"13" листопада 2014 р. м. Київ К/800/33155/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді ,
секретар Борілло Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19.04.2013р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про перерахунок пенсії,
У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці з вимогами про перерахунок пенсії. Посилалась на те, що при переведенні з одного виду пенсії на інший відповідачем порушено вимоги Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до заниження розміру її пенсії.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013р., в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Позивач вважає, що при переведенні її з наукової пенсії на пенсію за віком відповідач неправомірно розрахував розмір пенсії за односкладовою формулою та застосував до всього періоду її страхового стажу (416 місяців) коефіцієнт 1,35, що призвело до заниження розміру пенсії.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 02.05.1992р. перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м. Вінниці. До 01.07.2000р. позивач отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 01.07.2000р. її переведено на наукову пенсію відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
05.07.2011р. за заявою позивача її переведено на пенсію за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважав обґрунтованим розрахунок Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, згідно якого індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі з урахуванням оптимізації становить 2,28248, середній заробіток для обчислення пенсії - 4523,31 грн., коефіцієнт стажу - 0,46800, основний розмір пенсії - 2117,85 грн., доплата за понаднормований стаж - 106,96 грн., надбавка як дитині війни - 49,80 грн., доплата згідно рішення суду - 162,00 грн., а відтак прийшов до висновку про правомірність дій Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо розрахунку розміру пенсії позивачки при переведенні її 05.07.2011р. з наукової пенсії на пенсію за віком.
Колегія судів погодитись із таким висновком судів не може з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Статтею 27 Закону № 1058-IV передбачено два варіанти обчислення розміру пенсії за віком, з яких пенсіонер може обирати найбільш вигідний для себе, зокрема, за формулою: П = 3п х Кс, де П - розмір пенсії (у грн.); Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, з якої обчислюється пенсія (у грн.); Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, чи другий варіант - за двоскладовою формулою, за яким визначається розмір пенсії, яка складається із двох частин: частина, яка припадає на період стажу до набрання чинності Законом, та частина пенсії, яка припадає на період страхового стажу після набрання чинності Законом № 1058-IV. Частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
При вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій вказаних норм процесуального закону не дотримались.
Суд першої інстанції не обґрунтував, з яких підстав вимога позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії за двоскладовою формулою не підлягає задоволенню. В рішенні відсутнє і обґрунтування щодо неможливості застосування індивідуального коефіцієнта заробітної плати 2,45303 за період трудового стажу до 19.07.1993р. (415 місяців) та коефіцієнту страхового стажу 1,35 за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р., на застосуванні яких наполягала позивач. Тобто, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не дав належну правову оцінку заявленим позовним вимогам та діям відповідача щодо перерахунку пенсії, а лише послався на формулу, за якою відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу. Апеляційний суд вказаних помилок суду першої інстанції не виправив.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи судові рішення у даній справі, суди зазначених вимог процесуального закону не виконали.
Відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки зазначені недоліки унеможлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19.04.2013р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013р. скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді
Винокуров К.С.
Пасічник С.С.