03 грудня 2014 року м. Київ К/800/42074/14
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді: Олексієнка М.М. (доповідач),
суддів: Бутенка В.І.,
Весельської Т.Ф.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області (далі - УПФ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку за касаційною скаргою представника УПФ на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 11 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року,
У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив визнати протиправним рішення УПФ від 7 серпня 2012 року № 309 про відмову в призначенні йому пенсії на пільгових умовах та зобов'язати призначити зазначену пенсію відповідно до правил, передбачених Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, з 10 квітня 2012 року.
Посилався на незаконність оскаржуваного рішення, оскільки вини його у несвоєчасному проведенні атестації робочих місць на підприємстві немає.
Постановою Ренійського районного суду Одеської області від 11 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії. Зобов'язано УПФ призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах з 10 квітня 2012 року відповідно до пункту 23003010-13502 - «машиністи всіх найменувань» Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що з 22.08.1992 року атестація робочих місць на підприємстві, де працював позивач, не проводилася, пільговий характер його роботи документально не підтверджений, тому відсутні підстави зараховувати до пільгового стажу період роботи з 22.08.1992 року по 14.03.2000 року на посаді котельного машиніста.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 в періоди з 29.08.1983 року по 01.01.1990 року працював на посаді машиніста (кочегара) т/х «Луганськ», з 02.01.1990 року по 15.03.2000 року обіймав посаду котельного машиніста т/х «Луганськ», з 15.03.2000 року по 15.12.2001 року був зливником-розливника нафторайону порту 3-го розряду, а з 16.12.2001 року до 03.04.2005 року працював машиністом технологічних насосів нафторайону.
Рішенням УПФ від 7 серпня 2012 року, яке є предметом оскарження, відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю підстав для зарахування до пільгового стажу період роботи на посаді котельного машиніста першого класу з 22.08.1992 року по 14.03.2000 року, оскільки зазначений період не підтверджений атестацією робочих місць, та роботу машиніста технологічних насосів 3-го класу з 16.12.2001 року по 03.04.2005 року, тому що така посада не входить до Списку №2, затвердженого постановою КМУ від 11 березня 1994 року №162.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт зайнятості ОСОБА_2 на роботах із шкідливими умовами праці підтверджується записами в трудовій книжці, а не своєчасне проведення атестації у визначені законодавством строки не може бути підставою для відмови в призначенні пільгової пенсії. Період роботи з 16.12.2001 року по 03.04.2005 року на посаді машиніста технологічних насосів 3-го класу правомірно не враховано до пільгового стажу, проте в нього достатньо стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.
Висновок судів відповідає дійсним обставинам справи на нормам матеріального права.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (пункт 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731).
Як установлено судами, що відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_2 з 02.01.1990 року по 15.03.2000 року працював на посаді котельного машиніста першого класу в Ренійському морському торгівельному порту. Посада, яку він обіймав входила до списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 та ввійшла до списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умова, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36. Зокрема, вказана посада передбачена в розділах «Транспорт», «Транспортні послуги», списку № 2, машиністи всіх найменувань, машиністи.
Згідно з пунктами 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (набрала чинності з 21.08.1992 року), атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
За пунктом 4 вище згаданого Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням, передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації, строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2014 року (справа №21-307а14), яка згідно зі статтею 244-2 КАС України, є обов'язковою для суддів при прийнятті рішень в подібних справах.
Оскільки у справі, що розглядається, суди встановили, що атестація робочих місць на підприємстві була проведена 7 лютого 2000 року, а ОСОБА_2 з 2 січня 1992 року по 14 березня 2000 року працював на посаді котельного машиніста, яка віднесена до переліку робіт, зайнятість на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2, впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці, то за таких обставин суди попередніх інстанцій дійшла до обґрунтованого висновку, що зазначений період має бути зарахований до пільгового стажу.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Зокрема, посилання відповідача про недостатність стажу, без урахування періоду роботи з 16 грудня 2001 року по 3 квітня 2005 року на посаді машиніста технологічних насосів 3-го класу, для призначення пенсії на пільгових умовах, є безпідставними, оскільки з огляду на встановлені обставини та приведені вимоги законодавства, на час звернення до УПФ за призначенням пільгової пенсії позивач мав понад 16 років пільгового стажу за Списком № 2, а отже має право на пенсію.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області відхилити, а постанову Ренійського районного суду Одеської області від 11 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
Т.Ф. Весельська