18 грудня 2014 року Справа № 803/2409/14
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Александрової М.А.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Нововолинського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Нововолинський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (Нововолинський МЦЗ) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 2 123 грн. 28 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 02 грудня 2013 року звернувся до позивача в пошуках роботи, йому було надано статус безробітного, з 09 грудня 2013 року призначено виплату допомоги по безробіттю. 25 квітня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 035114042500003 про направлення ОСОБА_1 на навчання в професійно-технічне училище № 11 міста Нововолинська Волинської області (ПТУ № 11 м. Нововолинська) зі строком навчання з 28 квітня по 04 грудня 2014 року. Однак, відповідач не виконав умов договору - не відвідував заняття без поважних причин, у зв'язку з чим був відрахований з навчання на підставі наказу від 02 жовтня 2014 року № 10 "В-СНН". Витрати на оплату вартості навчання в сумі 2 123 грн. 28 коп. відповідач в добровільному порядку позивачу не повернув.
Відповідно до пункту 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги.
Оскільки ОСОБА_1 припинив навчання без поважних причин і наказом ПТУ № 11 м. Нововолинська був відрахований, тому затрачені кошти на навчання у розмірі 2 123 грн. 28 коп. Нововолинський МЦЗ просив стягнути з відповідача в судовому порядку.
Відповідач письмових заперечень проти адміністративного позову не подав.
Представник позивача в судове засідання не прибув, проте позивач у клопотанні від 10 грудня 2014 року (а.с. 33) просив справу розглядати за відсутності його представника.
Відповідач в судове засідання також не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. 15 грудня 2014 року поштове відправлення з повісткою про виклик до суду, направлене на адресу відповідача, повернулося з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 34-41). Отже, повістка не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин, а тому, відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), слід вважати, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, оскільки представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибули, при цьому позивачем було заявлено письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, а дану справу можливо розглянути і вирішити на підставі наявних у ній доказів, тому суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що Нововолинським МЦЗ ОСОБА_1 на підставі його заяви від 02 грудня 2013 року (а.с. 4) було надано статус безробітного. 25 квітня 2014 року відповідач звернувся до позивача із заявою про направлення його на професійне навчання до ПТУ № 11 м. Нововолинська (а.с. 5). 25 квітня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 035114042500003 про професійне навчання відповідача в ПТУ № 11 м. Нововолинська зі строком навчання 1 144 години, з 28 квітня по 04 грудня 2014 року (а.с. 6-7).
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 зобов'язався приступити у визначені договором строки до занять, пройти повний курс навчання. Також договором передбачена відповідальність безробітного за припинення навчання без поважних причин або за відмову працювати за професією (спеціальністю), у вигляді повернення загальної суми витрат на професійне навчання або стягнення цих витрат в судовому порядку у разі їх неповернення добровільно (підпункти 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу 3).
На підставі наказу № 3 "З-СНН" від 28 квітня 2014 року ОСОБА_1 був зарахований до складу навчальної групи № ЕГЗ-18 (а.с. 8).
В подальшому, на підставі наказу ПТУ № 11 м. Нововолинська від 02 жовтня 2014 року № 10"В-СНН" (а.с. 9), відповідача відраховано із складу слухачів по професійному навчанню за незадовільну успішність та систематичні пропуски занять без поважних причин, що підтверджується табелями відвідування занять за квітень - жовтень 2014 року (а. с. 10-16).
З наданих позивачем копій платіжних доручень (а.с. 18-21) вбачається, що Нововолинським МЦЗ сплачені кошти ПТУ № 11 м. Нововолинська за навчання безробітних, у тому числі ОСОБА_1 Відповідно до проведеного розрахунку вартості професійно-технічного навчання безробітного ОСОБА_1 (а.с. 17), остання становить 2 123 грн. 28 коп.
16 жовтня 2014 року Нововолинський МЦЗ направив відповідачу претензію від 15 жовтня 2014 року за № 2233/08-05 про повернення коштів, затрачених на навчання, в сумі 2 123 грн. 28 коп. (а.с. 22, 23), проте, відповідач кошти в добровільному порядку не повернув.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини другої статті 22 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року № 5067-VI (Закон 5067-VI) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють реєстрацію безробітних, ведуть облік наданих їм послуг; організовують професійне навчання зареєстрованих безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці.
Пунктом 18 статті 1 Закону 5067-VI визначено, що професійне навчання - набуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок особи відповідно до її здібностей, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації для професійної діяльності та конкурентоспроможності на ринку праці.
Частинами першою, другою статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 року № 1533-III (з наступними змінами та доповненнями) право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.
Частина друга статті 7 цього ж Закону визначає, що видом соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є, в тому числі, професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях.
Частиною третьою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.
Згідно з пунктом 28 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 308, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 916/5137, у разі припинення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за набутою професією (спеціальністю) з осіб стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи щоденні), витрат на проживання та витрат, пов'язаних з попереднім медичним та наркологічним оглядом відповідно до законодавства. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 припинив професійне навчання без поважних причин, а тому відповідно до наведених правових норм та пунктів 3.1.1, 3.1.2 договору від 25 квітня 2014 року № 035114042500003 зобов'язаний повернути кошти, витрачені на його професійне навчання, в сумі 2 123 грн. 28 коп.
Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною першою статті 71 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач не надав суду доказів про відсутність у нього обов'язку щодо повернення витрат на професійну підготовку в сумі 2 123 грн. 28 коп. і не спростував обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття постанови про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 2 123 грн. 28 коп.
Керуючись статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Закону України "Про зайнятість населення", суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Нововолинського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_2) 2 123 грн. 28 коп. (дві тисячі сто двадцять три грн. 28 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.А. Александрова