Справа: № 759/12810/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Шум Л.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
16 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2014 р. щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та в подальшому нараховувати державну та додаткову пенсії в належному розмірі.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії - протиправною. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії згідно ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка згідно ст. 50 вказаного Закону становить 75 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2014 р. виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат.У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, є інвалідом 2 групи та має захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва та отримує державну пенсію відповідно до ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір якої обчислений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим: …; по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі: …; по 2 групі інвалідності - 75 % мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», «Про державний бюджет України на 2012 рік», «Про державний бюджет України на 2013 рік», норми статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були призупинені, а виплати здійснювалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України. Бюджетні закони мають свій термін дії, оскільки приймаються на відповідний період (календарний рік), а тому з настанням нового календарного року втрачають свою дію по відношенню до тих правовідносин, що виникли з початку нового року.
Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 01.01.2014 року, не містить норми, які призупиняють дію ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Лише Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03.08.2014 року, знову норми статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка має право на перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.01.2014 року, з врахуванням строку звернення до суду.
Також, колегія суддів хоче зауважити, що постановою Верховного Суду України від 19.03.2013 року № 21-53а13 передбачено, що із самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії. Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті поняття пенсії.
Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватися постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь - якого терміну або строку виплати пенсії.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Ю.А. Ісаєнко
Судді:
І.В. Федотов
.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Федотов І.В.