Справа № 11-кп/796/1435/2014 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.309 КК України Доповідач: ОСОБА_2
16 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження №120121100800009811 за апеляційною скаргою заст.прокурора м.Києва ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м.Києва від 07 жовтня 2014 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, українця, громадянина України, зі слів має вищу освіту, непрацюючого, інваліда третьої групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 29.05.2009 року Шевченківським районним судом м.Києва за ч.1 ст.309 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням іспитовим строком на 1 рік;
- 19.02.2010 рокуШевченківським районним судом м. Києва за ч.2 ст.309, ст.71 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць;
- 22.05.2012 рокуШевченківським районним судом м. Києва за ст.395 КК України до арешту строком на 1 місяць, звільнився з місць позбавлення волі 16.08.2012 р. по відбуттю строку покарання, -
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
Вироком Святошинського районного суду м.Києва від 07 жовтня 2014 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього відповідних обов'язків.
По справі вирішено питання щодо речових доказів та щодо стягнення витрат за проведення експертизи.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, знаходячись в місті Вишгород, що на території Київської області, зустрівся з невстановленою розслідуванням особою, у якої незаконно придбав для особистого вживання особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який містився у паперовому згортку. Придбавши таким чином вказаний наркотичний засіб, ОСОБА_7 залишив його при собі на зберігання з метою подальшого вживання та став незаконно зберігати. 07.12.2012 рокуприблизно о 16 год. 00 хв., коли ОСОБА_7 , зберігаючи при собі незаконно придбаний наркотичний засіб, знаходився по пр.Перемоги, 112 в м.Києві, він був викритий працівниками міліції, які виявили в нього та в подальшому вилучили з лівої зовнішньої кишені куртки, у яку останній на той час був одягнений, паперовий згорток з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, а саме особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс. Маса канабісу (в перерахунку на суху речовину) становить 6,36 г.
Не погоджуючись з вироком суду заст.прокурора м.Києва ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Святошинського районного суду м.Києва від 07 жовтня 2014 року в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч.2 ст.309 КК України у виді 4 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.
Не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, апелянт посилається на неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
Апелянт вважає, що застосування до ОСОБА_7 положень ст.75 КК України є незаконним та необґрунтованим; судом, при призначенні покарання ОСОБА_7 , не надано належної і достатньої правової оцінки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам справи, даним про особу обвинуваченого. Зокрема, недостатньо враховано те, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення на ґрунті наркоманії, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2009 року, страждає на наркоманію, веде антисоціальний спосіб життя, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, не бажає перевиховуватися та повторно вчиняє злочини у сфері незаконного обігу наркотиків. Тому, апелянт вважає, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг. Проте, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, а також якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли.
Перевіряючи матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що прокурором під час досудового розслідування та судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону.
Так, за приписами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.
Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
Зокрема, п.5 ч.2 ст.291 КПК України визначає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Проте, як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення, тобто прокурором не висунуто ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України. В даному обвинувальному акті зазначені лише обставини, які встановлені органами досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_7 за цим процесуальним рішенням має статус підозрюваного.
Проте, суд першої інстанції на це уваги не звернув і за відсутності пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, ухвалив щодо нього обвинувальний вирок, що на думку колегії суддів, є неприпустимим.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з поверненням кримінального провадження щодо ОСОБА_7 до районного суду та призначенням нового судового розгляду зі стадії підготовчого судового засідання, в якому суд має право прийняти рішення щодо повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Крім того, при новому судовому розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , суд першої інстанції має належно перевірити всі доводи, зазначені в апеляційній скарзі, які на думку колегії суддів мають суттєве значення для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення в даному кримінальному провадженні.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу заст.прокурора м.Києва ОСОБА_6 слід задовольнити частково, вирок районного суду - скасувати, а у кримінальному провадженні призначити новий розгляд в тому ж суді в іншому складі суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м.Києва, -
п о с т а н о в ил а:
Апеляційну скаргу заст.прокурора м.Києва ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м.Києва від 07 жовтня 2014 року, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, - скасувати.
Призначити новий розгляд у кримінальному провадженні №120121100800009811 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України в тому ж суді, зі стадії підготовчого засідання, в іншому складі суду.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4