області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної інспекції сільського господарства в Луганській області про визнання протиправними дій, скасування припису, скасування акту перевірки,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Луганській області про визнання протиправними дій по проведенню перевірки, визнання протиправним та скасування припису від 20.02.2013 №000712, визнання протиправним та скасування акту перевірки від 15.02.2013 в частині, що стосується земельної ділянки, площею 0,0170 га під замощення тротуарної плитки.
Позовні вимоги мотивовано необґрунтованістю висновків акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо наявності факту самовільного зайняття позивачем земельної ділянки під замощення тротуарною плиткою. Також, позивачем вказано на порушення відповідачем під час проведення перевірки вимог Закону Україин "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині необхідності повідомлення позивача про проведення перевірки.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року позов задоволено: визнано протиправними дії Державної інспекції сільського господарства в Луганській області по проведенню перевірки дотримання вимог земельного законодавства 15.02.2013, за результатом якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.02.2013, повідомлення про виклик для надання пояснень у зв'язку з виявленими порушеннями земельного законодавства від 15 лютого 2013 року; розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 1 421,68 грн.; припис від 20 лютого 2013 року за № 000712; визнано протиправним та скасований припис Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 20.02.2013 № 000712, в частині, що стосується земельної ділянки площею 0,0170 га під замощення тротуарною плиткою, а також визнаний протиправним та скасований акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.02.2013 в частині, що стосується земельної ділянки площею 0,0170 га під замощення тротуарною плиткою.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано припис Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 20.02.2013 №000712; визнано протиправним та скасовано розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 1 421,68 грн.; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Державна інспекція сільського господарства в Луганській області із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за заявою громадян від 21 січня 2013 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, користування якою здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на умовах договору оренди від 4 серпня 2011 року № 2331.
За результатами перевірки складено акт від 29.01.2013, яким встановлено, що використовується земельна ділянка площею 0, 0722 га з відсутністю межових знаків, що є порушенням вимог статті 96 Земельного Законодавства України.
На підставі акту перевірки від 29.01.2013 відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення від 29.01.2013 №000373, а також видано припис від 29.01.2013 №000462 щодо усунення порушення земельного законодавства із строком виконання до 08.02.2013.
05.02.2013 в присутності позивача проведено перевірку виконання припису від 29.01.2013 №000462.
Перевіркою встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки пл. 0,0176 га, з яких: пл. 0,0006 га - під розміщення сходів, пл. 0,0170 га - під замощення тротуарною плиткою, додатково до земельної ділянки пл. 0,0722, яка використовується позивачем під розміщений торговельний та оздоровчий комплекс, розміщення торговельних павільйонів та благоустрій прилеглої території.
За результатами проведеної 15.02.2013 перевірки відповідачем винесено припис від 20.02.2013 №000712 про зобов'язання позивача до 27.02.2013 усунути порушення вимог земельного законодавства; складено та надано розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 20.02.2013 на суму 1421,68 грн.
Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування припису Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 20.02.2013 №000712; визнання протиправним та скасування розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 1 421,68 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах вийшов за межі наданих повноважень, оскільки перевірка, що проводилась 15.02.2013 та за результатами якої встановлено вказані порушення, була перевіркою виконання припису, у зв'язку з чим відповідачем при її здійсненні мав обмежитися виключно встановленням факту виконання чи невиконання вимог припису.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень.
Згідно з пунктом 2.1 Положення про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 09.03.2004 №67, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, припис - це обов'язкова для виконання письмова вимога державного інспектора, яка видається юридичним і фізичним особам з метою припинення виявленого порушення земельного законодавства та усунення його наслідків.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Положення №67 контроль за своєчасністю та повнотою виконання заходів, зазначених у приписі, здійснює державний інспектор. У разі невиконання особою, яка допустила порушення земельного законодавства, припису протягом указаного в ньому строку державний інспектор діє відповідно до вимог пунктів 6.4 та 6.5 Порядку.
За змістом пункту 3.3 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 №312, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, формою здійснення контролю за станом виконання раніше виданих приписів є проведення оперативної перевірки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка 15.02.2013 проводилась відповідачем з метою контролю за станом виконання припису від 29.01.2013 №000462, яким позивача, зокрема, зобов'язано встановити межові знаки.
Колегія суддів погоджується із позицією суду апеляційної інстанції в частині того що відповідач при здійсненні 15.02.2013 перевірки виконання припису мав обмежитися виключно встановленням факту виконання чи невиконання вимог припису. Перевірка дотримання вимог земельного законодавства за зверненням громадян відповідачем проводилась 29.01.2013; порушень вимог статті 125, 126 Земельного кодексу України під час проведення зазначеної перевірки відповідачем не встановлено.
Враховуючи викладене, погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції в частині того, що у спірних правовідносинах відповідачем вийшов за межі наданих повноважень, колегія суддів вказує на обґрунтованість позиції суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом не допущено.
Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Луганській області відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: