1[1]
02 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12014100080006088, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, непрацюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає в АДРЕСА_2 , раніше судимий:
21.01.2011 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357, ст. 70 КК України на 3-ри роки 6-ть місяців позбавлення волі;
07.12.2012 року Березанським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 345, ст. 71 КК України на 1-н рік 3-ри місяці позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 07 березня 2014 року по відбуттю строку покарання;
обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України;
за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року,
за участю сторін: прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_5
Цим вироком ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 3-х років позбавлення волі.
По справі вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Також, постановлено цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задовольнити повністю та стягнути на користь останнього з обвинуваченого 1 814 грн. 71 коп. матеріальної шкоди і 5000 грн. моральної шкоди.
Відповідно до вироку, ОСОБА_5 15 липня 2014 року, приблизно о 04 год. 35 хв., знаходячись біля будинку № 19/в по вул. Г. Космосу в м. Києві, помітивши припаркований автомобіль «Вольксваген Каді», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 вирішив повторно, таємно викрасти чуже майно, яке знаходилось у зазначеному автомобілі.
Пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, обвинувачений підійшов до автомобіля та шляхом пошкодження скла проник в його салон, звідки викрав майно на загальну суму 12 150 грн., після чого з місця злочину втік, завдавши таким чином ОСОБА_8 збитків на вказану суму.
В апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи фактичних обставин справи та юридичної кваліфікації дій, просить вирок суду змінити, звільнивши його від призначеного покарання з випробуванням. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що судом не було належним чином взято до уваги тих обставин, що він свою вину у вчиненому злочинні визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю вчиненого злочину, заявлений потерпілим цивільний позов визнав повністю та повернув в повному обсязі викрадене майно. Таким чином, на думку обвинуваченого, суд першої інстанції безпідставно не розглянув можливість застосування щодо нього положень ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу і просив її задовольнити, захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , яка виступила в підтримку свого підзахисного, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги і просив вирок суду залишити в силі, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185 КК України в поданій апеляційній скарзі не оспорюються, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Що стосується доводів обвинуваченого про надмірну суворість призначеного йому покарання, а також наявності підстав для застосування щодо нього положень ст. 75 КК України та звільнення його від призначеного покарання з випробуванням, то на думку колегії суддів вони є безпідставними.
Так ст. 65 КК України передбачено, що суд призначаючи покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.
Вимоги даної норми закону місцевим судом було дотримано та враховано всі обставини передбачені ст. 65 КК України.
За змістом вироку, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, місцевим судом було визнано ОСОБА_5 обставинами, що пом'якшують покарання, щире каяття та наявність у останнього на утримані двох малолітніх дітей. Також, у відповідності до ст. 67 КК України, йому було визнано обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину.
Дослідивши дані, які характеризують особу обвинуваченого, колегія суддів не знаходить підстав для застосування щодо останнього положень ст. 75 КК України.
Згідно вимог даної норми закону, особу може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням у разі, якщо суд при призначені покарання дійде висновку про можливість виправлення засудженого без його реального відбування. Зі змісту даної норми закону випливає, що питання з приводу наявності підстав для застосування положень ст.. 75 КК України суд розглядає в кожному випадку окремо та вирішує його з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий в тому числі і за злочин проти власності, у зв'язку з чим, суд першої інстанції встановив йому таку обтяжуючу обставину, як рецидив злочину, а також те, що обвинувачений вчинив нове кримінальне правопорушення майже через чотири місяці після того, як звільнився з місць позбавлення волі, колегія суддів не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, на думку колегії суддів, міра покарання ОСОБА_5 призначена судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст.. 65 КК України, та за своїм видом і розміром є справедливою, відповідає тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого, є необхідною та достатньою для його виправлення, перевиховання і попередження вчиненню нових злочинів, в зв'язку з чим залишає подану апеляційну скаргу без задоволення.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі поданої апеляційної скарги у разі, якщо це не погіршує становища обвинуваченого.
В ході апеляційного розгляду справи було встановлено, що у вироку місцевого суду невірно зазначені анкетні дані обвинуваченого, а саме рік його народження. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 1983 року народження. Це підтвердив в судовому засіданні суду апеляційної інстанції і сам обвинувачений. Проте, у вступній частині вироку Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року вказаний 1981 рік народження.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне внести уточнення у вступну частину вироку.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415 КПК України, колегія суддів
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Згідно ч. 2 ст. 404 КПК України уточнити у вступній частині вироку дату народження ОСОБА_5 , вказавши 1983 рік народження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа - №11-КП/796/1277/2014 Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_9
Категорія - ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач - ОСОБА_1