11 грудня 2014 року м. Київ К/800/46962/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Кравцова О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Санаторно-оздоровчого підприємства "Учбово-спортивна база "Переяславль" на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року у справі за позовом виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області до виконавчого комітету Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,
Виконавчий комітет Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Стовп'язької сільської ради від 11.07.2006 №74 «Про видачу свідоцтва про право власності на цілий майновий комплекс санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль».
Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваного рішення як такого, що прийнято за відсутності у виконавчого комітету Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області повноважень на видачу свідоцтв про право власності стосовно нерухомого майна, яке розташовано на території іншої адміністративно-територіальної одиниці.
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року, позов задоволено: визнано протиправним і скасовано рішення виконавчого комітету Стовп'язької сільської ради від 11.07.2006 №74 «Про видачу свідоцтва про право власності на цілий майновий комплекс санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль».
У поданій касаційній скарзі Санаторно-оздоровче підприємство "Учбово-спортивна база "Переяславль" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.12.1996 Стовп'язькою сільською радою народних депутатів Учбово-спортивній базі «Переяславль» видано державний акт серії 1-КВ №000484 на право постійного користування землею площею 12,8 гектарів в межах сільської ради згідно з планом землекористування.
Постановою Верховної Ради України від 03.03.1998 №145/98-ВР в межі міста Переяслава-Хмельницького включено землі Переяслав-Хмельницького району загальною площею 597,8 гектара.
У зв'язку із зміною меж міста, відповідно до кадастрового плану земельна ділянка Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль» розділена на дві частини, при цьому, до меж міста відійшла земельна ділянка площею 8,3308 га, на якій розмішені об'єкти нерухомого майна, інша частина земельної ділянки перебуває на території Стовп'язької сільської ради.
Виконавчим комітетом Стовп'язької сільської ради 11.07.2006 прийнято рішення №74 «Про видачу свідоцтва про право власності Санаторно-оздоровчому підприємству «Учбово-спортивна база «Переяславль» на цілісний майновий комплекс.
Вказуючи на протиправність рішення Стовп'язької сільської ради від 11.07.2006 №74 виконавчий комітет Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області звернувся до суду із зазначеним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення від 11.07.2006 №74 як такого, що прийнято Стовп'язькою сільською радою із перевищенням наданих законом повноважень.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 7 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.
Відповідно до підпункту 10 частини «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить делеговане повноваження, зокрема, щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Пунктом 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 та чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що нерухоме майно Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль» знаходиться на території міста Переяслав-Хмельницький, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині того, що органом, уповноваженим на прийняття рішення про видачу свідоцтва про право власності є виконавчий комітет Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області.
Так, місце розташування майна на території тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці обумовлене, у першу чергу, його фактичним місцезнаходженням та не залежить від органу, який був уповноважений на вирішення земельних питань до зміни меж адміністративно-територіального утворення.
Колегія суддів також вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги в частині наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з мотивів незалучення судом першої інстанції Санаторно-оздоровчого підприємства "Учбово-спортивна база "Переяславль" в якості третьої особи, оскільки доводам вказаного підприємства щодо правомірності оскаржуваного рішення надано оцінку судом апеляційної інстанції за результатами розгляду його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Санаторно-оздоровчого підприємства "Учбово-спортивна база "Переяславль" відхилити, постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: