"17" грудня 2014 р. Справа № 908/2838/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О. , суддя Тихий П.В.
при секретарі - Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників сторін:
позивача - Капуста А.В. (довіреність №223 від 22.01.2014 року);
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну позивача (вх. №3941 З/1-43) на рішення господарського суду Запорізької області від 21 жовтня 2014 року у справі №908/2838/14
за позовом Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ", м. Запоріжжя,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зазінвестбуд", м. Запоріжжя,
про стягнення суми
В серпні 2014 року Міське комунальне підприємство "Основаніє", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зазінвестбуд", м. Запоріжжя безпідставно набутих грошових коштів в сумі 13724,46 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21 жовтня 2014 року у справі №908/2838/14 (суддя Мірошниченко М.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, а також порушення матеріального права. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21 жовтня 2014 року у справі №908/2838/14 та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 року визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2014 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 17.12.2014 року.
Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у зв'язку з відпусткою судді Россолова В.В. сформовано колегію у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до суду повернулось поштове повідомлення з відміткою відділення пошти про причину повернення «за закінченням терміну зберігання».
Вищий господарський суд України в абз. 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначив, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Отже, у відповідності до вимог процесуального законодавства судом були вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши уповноваженого представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2011 р. між позивачем (Замовником) та відповідачем (Учасником) було укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти з капітального ремонту квартир житлового будинку по вул. Рельєфній, 8, м. Запоріжжя № 22/04 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Замовник доручив, а Учасник зобов'язався виконати капітальний ремонт квартир житлового будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, 8, в межах затвердженої проектно-кошторисної документації та узгодженої договірної ціни робіт, вимог техніки безпеки та охорони праці та здати об'єкт в експлуатацію. Якість робіт повинна відповідати вимогам ДБН-2000.
Початок робіт - травень 2011 року, закінчення робіт - грудень 2012 р. (п. 5.1 Договору в редакції додаткової угоди від 30.12.2011 р.).
Згідно п. 3.1 Договору вартість робіт (ціна Договору) складає 2 715 404,28 грн.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що оплата виконаних робіт здійснюється на підставі підписаних замовником довідок про вартість виконаних підрядних робіт у формі КБ-3, актів КБ-2 в у термін 15 календарних днів після надходження коштів для фінансування предметів договорів на рахунок замовника. Розрахунок вартості фактично виконаних робіт у формі КБ-2в, КБ-3 виконується Учасником згідно з вимогами державних будівельних норм узгоджених договірних цін, проектно-кошторисної документації.
Замовник забезпечує фінансування виконання робіт на об'єкті або поетапної оплати робіт за рахунок коштів, перерахованих Головним розпорядникам коштів, наданих на фінансування предмету договору, в межах яких буде проводитись оплата виконаних робіт підрядником та оплата витрат на утримання служби Замовника на організацію будівництва та технічний нагляд у розмірі 2,5% від підсумку Глав 1-9 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва (робіт), що орієнтовно становить 62938,72 грн. (з ПДВ), у тому числі обсяг фінансування у 2011 році (з ПДВ) орієнтовно складе 42866,69 грн., у 2012 році - 20072,03 грн.
Учасник протягом 90 днів з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом виконаних робіт.
Відповідно до розділу 4 Договору "Порядок здійснення оплати" відповідачу були перераховані кошти наступними платіжними дорученнями: від 03.05.2012 р. № 228 на суму 108837,40грн.; від 03.05.2012 р. № 226 на суму 209795,50 грн.; від 03.05.2012 р. № 227 на суму 260000,00грн.; від 11.06.2012 р. № 297 на суму 160226,54 грн.; від 03.03.2013 р. № 6 на суму 460291,10 грн.; від 12.07.2011 р. № 319 на суму 467483,38 грн.; від 03.03.2012 р. № 7 на суму 226851,58 грн.; від 27.05.2011 р. № 196 на суму 814621,28 грн., всього на суму 2708106,78 грн.
Обсяги та вартість виконаних відповідачем робіт зафіксовано в підписаних обома сторонами документах:
Довідці, Акті № 1 виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю за червень 2011 року - на загальну суму 814621,28 грн.; Довідці, Акті № 2 виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю за липень 2011 року - на загальну суму 467483,38 грн.; Довідці, Акті № 3 виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю за грудень 2011 року - на загальну суму 460291,10 грн.; Довідці, Акті № 1/22 виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю за грудень 2011 року - на загальну суму 226851,58 грн.; Довідці, Акті № 5, 6 виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю за квітень 2012 року - на загальну суму 260 000,00 грн.; Довідці, Акті № 7 виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю за квітень 2012 року - на загальну суму 108837,40 грн.; Довідці, Акті № 8 виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю за квітень 2012 року - на загальну суму 209795,50 грн.; Довідці, Акті № 11 виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю за червень 2012 року - на загальну суму 160226,54 грн., всього на суму 2708106,78 грн.
Таким чином результати виконаних робіт оформлені двосторонніми документами сторін у справі.
На виконання звернення МКП "Основаніє" від 28.05.2014 р. № 7443/05 та на підставі направлень на проведення ревізії, виданих начальником Запорізької об'єднаної Держфінінспекції, ревізійною групою Запорізької об'єднаної Держфінінспекції проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності міського комунального підприємства "Основаніє" за період з 01.01.2011р. по 16.06.2014р.
За наслідками ревізії складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності міського комунального підприємства "Основаніє" за період з 01.01.2011р. по 16.06.2014р., від 08.07.2014 року № 001-21/0043 (надалі - Акт).
Під час проведення перевірки МКП "Основаніє" ревізорами Держфінінспекції було встановлено, що ТОВ "Зазінвестбуд" виставлено, а МКП "Основаніє" прийнято та сплачено виконані роботи з капітального ремонту квартир житлового будинку по вул. Рельєфній м. Запоріжжя по договору від 12.04.2014 р. № 22/04 з завищеною вартістю робіт на суму 13724,46 гри., чим порушено п. 3.3.9 розділу 3 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. № 174.
У зв'язку з цим, МКП "Основаніє" звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з ТОВ "Зазінвестбуд" безпідставно набутих грошових коштів в сумі 13724,46 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про необгрунованість та безпідставність заявленої позивачем вимоги, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Аналогічну норму містить ст. 638 ЦК України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору, в т.ч., щодо його предмету, ціни та строку дії.
В якості правової підстави позову, МКП "Основаніє" посилається на припис ст. 1212 ЦК України, за змістом якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Системний аналіз положень цивільного законодавства дає можливість дійти до висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою для набуття майна (отримання грошових коштів).
Як вірно встановлено місцевим судом, результати виконаних робіт були прийняті позивачем за Актами прийому-передачі від відповідача, і в свою чергу, позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти за платіжними документами.
За таких обставин, необґрунтованими є твердження позивача в апеляційній скарзі щодо порушення зобов'язання по договору з боку позивача, оскільки первинні документи, складені на виконання договору №22/04 від 12.04.2011р., підписані обома сторонами без будь-яких заперечень.
Так відповідач отримав грошові кошти за умови існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою виконання договірних відносин, а саме, виконання та здача позивачу робіт з капітального ремонту квартир житлового будинку по вул. Рельєфній, 8.
Грошові кошти були отримані відповідачем у якості оплати за виконані роботи, згідно укладеного між сторонами договору № 22/04 від 12.04.2011р. Призначення платежу в усіх без виключення платіжних дорученнях містить посилання саме на Договір, укладений сторонами. Тобто, кошти були отримані відповідачем при наявності відповідної правової підстави.
Крім того, господарський судом та матеріалами справи встановлено, що протягом тривалого часу після здійснення платежів МКП "Основаніє" не пред'являло до ТОВ "Зазінвестбуд" жодних претензій з приводу безпідставності перерахування грошових коштів і не вимагало їх повернути. Тобто, здійснивши протягом 2011 р. - 2013 р. платежі на загальну суму 2708106,78 грн., до 08.07.2014 р. МКП "Основаніє" не вважало, що зазначені кошти сплачені ним ТОВ "Зазінвестбуд" безпідставно.
При цьому, позивачем не висувались до відповідача заперечення щодо вартості проведених робіт, їх якості, кількості, тощо.
Відповідачем виконані роботи, передбачені умовами Договору, а позивачем здійснена їх оплата у відповідності з умовами такого Договору.
Таким чином, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за Договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані на підставі ст.1212 ЦК України.
Згідно ч.4 ст.653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт ревізії від 08.07.2014р. № 001-21/0043, який складений ДФІ, за своєю правовою природою не може бути безумовним доказом наявності тих чи інших порушень з боку відповідача або позивача.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 22 січня 2013р. у справі № 3-69гс 12, за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦКУ країни як безпідставне збагачення. При цьому факт виявлення внутрішньою ревізією суб'єкта господарювання порушень, допущених під час виконання робіт за договором, не впливає на умови спірних договірних відносин і не може змінювати їх.
Крім того, пунктом 8 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Проте, як вірно зазначено місцевим судом, незаконність укладеного між сторонами договору № 22/04 від 12.04.2011р. в судовому порядку не встановлена, і в силу ст.204 ЦК України існує презумпція правомірності вказаного правочину.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги позивача колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 21 жовтня 2014 року у справі №908/2838/14 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складено 22.12.2014 р.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Тихий П.В.