Справа: № 754/251/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Грегуль О.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
16 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за період з 1996 року по 2013 рік та одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язання здійснити такі виплати.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне та неправильне дослідження доказів і встановлення обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, позивач належить до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у зв'язку з чим є інвалідом 3 групи і віднесена до 1 категорії.
Нормами статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Зокрема, згідно названої статті Закону щорічна допомога на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 3 групи інвалідності, виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Так, позивачу нарахування та виплата одноразової допомоги на оздоровлення Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації була проведена у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України за № 562 від 12 липня 2005 року - в розмірі 90 грн. - 27.12.2013 р.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. Зазначені норми Закону не визнані неконституційними.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - інвалідам ІІІ групи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення - 90 грн.
Закон України «Про державний бюджет України на 2013 рік», прийнятий пізніше ніж Закон №796-XII, неконституційними не визнавався, положення постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є чинними.
З огляду на викладене, колегія суддів, приходить до висновку щодо правомірності нарахування позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні вимог позивача щодо нарахування та виплати їй одноразової компенсації як інваліду ІІІ групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, суд першої інстанції виходив з того, що підстави виплату їй вказаної допомоги в зазначеному розмірі відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 48 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», передбачено, що інвалідам IIІ групи одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Оскільки інвалідність позивача пов'язана з Чорнобильською катастрофою, останній має право на отримання одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. Зазначені норми Закону не визнані неконституційними.
З огляду на викладене, колегія суддів, приходить до висновку щодо відсутності підстав для нарахування позивачу одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат відсутні.
Доводи апелянта з приводу того, що до вказаних правовідносин не застосовуються строки звернення до суду, встановлені ст. 99 КАС України, посилаючись на Віденську конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» № 334/96-ВР від 12 липня 1996 року положеннями п. п. і) п. а) ч. 1 ст. VI якої встановлено, що строк позовної давності на відшкодування ядерної шкоди, спричиненої тілесному здоров'ю, складає тридцять років з дня ядерного інциденту, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Так, норми Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 12.09.1997 року є загальними нормами права, а питання щодо визначення строків звернення до суду в порядку адміністративного судочинства з приводу оскарженню дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень регулюється спеціальними нормами, а саме положеннями ст.ст. 99, 100 КАС України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Ю.А. Ісаєнко
Судді:
І.В. Федотов
.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Федотов І.В.