16 грудня 2014 року Справа № 910/12828/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого,
Волковицької Н.О., Рогач Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Бестмен-Сервіс"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.10.2014
у справі№ 910/12828/14
Господарського суду міста Києва
за позовомПриватного підприємства "Шериф-Захист"
доПриватного підприємства "Бестмен-Сервіс"
простягнення 65852,31 грн.
за участю представників:
позивачаНастиченка В.А., дов. від 21.07.2014
відповідачаВольської Є.І., дов. від 11.08.2014
Приватне підприємство "Шериф-Захист" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "БЕСТМЕНТ-СЕРВІС" 65852,31 грн заборгованості, з яких: 56 904,80 грн - основний борг (19932 грн за Договором №542 від 26.07.2013 + 36972,80 грн за Договором №542.А від 18.12.2013); 5198,27 грн - інфляційні втрати; 578,95 грн - 3 % річних; 3 170,29 грн - пеня.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати за надані та отримані послуги за договором № 542 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму від 26.07.2013 та договором № 542.А про надання послуг з охорони від 18.12.2013.
Відповідач у судовому засіданні 12.08.2014 заявив клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача, власника майна, у задоволенні якого судом відмовлено у зв'язку з недоведеністю відповідачем того, що рішення у даній справі може вплинути на права і обов'язки даної особи.
Також відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого судом відмовлено.
У відзиві на позов Приватне підприємство "Бестмен-Сервіс" просило відмовити у задоволенні позову, оскільки об'єкт по вул. Жилянській, 23 та 23-а у м. Києві не знаходився у володінні чи користуванні відповідача, при цьому будь-яке майно, чи активи відповідача не знаходяться за вказаною адресою та не могли бути об'єктом охорони.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 56904,80 грн основного боргу, 5198,27 грн інфляційних втрат, 578,95 грн 3 % річних, 3170,29грн пені та 1827 грн судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 (судді: Гаврилюк О.М. - головуючий, Сулім В.В., Зубець Л.П.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Бестмен-Сервіс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалені по справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, а саме: статті 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки надали оцінку лише доказам позивача щодо наявності зобов'язань відповідача за спірними договорами та не взяли до уваги доводи скаржника, не надали їм оцінку, не вказали підстави відхилення вказаних доводів; в порушення частини 1 статті 1 Закону України "Про охоронну діяльність", частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, судами не здійснено аналізу умов спірних договорів та не встановлено якими доказами, крім підписаних в односторонньому порядку актів виконаних робіт, встановлюється факт надання позивачем послуг з охорони об'єктів; не дослідили доводи скаржника щодо відсутності за адресою надання послуг майна відповідача та ненадання позивачем послуг з охорони об'єктів; клопотання відповідача про витребування доказів відхилено в порушення принципів рівності сторін у судовому процесі.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав; усно в судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.07.2013 Приватне підприємство „Шериф-Захист" (виконавець) та Приватне підприємство „Бестмент-Сервіс" (замовник) уклали договір №542 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму.
Відповідно до пункту 7.1 договору від 26.07.2013 № 542 цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку, до повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов'язань; строк надання послуг з 01.08.2013 по 31.12.2013.
18.12.2013 у зв'язку з закінченням строку дії договору від 26.07.2013 № 542 сторонами укладено договір №542.А про надання послуг з охорони.
Згідно з умовами договорів від 26.07.2013 № 542 та від 18.12.2013 №542.А предметом даних договорів є надання послуг щодо: підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму на об'єкті замовника; охорону майна замовника, яке знаходиться в охоронюваному (зачиненому) приміщенні та налженим чином (згідно з актом передання-приймання майна під охорону) здане під охорону, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 23 та 23-А.
Згідно з підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 договору від 26.07.2013 № 542 та підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 договору від 18.12.2013 № 542.А замовник зобов'язався вчасно та в повному об'ємі, в терміни та на умовах, визначених договором, проводити необхідні платежі й розрахунки за здійснені позивачем послуги.
Відповідно до пункту 4.1 договору від 26.07.2013 № 542 оплата за послуги позивача складає 19932 грн. разом з ПДВ за один місяць надання послуг виконавцем.
Згідно з пунктом 4.1 договору від 26.07.2013 № 542 вартість послуг позивача становить 20928 грн. разом з ПДВ за один місяць надання послуг позивачем.
Відповідач зобов'язався оплачувати охоронні послуги згідно з пунктом 4.2 договорів № 542 та № 542.А авансом не пізніше 15-го числа поточного місяця.
Згідно з пунктом 4.3 вказаних договорів послуги за цим договором вважаються наданими після підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає відповідачу акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 5-ти днів підписує акт приймання-передачі наданих послуг, або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані, чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг.
Відповідно до п. 5.4 Договору №542 та п. 5.5 Договору №542.А відповідач за несвоєчасне виконання розрахунків по наданим послугам сплачує, зокрема, пеню в розмірі подвійної облікової НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до актів прийому-передачі об'єкта під охорону від 01.08.2013 та 01.01.2014 на виконання умов договорів, відповідач передав, а позивач прийняв під охорону об'єкт, розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 23 та 23-А.
Судами попередніх інстанцій досліджено, що на підтвердження факту надання послуг з охорони позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), однак акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору від 26.07.2013 № 542 № ОУ-0000147 за грудень 2013 року та по договору від 18.12.2013 року № 542.А № ОУ-0000132 за березень 2014 року, № ОУ-0000191 за квітень 2014 року відповідачем не підписані.
Разом з цим, судами з'ясовано, що вказані акти направлялися позивачу у додатках до вимоги від 06.05.2014 № 0605/ШЗ про сплату заборгованості в сумі 56904,80 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 4782 від 07.05.2014 та описом вкладення у цінний лист, однак відповідач не надав позивачу вмотивованої відмови від підписання актів, зауваження та претензії до них.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 56904,80 грн. основного боргу, 5198,27 грн. інфляційних втрат, 578,95 грн. 3 % річних; 3170,29 грн. пені, оскільки в порушення умов договору останнім не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони за грудень 2013 року відповідно до Договору №542 від 26.07.2013 у сумі 19932 грн та 36972,80 грн за березень-квітень 2014 року за Договором №542.А від 18.12.2013.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з доведеності позовних вимог відповідно до умов договору надання позивачем узгоджених послуг та відсутності підстав для відмови в їх оплаті.
Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; реалізація права на односторонню відмову, передбачену договором або законом, спричиняє припинення зобов'язання, зміст якого складають права кредитора, що відмовляється від зобов'язання, та обов'язки боржника.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; в силу положень частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтями 610, 612 вказаного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Штрафними санкціями, згідно з статтею 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 цього Кодексу визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, а відповідачем не спростовано, що відповідно до актів прийому-передачі від 01.08.2013 та 01.01.2014 відповідач передав, а позивач прийняв під охорону об'єкт, місцезнаходження якого: м.Київ, вул.Жилянського, 23 та 23 А.; протягом спірного періоду на виконання умов договорів № 542 та №542.А позивач надав відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 56904,80 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору від 26.07.2013 року № 542 № ОУ-0000147 за грудень 2013 року та по договору від 18.12.2013 року № 542.А № ОУ-0000132 за березень 2014 року, № ОУ-0000191 за квітень 2014 року; надані послуги відповідач не оплатив; враховуючи положення вищезазначеного п. 4.3 договорів № 542 та №542.А, послуги за грудень 2013 року відповідно до Договору №542 від 26.07.2013 у сумі 19932 грн та 36972,80 грн за березень-квітень 2014 року за Договором №542.А від 18.12.2013 вважаються наданими.
Заперечення відповідача щодо відсутності за адресою надання послуг його майна та ненадання позивачем послуг з охорони об'єктів відхилено, як такі, що суперечать змісту договорів від 26.07.2013 № 542 та від 18.12.2013 № 542.А, за якими адресою об'єкта, для якого замовлені послуги з охорони є: м.Київ, вул.Жилянського, 23 та 23 А.; підписані та скріплені печатками сторін, не оскаржувались заінтересованими особами та не визнавались недійсними правочинами в судовому порядку з огляду на їх суперечність законодавству, фіктивність,укладення під впливом помилки, тощо. При цьому відповідач не надав доказів та не навів доводів за змістом яких позивач здійснював надання послуг всупереч умовам укладеного договору.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, здійснивши перевірку розрахунку позивача на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, статей 230, 232 Господарського кодексу України, дійшли обгрунтовного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 56904,80 грн (19932 грн за Договором №542 від 26.07.2013 + 36972,80 грн за Договором №542.А від 18.12.2013); 5198,27 грн інфляційних втрат; 578,95 грн 3 % річних та 3170,29 грн пені.
Висновки господарських судів відповідають вимогам статті 43, частині 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України та грунтуються на належно досліджених матеріалах справи, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та не спростовують належно встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.
Посилаючись на порушення вимог рівності сторін у судовому процесі та статтю 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідач залишив поза увагою, що за статтею 38 цього Кодексу сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
З матеріалів справи та доводів касаційної скарги не вбачається, які саме докази, що відповідають вимогам належності та допустимості у даному спорі, просив витребувати відповідач, отже, яким чином їх відсутність вплинула на повноту дослідження обставин справи.
Доводи скаржника про порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судовими інстанціями та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Бестмен-Сервіс" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі № 910/12828/14 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач