11 грудня 2014 року Справа № 923/21/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівУдовиченка О.С., Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.
розглянувши касаційну скаргу на постанову та на рішення у справі господарського суду Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року господарського суду Херсонської області від 24.06.2014 року № 923/21/13-г Херсонської області
за позовом до про Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" стягнення 1 606, 564,69 грн.
за участю представників: Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" - Тайльмайєр А.М.
Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про стягнення заборгованості в сумі 1 606 564,69 грн., з яких: 1562714,24 грн. - основний борг за лютий - квітень 2012 року, 7151,93 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 36698,52 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання з оплати за надані послуги із транспортування теплової енергії з лютого 2012 року по квітень 2012 року, що виникли з фактичних правовідносин сторін, з посиланням на Закон України "Про здійснення державних закупівель", ст.ст. 509, 526, 625 ЦК України та ст.ст. 175, 193, 230, 231 ГК України.
Спір судами розглядався неодноразово.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.06.2014 року (суддя Литвинова В.В.) позов МКП "Херсонтеплоенерго" задоволено частково, з ПАТ "Херсонська ТЕЦ" на користь МКП "Херсонтеплоенерго" стягнуто 1 525 321, 83 грн. основного боргу, 11 032,47 - 3% річних, 16009,92 грн. судових витрат за проведення експертизи, в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 30 727, 09 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги МКП "Херсонтеплоенерго" судом першої інстанції, врахувавши висновок судово-економічної експертизи у даній справі, встановлено наявність між сторонами господарських відносин, що породили зобов'язання позивача з надання відповідачу послуг з транспортування теплової енергії та зобов'язання відповідача оплатити спожиті послуги позивача. Оскільки, строки оплати наданих послуг сторонами не обумовлені, позивачем на адресу відповідача, з врахуванням ст.530 ЦК України, була направлена вимога від 25.09.2012 року за № 2226-15 про здійснення оплати боргу в сумі 1815994,90 грн., яка отримана відповідачем 27.09.2012 року, відповідно до якої відповідач повинен був здійснити оплату у семиденний строк від дня її отримання, тобто до 04.10.2012 року, що зроблено не було.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року у справі №923/21/13-г (Головуючий суддя - Савицький Я.Ф., судді - Журавльов О.О., Ярош А.І.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" залишено без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 24.06.2014 року залишено без змін.
Не погоджуючись із наведеними рішеннями попередніх інстанцій, відповідач - Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 24.06.2014 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі №923/21/13-г та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, з метою забезпечення належного утримання та сталої роботи в опалювальний період теплових мереж та центральних теплових пунктів, рішенням Херсонської міської ради № 431 від 25.11.2011 року (а. с. 10) було надано згоду на розірвання з 01.12.2011 року договору управління комунальним майном від 25.06.2007 року №30у, укладеного між Херсонською міською радою та ТОВ "Херсонтепломережі" та передано до господарського відання МКП "Херсонтеплоенерго" об'єкти згідно із актом інвентаризації та актом приймання-передачі теплотрас, які знаходились в управлінні ТОВ "Херсонтепломережі".
Відповідно до рішення Херсонської міської ради № 579 від 24.02.2012 року означені об'єкти за актами інвентаризації від 10.02.2012 року вилучено у МКП "Херсонтеплоенерго" та передано в управління ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль".
Матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується той факт, що в лютому - квітні 2012 року експлуатацію теплових мереж та теплових пунктів для транспортування теплової енергії до житлових будинків споживачів в опалювальний період 2012 року здійснював позивач, який з метою недопущення зриву опалювального сезону 2011-2012 років транспортував теплову енергію, що поставляв відповідач для забезпечення опалення споживачів міста.
Між позивачем та відповідачем письмовий договір на транспортування теплової енергії не укладався і акти здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідачем не підписано (том 1, а. с. 14-16) з підстав відсутності легітимно встановленого тарифу на послуги позивача.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем відповідний договір на транспортування теплової енергії не укладено, оскільки не врегульовано питання транспортування теплової енергії тепломережами комунальної власності міста та проведення торгів на закупівлю послуг з транспортування теплової енергії за легітимно встановленим тарифом. Окремого тарифу на транспортування теплової енергії, затвердженого НКРЕ, немає, тому позивач запропонував відповідачу транспортувати теплову енергію за тарифом, затвердженим Рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 27.12.2010 р. №7363 для ТОВ "Херсонтепломережі", в розмірі економічно обґрунтованих витрат на транспортування теплової енергії виробництва ПАТ "Херсонська ТЕЦ" споживачам по мережах комунальної власності та забезпечення їх сталого функціонування - 82,09 грн./Гкал.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Спір у даній справі виник у зв'язку з несплатою за надані позивачем послуги із транспортування теплової енергії в лютому-квітні 2012 року.
Оскільки, письмового договору, яким були б обумовлені тарифи та строки оплати наданих послуг сторони не укладали, отже, у даному випадку слід керуватися ст.530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 25.09.2012 року за № 2226-15 про здійснення оплати боргу в сумі 1815 994,90 грн., яка отримана відповідачем 27.09.2012 року відповідач повинен був здійснити оплату у семиденний строк від дня отримання вимоги, тобто до 04.10.2012 року, однак цього не зробив.
Як вбачається із висновку судової економічної експертизи № 377/328\329 у справі 923/21/13-г від 31 березня 2014 року, МКП "Херсонтеплоенерго" у відповідності з нормами законодавства, чинного у період надання вищевказаних послуг, правомірно врахувало в фактичній калькуляції вартості послуг Дільницею із транспортування теплової енергії виробництва ПАТ "Херсонська ТЕЦ" всі зазначені статті витрат, проте, до складу витрат в сумі 1562714,23 грн. необґрунтовано віднесено витрати на загальну суму 37392,41 грн.
Оскільки судами попередніх судових інстанцій, з урахуванням проведеної експертизи було встановлено факт надання відповідачу послуги з транспортування теплової енергії за лютий 2012 року - 703 788,89 грн.; за березень 2012р. - 675 441,83 грн.; за квітень 2012р. - 146091,11 грн., за які він не розрахувався з позивачем, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача, у цій частині на суму 1525321,83 грн., є цілком правомірними та обґрунтованими.
Крім суми основного боргу позивач просив суд стягнути на його користь річні у сумі 36698,52 грн. та інфляційні втрати на суму 7151,93 грн., на підставі ст. 625 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції не погодився із розрахунком щодо стягнення 7 151,93 грн. інфляційних втрат та 36 698,52 грн. 3% річних, оскільки його здійснено за період з 01.02.2012 року по 30.09.2012 року.
Проте, як було встановлено, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату послуг до 04.10.2012 року, отже прострочення оплати позивачем послуг виникло з 05.10.2012 року.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що господарські суди правомірно задовольнили позовні вимоги і в частині стягнення з відповідача 3% річних, починаючи з 05.10.2012 року, на суму 11032,47 грн.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування рішення господарського суду Херсонської області від 24.06.2014 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року у даній справі, відсутні.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року та рішення господарського суду Херсонської області від 24.06.2014 року у справі №923/21/13-г залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді П.К. Міщенко
В.Ю. Поліщук