"18" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/53548/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2011 року,-
У червні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника та компенсації, відповідно до вимог статей 50, 52 і 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-ХІІ).
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що починаючи з 1 січня 2007 року розмір її пенсії та щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи не відповідає вимогам статей 52, 54 Закону № 796-ХІІ, при цьому відповідач у задоволенні її заяви про перерахунок спірних виплат відмовив, а також відмовив їй у призначенні та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, передбаченою статтею 50 цього Закону.
Вважаючи це порушенням своїх прав ОСОБА_4 просила про задоволення позову.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 3 серпня 2010 року позов задоволено та зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії та щомісячної компенсації за втрату годувальника відповідно до вимог частини 4 статті 54, частини 1 статті 50 та статті 52 Закону № 796-ХІІ починаючи з 1 січня 2007 року.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалене ним рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами встановлено, що позивач є вдовою учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда 2 групи, та у період з 1 січня 2007 року по 1 вересня 2008 року одержувала пенсію і щомісячну компенсацію у зв'язку з втратою годувальника, передбачені статтями 52, 54 Закону № 796-ХІІ.
Починаючи з 1 вересня 2008 року позивачу призначена пенсія за віком, у відповідності до норм Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також виплачується компенсація у зв'язку з втратою годувальника згідно статті 52 Закону № 796-ХІІ.
Розрахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника та компенсації, у період з 1 січня 2007 року по 31 серпня 2008 року, їй проведений виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», а щомісячна компенсація виплачується в розмірах та у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що позивач не має права на спірні виплати.
Проте, до такого висновку суд апеляційної інстанції частково дійшов без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Зі змісту статті 50 Закону № 796-ХІІ випливає, що додаткова пенсія є індивідуальною виплатою яка призначається особам, віднесеним до категорії 1 лише після виникнення права на державну пенсію.
В даному випадку, позивач має право на призначення та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, а відтак відсутні правові підстави для одержання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, яка не виплачується окремо від державної пенсії, встановленої статтею 54 Закону № 796-ХІІ.
Крім того, суд апеляційної інстанції правильно не взяв до уваги посилання позивача на приписи частини 2 статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та відмовив у задоволенні позову щодо стягнення недоотриманих сум пенсії, оскільки цією нормою передбачена виплата пенсій за минулий час лише в тому випадку, якщо такі були фактично нараховані але не затребувані пенсіонером своєчасно або не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, але в матеріалах справи відсутні дані про нарахування позивачу сум пенсії протягом спірного періоду.
Таким чином, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, в цій частині, ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає підстав для скасування цієї частини рішення.
Разом з тим, у відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Але, в порушення зазначених приписів норм процесуального права, суди, вирішуючи спір, не врахували наступного.
Так, згідно з положеннями статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
Розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника встановлюється статтею 37 Закону № 1058-IV, а розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника наслідок Чорнобильської катастрофи також регламентується статтею 54 Закону № 796-ХІІ, якою передбачено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляється між ними рівними частками.
Крім того, ОСОБА_4, як непрацездатний член сім'ї годувальника, яка була на його утриманні, має право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до статті 52 Закону № 796-ХІІ, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку пенсії та компенсації виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523.
Ця постанова була чинною у період спірних правовідносин і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статті 54 Закону України № 796-ХІІ.
Тому, суд повинен був виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а даючи правову оцінку доводам щодо розрахунку пенсії та компенсації, передбачених статтями 52, 54 Закону № 796-ХІІ, суду слід було врахувати, що застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Суд також не врахував того, що норми Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в частині змін до Закону №796-ХІІ, не підлягають застосуванню до даного спору, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року відповідно, вони визнані неконституційними.
Отже, дії відповідача, у період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 серпня 2008 року, щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, виходячи з розміру, встановленого статтею 54 Закону № 796-ХІІ є протиправними.
Окрім цього, судом не надано належної правової оцінки обставинам справи в частині перерахунку розміру компенсації, передбаченої статтею 52 Закону № 796-ХІІ, починаючи з 1 січня 2007 року, оскільки, з урахуванням вимог вищезазначених правових норм, її розмір повинен обчислюватись виходячи з вимог статті 52 Закону № 796-ХІІ та статті 28 Закону № 1058-ІV, а не постанови кабінету Міністрів України.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за правилами абзацу 1 пункту 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання (реєстрації), а при необхідності - його законним представником (батьки або опікун (піклувальник)) за місцем проживання (реєстрації) представника, а згідно з абзацом 5 пункту 5 цього Порядку, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Однак, суди, під час розгляду справи, залишили поза увагою те, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника, у відповідності до статті 54 Закону № 796-ХІІ, виплачувалась позивачу лише у період з 1 січня 2007 року по 31 серпня 2008 року, після чого ОСОБА_4 подала заяву про переведення на пенсію за віком, а тому вирішувати даний спір необхідно в межах цього періоду.
Неповне з'ясування судом апеляційної інстанції дійсних обставин справи, в частині позовних вимог щодо перерахунку і виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника та компенсації, передбачених статтями 52, 54 Закону № 796-ХІІ, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, в цій частині, призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості.
За таких обставин рішення апеляційного суду, підлягає частковому скасуванню, а справа направленню на новий розгляд, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях.
За приписами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2011 року, в частині позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника та компенсації, передбачених статтями 52, 54 Закону № 796-ХІІ скасувати, а справу, в цій частині, направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В решті оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
В.В. Тракало