18 грудня 2014 року Справа № 5011-7/13420-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач),
Мачульського Г.М., Шаргала В.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.10.2014
у справігосподарського суду м. Києва
за позовомпублічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики
провизнання договору недійсним та стягнення 2 600 000, 00 грн.
за участю представників:
позивача: Обідний С.В. (представник за дов. від 11.06.2014 № 3502/09-03),
відповідача: не з'явився,
третьої особи: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" про визнання договору оренди недійсним та стягнення 2 600 000, 00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.12.2012 у справі №5011-7/13420-2012 позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 рішення господарського суду м. Києва від 19.12.2012 скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в новій редакції: "позов задоволено частково: визнано недійсним договір оренди №43-02/21 від 31.10.2011 року на майбутнє; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено".
Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2013 рішення господарського суду м. Києва від 19.12.2012, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 змінено в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди №43-02/21 від 31.10.2011 та визнано недійсним п. 5.1. цього договору, а в решті у позові відмовлено. Рішення господарського суду м. Києва від 19.12.2012, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 у справі №5011-7/13420-2012 скасовано в частині позовної вимоги про стягнення 2 600 000,00 грн.; справу у цій частині передано на новий розгляд.
За результатами повторного розгляду справи рішенням господарського суду м. Києва від 06.03.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 по справі №5011-7/13420-2012, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням та постановою, ПАТ "Черкасиобленерго" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 2 600 000 грн., мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме приписів ст.ст. 43, 11112 ГПК України, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 235 ЦК України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2011 між ПАТ "Черкасиобленерго" (далі - орендар) та ТОВ "Пром-Техно Група"(далі - орендодавець) було укладено договір оренди №43-02/21 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування електротехнічне обладнання ПС110/10кВ "СТО" 22 найменування (далі - майно) та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Відповідно до п. 2.1. договору майно надається орендарю для ведення ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Згідно з п. 5.1. договору розмір місячної орендної плати з урахуванням її індексації, складає 650 000,00 грн. в тому числі ПДВ 108 333,33 грн.
27.11.2011 сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди, яким розділ 5 договору викладено в новій редакції, а саме:
- пункт 5.1: "Загальна сума орендної плати з урахуванням її індексації складає 2 600 000,00 грн, в тому числі ПДВ 433 333,33 грн",
- пункт 5.2: "Орендна плата сплачується орендарем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в сумі 2 600 000,00 грн, в тому числі ПДВ 433 333,33 грн на поточний рахунок орендодавця по закінченню терміну дії договору".
На виконання умов договору, 01.03.2012 позивачем було сплачено на рахунок відповідача 2 600 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1081 від 01.03.2012 .
Як вже зазначалось, постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2013 визнано недійсним п. 5.1 спірного договору, а справу в частині позовної вимоги про стягнення 2 600 000,00 грн. передано на новий розгляд.
За результатами повторного розгляду справи, господарський суд попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, виходив з того, що ПАТ "Черкасиобленерго" та TOB "Пром-Техно Група" при укладанні спірного договору оренди, відповідно до ст.628 ЦК України дійшли згоди щодо всіх істотних умов; орендна плата за користування електротехнічним обладнанням визначена у відповідності до ст.632 ЦК України, тобто за домовленістю сторін, і відповідає чинному законодавству, що підтверджується висновком №29 судово-товарознавчої експертизи від 30.12.2013, якою встановлено відсутність підстав вважати завищеною чи заниженою вартість послуг з оренди електротехнічного обладнання.
Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111-5, 111-7 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 84 ГПК України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.
На думку колегії прийняті у справі рішення та постанова цим вимогам не відповідають.
Так постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2013 у справі №5011-7/13420-2012, було визнано недійсним п.5.1. договору оренди №43-02/21 від 31.10.2011, укладений між ПАТ "Черкасиобленерго" та ТОВ "Пром-Техно Група" і встановлено, що:
"... За оспорюваним договором, електротехнічне обладнання, яке є власністю відповідача, передане у користування позивачу. Правилами користування електричною енергією визначено, що відносини з користування технологічними мережами, до складу яких відноситься і електротехнічне обладнання іншого власника, є відносинами спільного використання технологічних мереж. Плата за спільне використання технологічних електричних мереж визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ України від 12.06.2008 за №691, що відповідає законодавчим положенням ч.2 п.1 ст. 632 ЦК України. Визначена оспорюваним договором плата за користування технологічними електричними мережами є значно вищою, аніж встановлена законодавчим актом.
За наслідками правового аналізу укладеного між сторонами договору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що між сторонами у справі укладений правочин (ст. 235 ЦК України), вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, а тому відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили - спільне використання технологічних мереж.
За оспорюваним договором, правова природа якого є спільне використання технологічних мереж, визначений п.5.1 договору розмір плати за користування технологічними мережами, суперечить положенням Методики обрахування плати за використання технологічних електричних мереж.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього іншої частини (ст. 217 ЦК України).
Ціна як плата за використання технологічних електричних мереж визначається у відповідності до Методики та з урахуванням вимог ч.2 п.1, п.4 ст. 632 ЦК України."
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України, визнавши оспорюваний договір недійсним в частині його п.5.1, в іншій частині позовних вимог про стягнення 2 600 000 грн. справу передала на новий розгляд для визначення реальної ціни договору з урахуванням мотивів, викладених вище.
Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Однак встановлене судом касаційної інстанції про те, що відносини сторін регулюються правилами правочину, який сторони насправді вчинили, тобто про спільне використання технологічних мереж, а також про те, що визначена оспорюваним договором плата за користування технологічними електричними мережами є значно вищою, аніж встановлена законодавчим актом (Методика обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затверджена постановою НКРЕ України від 12.06.2008 за №691) судом першої та апеляційної інстанції під час повторного розгляду справи враховано не було.
Передаючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України вказав на необхідність визначення реальної ціни договору з урахуванням значного перевищення ціни та невідповідності її Методиці, що судом попередніх інстанцій в порушення вимог ст.11112 ГПК України було проігноровано.
До цього ж судами 1-ї та 2-ї інстанції було порушено правило ст.43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки, оцінюючи висновки судово-товарознавчої експертизи від 30.12.2013, суд не звернув увагу на те, що при її проведенні експертом не використовувалась Методика обрахування плати за використання технологічних електричних мереж, а тому висновки судово-товарознавчої експертизи №29 не мають значення для вирішення даного спору, оскільки предметом її дослідження була вартість послуг за спірним договором оренди електротехнічного обладнання, а не за договором про спільне використання технологічних мереж, яким спірний договір насправді являється.
Отже, оскільки судами не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін, не застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини, та порушено норми процесуального і матеріального права, то ухвалені по справі рішення та постанову не можна вважати законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 та рішення господарського суду м. Києва від 06.03.2014 у справі № 5011-7/13420-2012 скасувати.
Справу направити до господарського суду м. Києва на новий розгляд.
Головуючий суддя: Г.П. Коробенко
Судді: Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало