15 грудня 2014 року Справа № 921/1008/13-г/9
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. - головуючого,
Жаботиної Г.В.,
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної
скаргиОСОБА_4
напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2014
у справігосподарського суду Тернопільської області №921/1008/13-г/9
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк"
досуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4
простягнення 200 000, 00 грн.,
за участі представників сторін:
від позивача -не з'явилися;
від відповідача -ОСОБА_4
30.09.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Агропарк" звернулися до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 200 000, 00 грн. відповідно до ст. 1212 ЦК України, посилаючись на те, що відповідач незаконно отримав кошти перераховані позивачем, оскільки договірні зобов'язання між сторонами відсутні, при цьому відповідач не надавав жодних послуг позивачу.
24.06.2014 рішенням господарського суду Тернопільської області (суддя Гевко В.Л.), залишеним без змін 20.10.2014 постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді: Зварич О.В. - головуючий, Давид Л.Л., Юрченко Я.О.) позов задоволено, присуджено до стягнення з фізичної особи ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" 200 000, 00 грн. безпідставно набутих коштів.
У касаційній скарзі відповідач - ОСОБА_4, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить Вищий господарський суд України скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому скаржник також зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що внаслідок ліквідації відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності, всі господарські зобов'язання, що виникли під час провадження ним господарської діяльності припинилися.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.
Судами обох інстанцій установлено, що платіжними дорученнями №105 від 27.03.2008 та №106 від 01.04.2008 товариство з обмеженою відповідальністю "Агропарк" перерахувало на рахунок суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 кошти у розмірі 200 000, 00 грн. з призначенням платежу - "Кредиторська заборгованість згідно актів від 25.07.08".
27.03.2008 та 01.04.2008, відповідач зняв спірну суму коштів з рахунку готівкою, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями грошових чеків за №ЛБ5071553 та №ЛБ5071554.
10.06.2013 позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу в якій, посилаючись на відсутність між сторонами будь-яких договірних правовідносин, просив повернути безпідставно отримані кошти протягом 5-ти днів з моменту отримання претензії-вимоги, Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що при здійсненні платежів 27.03.2008 та 01.04.2008 мало місце посилання на акти від 25.07.2008, яких не існувало на момент отримання відповідачем спірних грошових коштів, оскільки вказані акти датовані пізніше від здійснення платежів і не можуть свідчити про наявність кредиторської заборгованості позивача перед відповідачем на той час. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність договірних чи інших законних правовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропарк" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 на оспорювану суму.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність між сторонами договірних зобов'язань щодо сплати позивачем спірної суми, колегія суддів вважає обґрунтованими та правомірними висновки попередніх судових інстанцій про те, що грошові кошти у розмірі 200 000, 00 грн. сплачені позивачем, є такими, що безпідставно набуті відповідачем, а тому підлягають поверненню.
Безпідставними та необґрунтованими є посилання заявника в касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не враховано, що 27.01.2014 відповідача було ліквідовано як суб'єкта підприємницької діяльності та припинено всі господарські зобов'язання, які виникли під час провадження ним господарської діяльності, оскільки як правильно було встановлено судами, що відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 внесено до реєстру 27.01.2014, а на момент звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" до суду з даним позовом (30.09.2013) відповідач ще був підприємцем та втратив такий статус вже після порушення провадження у справі, так як до того перебував у стані припинення підприємницької діяльності.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б їх спростовували, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 у справі господарського суду Тернопільської області №921/1008/13-г/9 - без змін.
Головуючий суддяВ.Я. Карабань
СуддяГ.В. Жаботина
СуддяЛ.В. Ковтонюк