10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.
Суддя-доповідач:Жизневська А.В.
іменем України
"22" грудня 2014 р. Справа № 806/2765/14
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Жизневської А.В.
суддів: Котік Т.С.
Малахової Н.М.,
при секретарі Рожко М.М. ,
за участю представника позивача та відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирського міського центру зайнятості на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" листопада 2014 р. у справі за позовом Житомирського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення ,
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року Житомирському міському центру зайнятості відмовлено у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_3 коштів у сумі 3065,71 грн., отримані ним як допомога по безробіттю.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 03 січня 2013 року Житомирським міським центром зайнятості ОСОБА_3 було надано статус безробітного відповідно до її заяви від 27.12.2012 року. В період з січня по червень 2013 року відповідачу виплачено допомогу по безробіттю у сумі 3065,71 гривень. (довідка - а.сп.8).
Актом № 493 від 18.12.2013 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що ОСОБА_3, одночасно з перебуванням на обліку в центрі зайнятості у якості безробітної, з 17.11.1994 була зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Позивач вважає, що ОСОБА_3 не мала права на отримання допомоги по безробіттю в сумі 3065,71 грн., оскільки була зареєстрована підприємцем.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів про зайняття ОСОБА_3 підприємницькою діяльністю за час перебування її на обліку в центрі зайнятості, а тому відсутні підстави для стягнення допомоги по безробіттю.
При цьому, розглядаючи вказаний спір по-суті, суд першої інстанції виходив з наявності у ньому ознак публічно-правового характеру.
Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону УРСР "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803-XII, (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) безробітними визнавалися працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Згідно із ч.2, ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Позов заявлено міським центром зайнятості до фізичної особи про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 3065,71 гривень.
Відповідно до частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України фізичні особи можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи спір про звернення органів владних повноважень, необхідно встановлювати, чи має місце публічно-правовий спір та чи подано позов у межах наданих повноважень.
Колегія суддів вважає, що спір з вимогами про стягнення виплачених сум допомоги по безробіттю даним критеріям не відповідає, оскільки має приватно-правовий характер.
Частиною 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше, вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 18 вересня 2014 року (К/800/3704/14) та від 23 жовтня 2014 року (К/800/40891/13).
За таких умов колегія суддів приходить до висновку, що вирішення даного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, його розгляд повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанціїмає право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відтак, згідно приписів статті 203 КАС України - рішення підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Житомирського міського центру зайнятості задовольнити частково. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" листопада 2014 р. скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.В. Жизневська
судді: Т.С. Котік
Н.М. Малахова
Повний текст cудового рішення виготовлено "23" грудня 2014 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: Житомирський міський центр зайнятості вул.Черняхівського, 110,Житомир,10005
3- відповідачу/відповідачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1
4-третій особі: - ,