04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" грудня 2014 р. Справа№ 925/1527/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Ропій Л.М.
Рябухи В.І.
при секретарі Царук І. О.
За участю представників:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Мартян О. В. - представник за довіреністю № 4 від 19.09.2014
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Буртаг ЛТД»
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014
у справі № 925/1527/14 (суддя Якименко М. М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Буртаг ЛТД»
до Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк»
про тлумачення змісту договору
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить суд розтлумачити п. 3.8, укладеного з відповідачем кредитного договору № 40-В від 24.12.2008, а саме: що мається на увазі під виразом «сплатити Банку одноразово за кожний випадок несвоєчасного платежу штраф у розмірі 5% від неповернутої суми кредиту і несплаченої суми відсотків».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2014, повний текст якого підписаний 04.11.2014, у справі № 925/1527/14 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем не надано конкретних доказів наявності різного тлумачення сторонами п. 3.8 кредитного договору № 40-В від 24.12.2008 та не надано доказів наявності спору між сторонами щодо тлумачення умов вказаного пункту.
Також суд першої інстанції зазначив про те, що позивач не навів обґрунтування своєї позиції щодо заявленого позову, а саме, яким чином і що повинен розтлумачити суд, яке саме різне уявлення щодо свого волевиявлення мають сторони за договором.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Буртаг ЛТД» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 та розтлумачити зміст п. 3.8 кредитного договору № 40-В від 24.12.2008, а саме: що мається на увазі під виразом «сплатити Банку одноразово за кожний випадок несвоєчасного платежу штраф у розмірі 5% від неповернутої суми кредиту і несплаченої суми відсотків».
В апеляційній скарзі позивач зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду доказів наявності спору між сторонами щодо тлумачення п. 3.8 спірного договору, є помилковим, адже позивач надав суду копію розрахунку заборгованості позивача перед відповідачем, а різне трактування оспорюваних положень договору полягає в тому, що нараховуючи штраф на підставі п. 3.8 спірного договору, відповідач обчислює його суму шляхом додавання суми відсотків за кожен наступний період та вираховуючи з нього 5%, в той час як, на думку позивача, штраф має нараховуватись за кожен період окремо у розмірі 5%, без додавання суми відсотків, несплачених за попередній період.
Ухвалою від 28.11.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Буртаг ЛТД» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Позивач в судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
24.12.2008 Акціонерний банк «Старокиївський банк», правонаступником якого є відповідач, як банк та позивач як позичальник уклали кредитний договір № 40-В (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач надає позивачу короткостроковий кредит в іноземній валюті для здійснення статутної діяльності, а позивача зобов'язується повернути відповідачу кредит на умовах і в термін, передбачений Договором.
Згідно з п. 2.1 Договору відповідач надає позивачу кредит в сумі 300 000 доларів США терміном з 24.12.2008 по 23.01.2009 з виплатою 15% річних за користування кредитом.
Відповідно до п. 3.8. Договору, при порушенні строків повернення кредиту або сплати відсотків позивач зобов'язується сплатити позивачу одноразово за кожний випадок несвоєчасного платежу штраф у розмірі 5% від неповерненої суми кредиту і несплаченої суми відсотків. Позивач повинен сплатити суму штрафу на рахунок відповідача № 63978901 в АБ «Старокиївський банк» в десятиденний термін з моменту порушення строку оплати відсотків та повернення кредиту.
В позовній заяві позивач посилається на те, що у зв'язку з порушенням строків повернення кредитних коштів за Договором відповідач звернувся до суду з відповідним позовом, заявивши до стягнення, серед іншого, й вимоги про стягнення штрафу за несвоєчасну сплату відсотків на підставі п. 3.8 Договору, розрахувавши його шляхом додавання суми відсотків за кожен наступний період та вираховуючи з нього 5%, в той час як, на думку позивача, вказаний штраф, відповідно до приписів п. 3.8 Договору, має нараховуватися за кожен період окремо у розмірі 5 %, без додавання суми відсотків, несплачених за попередній період.
З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд розтлумачити п. 3.8 Договору, а саме: що мається на увазі під виразом «сплатити Банку одноразово за кожний випадок несвоєчасного платежу штраф у розмірі 5% від неповернутої суми кредиту і несплаченої суми відсотків».
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Частинами 3, 4 статті 213 ЦК України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України. Тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення нез'ясованостей та суперечностей у трактуванні його положень. Відповідно, тлумачення може тільки роз'яснювати вже існуючі умови правочину, не змінюючи їх і не створюючи нових.
Правочин або його частина потребує тлумачення у тому випадку, коли волевиявлення сторін виражене нечітко і коли між сторонами щодо вказаних умов правочину існує спір.
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що при дослівному читанні спірного пункту, відсутні будь-які незрозумілі слова, поняття або терміни, які не дають змоги з'ясувати дійсні наміри сторін, а звертаючись до суду з цим позовом, позивач, фактично, просить встановити, що здійснене відповідачем нарахування суми штрафу, передбаченого п. 3.8 Договору, не відповідає як його умовам, так і приписам чинного законодавства.
Проте, вказані обставини мають бути досліджені судом під час розгляду по суті позовних вимог про стягнення з позивача як позичальника суми штрафу, передбаченого п. 3.8 Договору, шляхом, в тому числі, викладення позивачем правової позиції та доданням власного розрахунку штрафу. Правові підстави для з'ясування зазначених обставин в окремому провадженні відсутні.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог про тлумачення п. 3.8 кредитного договору № 40-В від 24.12.2008.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Буртаг ЛТД» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 у справі № 925/1527/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Буртаг ЛТД».
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Буртаг ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 у справі № 925/1527/14 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 у справі № 925/1527/14 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 925/1527/14.
Повний текст постанови складено: 22.12.2014
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді Л.М. Ропій
В.І. Рябуха