"05" листопада 2014 р. м. Київ К/800/9144/14
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді: Олексієнка М.М.,
суддів: Бутенка В.І.,
Весельської Т.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції» (далі - ТОВ «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції») до управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова (далі - УПФ), третя особа - відкрите акціонерне товариство «Селянський комерційний банк «Дністер» (далі - ВАТ СКБ «Дністер») про скасування вимоги за касаційною скаргою представника позивача на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року,
У грудні 2010 року представник ТОВ «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції» звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив скасувати вимогу УПФ від 07 грудня 2010 року № Ю-997 про сплату недоїмки, та визнати відсутність заборгованості.
Посилався на те, що УПФ нарахувало недоїмку всупереч вимогам закону, оскільки товариство вжило всіх заходів до своєчасної сплати страхових внесків, що підтверджується банківськими виписками і платіжними дорученнями.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2011 року позов задоволено частково. Скасовано вимогу УПФ від 07 грудня 2010 року №Ю-997 про сплату боргу. В решті у задоволенні позову відмовлено.
Львівський апеляційний адміністративний суд своїм рішенням від 30 січня 2014 року зазначену постанову скасував та ухвалив нову про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі представник ТОВ «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції», з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просить рішення цього суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вказує на те, що судом апеляційної інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, що призвело до незаконності прийнято рішення.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції» упродовж лютого 2009 року - грудня 2010 року до ВАТ СКБ «Дністер» направлялися платіжні доручення на загальну суму 57678,92 грн. на перерахунок страхових внесків до УПФ. Однак зазначені платежі не були проведені банківською установою, у зв'язку із недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку, оскільки на виконання Постанови Національного банку України від 16 квітня 2010 року № 229 у ВАТ СКБ «Дністер» з 17.04.2009 року до 16.04.2010 року призначена тимчасова адміністрація та введено мораторій строком на шість місяців на задоволення вимог кредиторів.
16 грудня 2010 року позивачем отримано вимогу УПФ від 07.12.2010 року № Ю-997 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 10126,19 грн.
З таким рішенням ТОВ «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції» не погодилося і оскаржило його в судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, надавши установі банку, у якій обслуговується, платіжні доручення на перерахування відповідних сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фактично виконав зобов'язання по їх сплаті.
Апеляційний суд прийшов до висновку про законність рішення відповідача, оскільки фактично кошти на рахунок УПФ не поступили, тому підстав для скасування оскаржуваної вимоги немає.
Висновок апеляційного суду, на відміну від суду першої інстанції, не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.
Порядок нарахування і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, штрафних санкцій за їх несплату, визначається Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до положень, передбачених частинами четвертою, п'ятою, шостою статті 20 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно зі статтею 8 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-Ш «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346-Ш, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. Ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання (пункт 21.1 статті 21., пункт 22.4 статті 22 Закону № 2346-Ш).
Банк, який обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів (стаття 32 Закону № 2346-Ш).
З урахуванням зазначених обставин справи та норм права, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність вини товариства, оскільки ним виконані зобов'язання щодо сплати обов'язкових платежів до УПФ у визначені законом строки, а затримка у перерахуванні коштів з вини банку.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому відповідно до статті 226 КАС України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції» задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2011 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
Т.Ф. Весельська