18 листопада 2014 року м. Київ К/9991/74847/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2011 року, -
У лютому 2010 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради (далі УПСЗН) в якому просила визнати незаконними дії та зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити їй допомогу на дитину у відповідності до статті 16 Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі Закон № 2811-ХІІ) та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі Порядок), починаючи з 1 січня 2010 року.
В обґрунтування позову зазначала, що відповідач незаконно відмовив їй у призначенні, нарахуванні та виплаті спірної допомоги, чим порушив її права, а тому ОСОБА_4 просила про задоволення позову.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 8 квітня 2010 року, позов задоволено та зобов'язано УПСЗН призначити, нарахувати та виплатити позивачу спірну допомогу на дитину починаючи з 1 січня 2010 року.
Оскаржуваною постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано і в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалене ним рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач є опікуном над неповнолітнім ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 2005 року одержувала допомогу на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування.
Листом від 25 грудня 2008 року № 11-03/6000 позивача повідомлено про те, що у зв'язку зі змінами в законодавстві, з 1 січня 2009 року, перерахунок допомоги без звернення опікуна виконуватись не буде, а тому їй необхідно особисто звернутись протягом січня 2009 року до управління та надати передбачені законом документи.
18 січня 2010 року позивач звернулась до УПСЗН з заявою про призначення спірної допомоги, однак листом від 22 січня 2010 року № 12-03/341 у призначенні такої відповідач відмовив.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що підстав для призначення і виплати спірної допомоги у відповідача не було, а тому останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до статті 16 Закону № 2811-ХІІ (в редакції, яка діяла у період спірних правовідносин) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, призначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського піклування. Така допомога вважається власністю дитини.
Згідно з положеннями пункту 25 Порядку, відповідно до статті 16 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, визначеним в установленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування та відповідно до законодавства набули статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.
Виходячи зі змісту вищезазначених правових норм, допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування може бути призначена лише за умови надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.
При цьому, у відповідності до підпункту 2 пункту 27 Порядку для одержання допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, органу праці та соціального захисту населення подаються, зокрема, копія рішення органу опіки та піклування або суду про встановлення опіки чи піклування над дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування.
Як правильно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням голови Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради від 19 вересня 2003 року № 1773р позивача призначено опікуном над неповнолітнім ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, однак, зі змісту вказаного документу не вбачається встановлення останньому статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.
Порядок надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, у період спірних правовідносин, визначався Законом України від 13 січня 2005 року № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі Закон № 2342-IV), а також постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» (далі постанова 866).
За визначенням абзаців 1-3 частини 1 статті 1 Закону № 2342-IV дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки.
Діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.
Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.
Згідно приписів статті 5 Закону № 2342-IV за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов'язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.
Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства.
За правилами частини 1 статті 11 вищевказаного Закону органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
А частиною 1 статті 12 Закону № 2342-IV встановлено, що безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.
Також, пунктом з постанови 866 установлено, що органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.
Крім того, у відповідності до вимог пунктів 21, 22 та 24 постанови 866 для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини протягом двох місяців повинна зібрати необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування).
Рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті ради за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.
Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям: 1) батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду; 2) які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду; 3) батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду; 4) батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану; 5) батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду; 6) батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду; 7) батьки яких перебувають під вартою на час слідства, що підтверджується постановою суду; 8) батьки яких знаходяться у розшуку органами внутрішніх справ, пов'язаному з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів внутрішніх справ про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження; 9) у зв'язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов'язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ; 10) підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС.
Отже, вищезазначеними Законами, постановою 866 та Порядком встановлений вичерпний перелік умов та обставин, необхідних для встановлення дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, а тому не проживання одинокої матері дитини понад шість місяців з дитиною не може бути підставою для надання такого статусу та виплати спірної допомоги.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо правомірності дій відповідача та відсутності підстав для задоволення позову.
За таких обставин, оскаржуване судове рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
В.В. Тракало