18грудня 2014 року Апеляційний суд міста Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Барановської Л.В.
КирилюкГ.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва, Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва», Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду в Солом'янському районі м. Києва», Дочірнього підприємства «Екос» про зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 6 листопада 2014 року, -
У грудні 2013 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням наступних уточнень своїх вимог, просив зобов'язати Святошинську районну в м. Києві державнуадміністрацію винести та затвердити розпорядження про виключення з числа службових житлового приміщення.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що розпорядженням Залізничної районної державної адміністрації м. Києва від 21 червня 2000 року йому надано службову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 13,4 кв.м., у якій він за власний рахунок проводить поточний ремонт та сплачує житлово-комунальні послуги.
Справа № 759/422/14-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/14828/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Кривов'яз А.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
Позивач відпрацював понад 10 років на посаді, відповідно до якої одержав службове житло та не може бути виселений з нього, звертався до органу, який надав йому службове приміщення з проханням надати замість службового житла звичайне або зняти з цього житла статус службового, проте дане звернення не було розглянуто належним чином.
Також ОСОБА_2. зазначав, що 19 червня 2014 року та 15 жовтня 2014 року КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду в Солом'янському районі м.Києва» також зверталось із відповідними клопотаннями до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про виключення зазначеної квартири зі складу службових, які відповідачем розглянуті не були.
Посилаючись на викладене просив його вимоги задовольнити.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 6 листопада 2014 року вказаний позов задоволено. Зобов'язано Святошинську районну в м. Києві державнуадміністрацію винести та затвердити розпорядження про виключення з числа службових житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 Вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В суді апеляційної інстанції представник Святошинської районної в
м. Києві державної адміністрації - ОСОБА_4, представник Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва - Севенецька-Фурс Т.А. та представник Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» - Стукалов А.В. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення Святошинського районного суду м. Києва від 6 листопада 2014 року залишити без змін.
Інші учасники, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, явку представників не забезпечили, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутність на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.
Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до положень статей 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
Згідно зі статтями 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
При розгляді справи судом встановлено, що 14 липня 1998 року згідно наказу № 18/7-98, ОСОБА_2 прийнятий на посаду слюсаря-сантехніка АДС до Державного комунального управління житлового господарства Залізничного району м. Києва, де пропрацював до 18 червня 2012 року.
Розпорядженням Залізничної районної державної адміністрації м. Києва від 21червня 2000 року № 745 ОСОБА_2 надано службову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 13,4 кв.м., загальною площею 26,5 кв.м. на родину з трьох осіб.
За клопотанням ДП «Екос» від 11 серпня 1998 року за № 400 вказана квартира включена до числа службових розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва від 17 вересня 1998 року № 1516.
Згідно довідки форми № 3 в квартирі № 44 у будинку 22 по
вул. Симиренка в м. Києві, зареєстровані та проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_10
Як встановлено судом, 19 червня та 15 жовтня 2014 року комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду в Солом'янському районі м. Києва» зверталось із відповідними клопотаннями до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про виключення вказаної квартири позивача зі складу службових, які відповідачем задоволені не були.
Наведене не дає підстав для висновку про задоволення позовних вимог.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що наявні достатні законні підстави для зобов'язання відповідача Святошинську районну в м. Києві державнуадміністрацію винести та затвердити розпорядження про виключення з числа службових житлового приміщення.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна з огляду на наступне.
Відповідно ст. 121 ЖК та відповідно до п.16 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 04.02.1988 р. №37 встановлено, що службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.
Безпідставними є посилання суду першої інстанції на статтю ст. 125 ЖК, згідно якої без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, оскільки не є предметом розгляду у даній справі питання виселення чи надання іншого жилого приміщення.
Згідно до п. 6. Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в його використанні або у випадку, коли в установленому законодавством порядку воно виключається з числа жилих за рішенням виконавчого органу відповідної районної, міської, районної у місті ради народних депутатів.
З огляду на вказану норму слід дійти висновку щодо необхідності дотримання встановленого законом порядку виключення жилого приміщенняз числа службових.
Відповідно до розпорядження виконавчого органу КМР від 31.01.2011 року № 121 «Про реалізацію районними в м. Києві державними адміністраціями окремих повноважень» повноваження щодо виключення жилих приміщень з числа службових відноситься до компетенції районних в
м. Києві державних адміністрацій.
Пунктом 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37 передбачено, що виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації.
Отже, з клопотанням про виключення жилого приміщення з числа службових має право звертатися підприємство, установа, організація за якою таке житло закріплено, а не особи, які отримали і проживають в службовому приміщенні.
Крім того, суду не надано будь-яких доказів того, що у підприємства, за яким закріплена спірна квартира, відпала потреба використовувати цю квартиру як службову.
Судом встановлено, що КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду в Солом'янському районі м. Києва» зверталось із відповідними клопотаннями до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про виключення зазначеної квартири зі складу службових.
Посилання сторони позивача щодо безпідставного ухилення від розгляду вказаних клопотань не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки, як пояснила у суді апеляційної інстанції представник державної адміністрації, такі клопотання не можуть бути розглянуті на даний час у зв'язку із відсутністю необхідного пакету документів, поданих суб'єктом звернення, необхідного для їх розгляду.
Крім того, виключення жилого приміщення з числа службових є правом, а не обов'язком державної адміністрації за результатом розгляду відповідного питання.
Переглядаючи оскаржуване рішення колегія суддів дійшла висновку, що Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація не порушила прав позивача, а суд не є органом до повноважень якого відноситься зобов'язання державної адміністрації до вчинення відповідних дій, яка здійснює свої повноваження в порядку та в межах, що передбачені законом.
На зазначене суд першої інстанції належної уваги не звернув, в результаті чого дійшов помилкового висновку по суті спірних правовідносин сторін.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності та взаємозв'язку оцінюючи їх в порядку статті 212 ЦПК України, враховуючи обставини, на які сторони посилалися як на підстави своїх вимог та заперечень, ретельно перевіривши висновки та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що остання підлягає задоволенню.
За таких обставин рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 6 листопада 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : І.М. Вербова
Судді : Л.В. Барановська
Г.М. Кирилюк