печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15506/13-к
22 грудня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заріччя, Ружинського району, Житомирської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, раніше судимого 23.12.2008 року Дніпровським районним судом м. Києва за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, ч.4 ст.187, ч.3 ст.28, ч.1 ст.353, ч.3 ст.28, ч.3 ст.357 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ворошиловград, Луганської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого слухачем Національного університету оборони України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, ч.4 ст.187, ч.3 ст.28, ч.1 ст.353, ч.3 ст.28, ч.3 ст.357 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Житомир, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, раніше судимого 06.11.2008 року Богунським районним судом м.Житомир за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, ч.4 ст.187, ч.3 ст.28, ч.1 ст.353, ч.3 ст.28, ч.3 ст.357 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, раніше судимого 04.03.2002 року Шевченківським районним судом м. Києва за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.142 КК України в редакції 1960 року до 8 років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Меньківка,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, ч.4 ст.187, ч.3 ст.28 ч.1 ст.353, ч.3 ст.28 ч.3 ст.357 КК України,
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з неповною середньою освітою, тимчасово не працюючої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, ч.4 ст.187, ч.3 ст.28, ч.1 ст.353, ч.3 ст.28, ч.3 ст.357 КК України,
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с. Кухарі, Іванківського району, Київської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, тимчасово не працюючої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, ч.4 ст.187, ч.3 ст.28, ч.1 ст.353, ч.3 ст.28, ч.3 ст.357 КК України,
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки м. Чернігова, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, тимчасово не працюючої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_6 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м. Радомишль, Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, раніше судимого 29.10.2007 року Радомишльським районним судом Житомирської області за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, до 3 років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.2 ст.15, ч.3 ст.187, ч.1 ст.353 КК України;
ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Житомир, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, працюючого в СНІ центрі м. Житомир, раніше судимого 15.07.2005 року Королівським районним судом Житомирської області за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.309, ч.1 ст.185 КК України, 04.10.2005 року Королівським районним судом Житомирської області за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,
Згідно обвинувального висновку, затвердженого 01.08.2011 року заступником прокурора м. Києва ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , з метою реалізації єдиного плану злочинної діяльності, направленого на вчинення нападів з метою заволодіння чужим майном, поєднаних із насильством, небезпечним для життя та здоров'я осіб, які зазнали нападу та з погрозою застосування такого насильства, поєднаних з проникненням у житло та інше приміщення (розбої), а також на самовільне присвоєння владних повноважень та звання службової особи, поєднане із вчинення суспільно-небезпечних діянь і отримання незаконного прибутку, вчинених організованою групою, яка була утворена у листопаді 2010 року, діючи відповідно до розробленого раніше плану та відведених кожному з них у цьому злочинному об'єднанні ролей, повторно, упродовж листопада - грудня 2010 року вчинили дії, спрямовані на підготовку до вчинення та вчинення указаних злочинів, а також на маскування злочинної діяльності і приховування злочинів.
Окрім цього, згідно пред'явленого обвинувачення з метою реалізації спільного злочинного умислу учасників організованої групи, направленого на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я осіб, які зазнали нападу, та з погрозою застосування такого насильства, поєднаного з проникненням у житло та інше приміщення (розбій), ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , діючи відповідно до розробленого плану злочинних дій та згідно із відведеними кожному із них у злочинному об'єднанні ролей, а також особи, які не входили до складу організованої групи: ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ОСОБА_16 , у період із середини листопада - 04.12.2010 року вчинили дії, спрямовані на підготовку до розбійного нападу та вчинення цього злочину.
Крім того, з метою реалізації спільного злочинного умислу учасників організованої групи, направленого на вчинення розбою, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , діючи відповідно до розробленого плану злочинних дій та згідно із відведеними кожному із них у злочинному об'єднанні ролей, а також двоє невстановлених слідством чоловіків, які не входили до складу організованої групи, у першій половині грудня 2010 року вчинили дії, спрямовані на підготовку до розбійного нападу та вчинення цього злочину.
Крім того, згідно формулювання з метою реалізації спільного злочинного умислу учасників організованої групи, направленого на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я осіб, які зазнали нападу та з погрозою застосування такого насильства, поєднаного з проникненням у житло та інше приміщення (розбій), ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 Салахов ОСОБА_21 , ОСОБА_13 та ОСОБА_22 , діючи відповідно до розробленого плану злочинних дій та згідно із відведеними кожному із них у злочинному об'єднанні ролей, у період із середини листопада - по 18.12.2010 року вчинили дії, спрямовані на підготовку до розбійного нападу та вчинення цього злочину.
Крім того, згідно формулювання обвинувачення з метою реалізації спільного злочинного умислу учасників організованої групи, направленого на вчинення розбою, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , діючи відповідно до розробленого плану злочинних дій та згідно із відведеними кожному із них у злочинному об'єднанні ролей, а також двоє невстановлених слідством чоловіків, які не входили до складу організованої групи, а також особа, яка не входила до складу організованої групи ОСОБА_23 , у першій половині грудня 2010 року вчинили дії, спрямовані на підготовку до розбійного нападу та вчинення цього злочину.
Крім того, у відповідності до обвинувачення з метою реалізації спільного злочинного умислу учасників організованої групи, направленого на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я осіб, які зазнали нападу та з погрозою застосування такого насильства, поєднаного з проникненням у житло та інше приміщення (розбій), особами які раніше вчинили розбої, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , діючи відповідно до розробленого плану злочинних дій та згідно із відведеними кожному із них у злочинному об'єднанні ролей, а також особа, яка не входила до складу організованої групи - ОСОБА_23 вчинили дії, спрямовані на підготовку до розбійного нападу та вчинення цього злочину, який не було доведено до кінця з причин, що не залежали від їхньої волі.
Згідно обвинувального висновку, затвердженого 19.12.2011 року заступником прокурора м. Києва ОСОБА_24 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 визначивши вчинення злочинів, як основне джерело для здобуття коштів та матеріальних благ для свого існування, діючи з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, шляхом скоєння умисного злочину: розбою - нападів з метою заволодіння чужим майном, поєднаних із насильством, небезпечним для життя та здоров'я осіб, які зазнали нападу та з погрозою застосування такого насильства, поєднаних з проникненням у житло та інше приміщення вчинили злочин.
Так, з метою реалізації спільного злочинного умислу учасників організованої групи, направленого на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я осіб, які зазнали нападу та з погрозою застосування такого насильства, поєднаного з проникненням у житло та інше приміщення (розбій), ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , діючи відповідно до розробленого плану злочинних дій та згідно із відведеними кожному із них у злочинному об'єднанні ролей, а також особи, які не входили до складу організованої групи: ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ОСОБА_16 , у період із середини листопада - 04.12.2010 року вчинили дії, спрямовані на підготовку до розбійного нападу та вчинення нього злочину.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 заявив клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування у зв'язку з неправильністю та неповнотою раніше проведеного досудового слідства, його упередженості, неможливості допиту осіб, які визнані потерпілими у провадженні.
Окрім цього, альтернативно просив кримінальну справу закрити, оскільки за 4 роки прокурор не спромігся надати суду будь-які докази вини підсудних.
Прокурор щодо заявленого клопотання заперечував, вважав неможливим закриття справи з процесуальної точки зору на даному етапі судового розгляду та вказав, що можливо ще в майбутньому встановити місцезнаходження потерпілих та допитати їх.
Заслухавши думку інших учасників судового розгляду, які підтримали заявлене клопотання стосовно направлення справи для проведення додаткового розслідування, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.281 КПК України 1960 року кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування у разі неповноти чи неправильності досудового слідства, якщо вони не можуть бути усунені в судовому засіданні.
Як вбачається зі змісту ст.257 КПК України 1960 року, суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.
У відповідності до положень ст.65 КПК України 1960 року, доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого.
Підсудні вину у вчиненні інкримінованих органом досудового слідства діянь не визнали, зазначили, що показання будуть надані ними після допиту потерпілих.
Згідно обвинувального висновку по справі, в списку осіб, що підлягають виклику в судове засідання, зазначено двадцять п'ять потерпілих.
Відповідно до п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
За час перебування справи в провадженні суду, на неодноразові виклики потерпілі в судові засідання не з'являлись.
Більш того, під час судового слідства встановлено, що переважна більшість потерпілих у справі за адресами, вказаними в обвинувальному висновку, не проживають, місце їх знаходження невідоме, що теж унеможливлює проведення судового слідства та постановлення вироку у справі, потерпілі, незважаючи на належне їх повідомлення про день та час розгляду справи, винесення численних постанов про привід в судове засідання так і не з'явились.
За весь час перебування кримінальної справи в провадженні суду, вдалось допитати лише одного потерпілого, згідно показань якого йому нічого невідомо про причетність підсудних до вчинення злочинів.
Постанови про надання органу досудового слідства судового доручення щодо проведення розшуково-оперативних заходів по встановленню місця знаходження (проживання) потерпілих не виконувались.
Згідно п.3 d ст.6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика розгляду справ Європейським судом з прав людини чітко вказує на необхідність дотримання вказаних прав підсудних ( «Мірілашвілі проти Росії, Луді проти Швейцарії, Саадак проти Турції», тощо.)
Європейський суд з прав людини в рішеннях «Сахад проти Франції» і «Бонев проти Болгарії» вказав, що органи досудового слідства зобов'язані здійснити дії для того, щоб обвинувачений міг допитати осіб, які свідчать проти нього, однак в даному випадку такі дії фактично не здійснені.
У відповідності зі ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Згідно ст.22 КПК України 1960 року слідчий не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.
Впродовж тривалого часу перебування справи в провадженні суду, судом вживалися всі можливі заходи для забезпечення явки потерпілих в судові засіданні, однак результату досягнуто не було.
Кримінальна справа надійшла до суду 03.08.2011 року, до провадження судді ОСОБА_1 - 09.04.2014 року, останнім до прокуратури направлено два листи щодо сприяння у наданні суду доказів, зокрема, і шляхом забезпечення допиту потерпілих, винесено дві постанови про привід потерпілих, два окремих доручення щодо встановлення місця їх перебування.
Виходячи з вимог п.1 ст.121, п.5 ч.3 ст.129 Конституції України, які покладають підтримання обвинувачення в суді на прокурора, суд вважає необхідним повернути справу прокурору для організації додаткового розслідування для встановлення місця проживання (перебування) потерпілих, застосування у зв'язку з цим оперативно - розшукових заходів.
Окрім цього, відповідного до обвинувального висновку по кримінальній справі №18-531, затвердженого 01.08.2011 року заступником прокурора м. Києва ОСОБА_19 пред'явлено обвинувачення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 - за ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, ч.4 ст.187, ч.3 ст.28, ч.1 ст.353, ч.3 ст.28, ч.3 ст.357 КК України, ОСОБА_13 - за ч.2 ст.185, ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, ч.4 ст.187, ч.3 ст.28, ч.1 ст.353, ч.3 ст.28, ч.3 ст.357 КК України; ОСОБА_17 - за ч.3 ст.187, ч.2 ст.15, ч.3 ст.187, ч.1 ст.353 КК України, ОСОБА_16 за ч.3 ст.187 КК України та дана кримінальна справа надійшла до суду для її розгляду по суті.
Крім цього, до Печерського районного суду м. Києва органами досудового слідства також була направлена для розгляду по суті кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_20 та ОСОБА_18 у скоєнні ними злочину за ч.3 ст.187 КК України з обвинувальним висновком по кримінальній справі №18-546, затвердженого 19.12.2011 року заступником прокурора м. Києва ОСОБА_24 .
Зазначені кримінальні справи постановою Печерського районного суду м. Києва від 12.01.2012 року об'єднані в одне провадження.
Згідно обвинувального висновку, затвердженого 19.12.2011 року заступником прокурора м. Києва ОСОБА_24 , з викладенням в ньому обставин скоєння ОСОБА_20 та ОСОБА_18 злочину за ч.3 ст.187 КК України, крім іншого, також зазначено, що і ОСОБА_16 разом з цими особами, теж вчинила злочин за викладених обставин у пред'явленому ОСОБА_20 та ОСОБА_18 обвинуваченню, але яке органами досудового слідства при цьому взагалі не пред'являлося ОСОБА_16 .
Таким чином, органами досудового слідства було порушено право на захист від обвинувачення ОСОБА_16 .
Разом з цим, при викладенні обставин вчинення ОСОБА_20 та ОСОБА_18 злочину за ч.3 ст.187 КК України в обвинувальному висновку по кримінальній справі №18-546, затвердженого 19.12.2011 року заступником прокурора м. Києва ОСОБА_24 , зазначено, що з метою реалізації спільного злочинного умислу учасників організованої групи, направленого на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я осіб, які зазнали нападу та з погрозою застосування такого насильства, поєднаного з проникненням у житло чи інше приміщення (розбій), ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , діючи відповідно до розробленого плану злочинних дій та згідно із відведеними кожному із них у злочинному об'єднанні ролей, а також особи, які не входили до складу організованої групи ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ОСОБА_16 у період із середини листопада - 04.12.2010 року, вчинили дії, спрямовані на підготовку до розбійного нападу та вчинення цього злочину, за викладеними раніше в цьому обвинувального висновку обставинах.
Окрім того, у вказаному обвинувальному висновку зазначено, що по виділеній в окреме провадження кримінальній справі, під час досудового слідства були допитані обвинувачені та потерпілі, проведені очні ставки між ОСОБА_14 з потерпілими ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , а також між обвинуваченим ОСОБА_12 та потерпілою ОСОБА_25 , хоча обвинуваченому ОСОБА_12 в рамках цієї кримінальної справи обвинувачення також взагалі не пред'являлося.
Згідно додатку до цього обвинувального висновку із списком осіб, які підлягають виклику в судове засідання підсудні ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 зазначені, як процесуальні особи, які підлягають виклику в судове засідання в якості свідків.
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що підсудні ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 у межах провадження кримінальної справи №18-546, яка була виділена в окреме провадження 28.07.2011 року з кримінальної справи №18-531 взагалі не допитувалися і жодних слідчих дій по цій справі з ними не проводилося, що підтверджується і матеріалами кримінальної справи, в якій наявні не протоколи проведених слідчих дій, а лише приєднані копії протоколів слідчих дій проведених по іншій кримінальній справі, що є грубим порушенням вимог ст. ст. 64, 65 КПК України 1960 року.
Також в обох обвинувальних висновках відсутні посилання на конкретні дії, які складають об'єктивну сторону злочину стосовно потерпілих за ч.3 ст.187 КК України, і така неконкретність обвинувачення не лише порушує права підсудних, зокрема, і ОСОБА_16 на захист, а і унеможливлює розгляд справи по суті.
У зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності ОСОБА_20 та ОСОБА_18 , в ході досудового слідства нове обвинувачення ні ОСОБА_12 , ні ОСОБА_16 , іншим підсудним не було пред'явлено чи змінено у суді.
Згідно п.3 ч.2 ст.370 КПК України 1960 року неправильністю досудового слідства є істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, що полягають в порушенні права на захист.
У відповідності зі ст.129 Конституції України обвинуваченому гарантується забезпечення його права на захист.
Неконкретність пред'явленого обвинувачення ігнорує вимоги ст.ст. 132, 142, 223 КПК України 1960 року про те, що обвинувачений має право знати, в чому саме він обвинувачується та істотно порушує його право на захист.
Згідно ст. ст. 43, 43-1 КПК України 1960 року підозрюваний, обвинувачений має право мати захисника, який в свою чергу має право на реалізацію визначених законом повноважень по захисту обвинуваченого.
Під час провадження досудового слідства грубо порушено право обвинуваченої ОСОБА_15 на захист, передбачене положеннями ст.ст.44-48 КПК України 1960 року.
Згідно ч.4 ст.47 КПК України 1960 року захисник призначається у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажають запросити захисника, але за відсутністю коштів не має такої змоги, про це ОСОБА_15 фактично заявила слідчому (т.17 а.с.136), однак її письмова заява останнім була проігнорована.
Згідно протоколів допитів майже всіх обвинувачених, зокрема, ОСОБА_16 переважна більшість слідчих дій відбувалися в нічний час, що є порушенням вимог ст.143 КПК України 1960 року.
Також на а.с.31 в т.18, а.с.47 в т.18, а.с.58 в т.18, а.с.63 в т.18 справи наявні протоколи відмови від захисника, однак процесуальне рішення слідчого з цього приводу не прийняте.
Під час досудового розслідування не вживались заходи для встановлення особи, яка 04.12.2010 року ОСОБА_12 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 з м. Житомира до м. Києва та назад до м. Житомира.
За таких підстав кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування, під час якого органу досудового розслідування необхідно провести слідчі, оперативно-розшукові та інші дії по з'ясуванню місцезнаходження потерпілих, їх допиту, встановлення дійсних обставин справи, перевірку показань ОСОБА_10 про перебування в місцях позбавлення волі на час окремих дій, які йому інкримінуються, перевірити показання підсудних щодо їх невинності, зокрема, і шляхом проведення очних ставок з особами, які визнані слідчим потерпілими, за необхідності пред'явити конкретне обвинувачення, яке б надало можливість захисту, чи прийняти інше законне рішення.
Суд не вбачає процесуальних підстав для закриття справи на даній стадії судового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 62, 121, 129 Конституції України, ст.6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини ст. ст. 16-1, 148, 150, 244, 246, 281, 370 КПК України 1960 року,
Клопотання підсудного ОСОБА_10 про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування - задовольнити частково.
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, ч.4 ст.187, ч.3 ст.28, ч.1 ст.353, ч.3 ст.28, ч.3 ст.357 КК України, ОСОБА_13 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, ч.4 ст.187, ч.3 ст.28, ч.1 ст.353, ч.3 ст.28, ч.3 ст.357 КК України, ОСОБА_17 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.2 ст.15, ч.3 ст.187, ч.1 ст.353 КК України, ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, направити прокурору м. Києва для організації проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом семи діб з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1