Апеляційний суд міста Києва
17 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12013110020013025 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Ширяєве Одеської області,
молдаванина, громадянина Молдови,
без визначеного місця проживання, не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.186 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року,
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 10.10.2014 року ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.186 КК України, і йому призначено покарання:
- за ч.1 ст.121 КК України - 5 років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.186 КК України - 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Справа № 11-кп/796/1451/2014
Категорія: ч.1 ст.121, ч.1 ст.186 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1 .
Цивільний позов прокурора задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги 2 562 гривні 68 копійок.
Судом прийнято рішення щодо речових доказів і про відшкодування процесуальних витрат.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його діянь, просить вирок суду першої інстанції змінити і пом'якшити ОСОБА_7 призначене покарання.
Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтовує тим, що призначене ОСОБА_7 покарання хоч і не виходить за межі, встановлені частинами статей закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, а тому не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого. Зокрема, вказує, що суд першої інстанції зазначив у вироку про те, що враховує дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують покарання, однак призначене покарання свідчить про протилежне.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника ОСОБА_6 , який просив призначити його підзахисному покарання із застосуванням ст.69 КК України, і доводи обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим й вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 умисно заподіяв ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження та відкрито викрав його майно, за наступних обставин.
30 листопада 2013 року об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли в результаті словесного конфлікту з ОСОБА_9 , завдав потерпілому два удари лезом ножа в область живота. Вказаними діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_9 проникаюче колото-різане торакоабдомінальне поранення зліва з ушкодженням купола діафрагми зліва та проникаюче колото-різане поранення живота з пошкодженням селезінки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.
Крім того, 30 листопада 2013 року oб 11 годині 30 хвилин ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , скориставшись безпорадним станом ОСОБА_9 , який не мав можливості чинити активний опір, відкрито викрав належний потерпілому мобільний телефон “Iphone” (китайського виробництва) вартістю 500 гривень з сім-картками операторів “МТС”, “Київстар” і грішми на рахунку та мобільний телефон “Nokia” вартістю 50 гривень з сім-карткою оператора “Київстар”. Після цього ОСОБА_7 залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 640 гривень.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, та за ч.1 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), - є вірною.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів в апеляційній скарзі про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими, дані про особу винного, який судимості не має, його характеристику, наявність обставини, що пом'якшує покарання, - щире каяття, та відсутність обставин, що його обтяжують, в тому числі ті дані й обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі захисника.
Також колегія суддів звертає увагу на спосіб життя обвинуваченого, який не працює і не займається суспільно корисною працею, на тяжкість наслідків, які настали внаслідок його протиправної поведінки.
Покарання у виді позбавлення волі, в тому числі в мінімальних межах, передбачених санкцією частини статті закону України про кримінальну відповідальність, а також призначення ОСОБА_7 остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим є справедливим, навіть з урахуванням доводів апелянта.
Саме таке покарання, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. А тому підстави для пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3