Провадження № 11-кп/774/1786/14 Справа № 199/7616/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
17 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ
17 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Дніпропетровську кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014040030000467 від 26 липня 2014 року щодо
ОСОБА_6 , який народився у 1993 році в серпні 24 числа, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,
за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_7 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_6 за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника - адвоката ОСОБА_9 , -
На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, вважати ОСОБА_6 засудженим за ст. 286 ч.2 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 ч. 1 п. п. 3, 4 КК України. Обґрунтовує свої доводи тим, що в порушення вимог ст. ст. 75, 77 КК України судом застосовано закон, який не підлягав застосуванню, оскільки необґрунтовано звільнено обвинуваченого від відбуття додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами з випробуванням, оскільки даний вид покарання підлягає реальному виконанню.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2014 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75, ст. 76 ч. 1 п. 3, 4 КК України встановлено ОСОБА_6 іспитовий строк 2 роки та звільнено його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні наступного:
25 липня 2014 року близько 19 години 45 хвилин ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos» № НОМЕР_1 , виїхавши по ґрунтовій дорозі, що веде до дачного селища, на вул. Полтавське шосе м. Дніпропетровська, де в районі будинку №67 зупинився на узбіччі.
Потім ОСОБА_6 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, почав рух та змінив напрямок руху ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого, виконуючи маневр розвороту, допустив зіткнення з автомобілем «Mercedes C200K» № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався по вул. Полтавське шосе, з боку вул. Мохова в напрямку вул. М.Тореза.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Daewoo Lanos» № НОМЕР_1 ОСОБА_11 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми; забою головного мозку 1-го ступеню; втиснутого багатоуламкового перелому тім'яної кістки праворуч; садна в тім'яній області праворуч, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилось в тому, що ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом, порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», невиконання яких знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора та просила вирок суду змінити, вважати ОСОБА_6 засудженим за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 ч. 1 п. п.3, 4 КК України; обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, пояснивши, що ОСОБА_6 правильно зрозумів вирок суду і на виконання вироку вже здав водійське посвідчення у відповідні органи; вивчивши надані апеляційному суду матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 404 ч. 1 КПК України колегія суддів переглядає даний вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги прокурора.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і в апеляційній скарзі не оскаржуються, оскільки кримінальне провадження розглядалось судом за правилами ст. 349 ч. 3 КПК України, проти застосування якої сторони кримінального провадження не заперечували.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані за ст. 286 ч. 2 КК України відповідно до обставин справи, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, то відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції враховував, що ОСОБА_6 свою провину визнав повністю та щиросердно розкаявся, раніше не судимий, позитивно характеризується. керуючи транспортним засобом в стані сп'яніння не перебував, прийняв міри до відшкодування потерпілій стороні збитків, та відсутність обставин, які обтяжують його покарання.
Таким чином, суд при призначенні покарання ОСОБА_6 у повній мірі врахував тяжкість вчиненого ним злочину, особу винного, конкретні обставини справи і правильно дійшов висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки та можливість звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
При цьому, згідно закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, ст. 77 КК України передбачено застосування додаткових покарань у разі звільнення особи від відбування основного покарання з випробовуванням, у тому числі і позбавлення права займатися певною діяльністю, тобто позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.
Правильно призначивши ОСОБА_6 і основне, і додаткове покарання, суд, як обґрунтовано зазначив прокурор у своїй апеляційній скарзі, не конкретизував у резолютивній частині вироку про звільнення ОСОБА_6 , як передбачено вимогами ст. 75 КК України, від відбування основного покарання.
За таких обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити вирок суду першої інстанції на підставі ст. 413 ч. 1 п. 3 КПК України, конкретизувавши резолютивну частину вироку вказівкою про застосування ст. 75 КК України до основного покарання, призначеного ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до вимог ст. 412 КПК України є підставою для скасування вироку суду першої інстанції при вивченні кримінального провадження не встановлено.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 404 ч. 1, 405, 407 ч. 1 п. 2, 409 ч. 1 п. 4, 413 ч. 1 п. 3, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_6 - змінити: на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основної міри покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з випробовуванням і встановленням іспитового строку 2 роки.
В решті вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді: