Кіровоградської області
17 грудня 2014 рокуСправа № 912/3758/14
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Вавренюк Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/3758/14
за позовом: приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", м. Запоріжжя
до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченка",
с. Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області
про стягнення 32 640,00 грн.
Представники :
від позивача -Демченко Ю.В., довіреність № 87/14 від 22.08.14 р.;
від відповідача - участі не брали.
Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 32640,00 грн., що складається з 26926,50 грн. основного боргу, 4480,57 грн. втрат від інфляції та 1234,93 грн. 3% річних.
У судовому засіданні 17.12.14 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач участі в судовому засіданні не брав, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання 06.12.14 р. приватним сільськогосподарським підприємством "Шевченка" ухвали суду від 01.12.14 р. (а.с.51).
25.11.14 р. до суду надійшов письмовий відзив відповідача на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на неукладеність договору (а.с. 37-38).
Ухвалою від 01.12.14 р. у даній справі розгляд справи відкладено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України на 17.12.14 р., від відповідача витребувано додаткові докази на підтвердження доводів та заперечень відповідача (а.с. 50).
В судлве засіданні представник відповідача участі не брав, додаткових доказів у справі не подав.
Разом з тим, 16.12.14 р. до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на інший час та дату, мотивоване неможливістю явки повноважного представника приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченка", у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні (а.с. 53-54).
Господарський суд дійшов висновку, що клопотання відповідача, з підстав, що у ньому зазначені, задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, брати участь в господарських засіданнях є правом сторони, а не її обов'язком.
Відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (пункт 3.9.1. постанова Пленуму ВГС України № 18 від 06.12.11 р.).
Крім того, пунктом 9 ухвали господарського суду про порушення провадження у даній справі від 30.10.14 р. доведено до відома сторін, що їх неявка в судове засіданні не тягне за собою відкладення розгляду справи та не перешкоджає її розгляду по суті; явка представників сторін в судове засідання, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковою господарським судом не визнавалась.
Оскільки явка представників сторін в судове засідання господарським судом обов'язковою не визнавалась, а тому, відповідно, неявка сторони відповідача в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи.
Господарським судом при цьому враховано, що відповідачем висловлено свою правову позицію щодо пред'явленого позову шляхом подання до суду письмового відзиву на позов.
Враховуючи наведене, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
Згідно існуючої домовленості між сторонами, приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" відповідачу поставлено гербіцид "Експрес 75, в.г." в кількості 14,5 кг на суму 44 877,50 грн., у тому числі ПДВ ( далі - товар).
Факт поставки позивачем товару та факт отримання його відповідачем підтверджується видатковою накладною № ЗП2514 від 10.04.13 р. (а.с. 8) та довіреністю № 19 від 10.04.13 р. (а.с. 9).
Вказана вище видаткова накладна № ЗП2514 від 10.04.13 р. містить відмітку про отримання товару відповідачем, а саме: підпис повноважного представника Покупця у графі "Отримав (ла)".
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За умовами ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару, вказаного в накладній № ЗП2514 від 10.04.13 р.
Господарський суд вважає допустимою та такою, що відповідає чинному законодавству таку форму укладення Договору.
Правовідносини поставки регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Однак, відповідач поставлений товар оплатив частково.
Так, 03.04.13 р. відповідачем сплачено 17 951,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 18 від 03.04.13 р. на суму 17951,00 грн. та банківською випискою з рахунку позивача (а.с. 40-41).
Таким чином, заборгованість відповідача становить 26 926,50 грн. (44877,50 грн.-17951,00 грн.= 26926,50 грн.).
16.07.14 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 417/14-юр, що містить вимогу про негайну сплату заборгованості за поставлений позивачем товар (а.с. 12). Зазначена вимога відповідачем отримана 27.07.14 р. (а.с. 13), однак залишена без відповіді та належного реагування.
Оскільки відповідач заборгованість в сумі 26 926,50 грн. не сплатив, позивач за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Згідно письмового відзиву на позов відповідач заперечив позовні вимоги в повному обсязі, стверджуючи про те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо строку дії договору, а, отже, в силу вимог ч. 3 ст. 180 та ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, договір є неукладеним, тобто не створює правових наслідків для його сторін, а відтак, не може бути підставою для стягнення з відповідача заборгованості за невиконання передбачених ним зобов'язань (а.с. 37-38).
За таких обставин, вважає відповідач, твердження позивача, викладені у позовній заяві, є необґрунтованими та безпідставними.
Господарський суд не погоджується з позицією відповідача, з огляду на наступне.
Підписання відповідачем видаткової накладної № ЗП2514 від 10.04.13 р., що є первинним обліковим документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом віл 24.05.95 р. № 88 Міністерства фінансів України, а також засвідчує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у Покупця обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.12 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.
Прийняття відповідачем поставленого товару та його часткова оплата підтверджують волю та намір Покупця на встановлення між сторонами правовідносин купівлі-продажу і, відповідно, у зв'язку з цим, у відповідача виникли зобов'язання щодо оплати отриманого товару.
При цьому, строк виконання даного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, згідно якої Покупець зобов'язаний оплатити т товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Що ж до позиції відповідача про неукладеність договору, з підстав непогодження сторонами строку дії Договору, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в силу вимог ч. 1 ст. 267 Господарського кодексу України, договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не зазначений, він вважається укладеним на один рік.
Виходячи з наведеної вище правової норми, строк укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки складає один рік - з 10.04.13 р. (дата видаткової накладної) до 10.04.14 р.
При цьому, варто відзначити, що зі спливом строку дії договору зобов'язання сторін не припиняються, оскільки ні ст. 202 Господарського кодексу України, ні норми глави 50 Цивільного кодексу України не містять такої підстави для припинення зобов'язань як закінчення строку дії договору. За загальним правилом зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. У даному випадку - це сплата відповідачем в повному обсязі вартості поставленого позивачем товару.
Враховуючи викладене, доводи відповідача є безпідставними та не заслуговують на увагу суду.
У судовому засіданні представник позивача повідомив господарський суд, що будь-яких проплат на виконання взятого на себе зобов'язання за період знаходження справи в суді, відповідачем здійснено не було.
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар в розмірі 26926,50 грн., в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить також стягнути з відповідача 4480,57 грн. втрат від інфляції та 1234,93 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що поданий позивачем розрахунок втрат від інфляції в сумі 4480,57 грн. та 3% річних в сумі 1234,93 грн. відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства (а.с. 8 - 9), позовні вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.
Враховуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченка" (27153, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Кропивницьке, вул. Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 03756945, п/р № 2600743861 в ПАТ "Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) на користь приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11, код ЄДРПОУ 34216986, п/р № 26006185176 в ПАТ "Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) заборгованість в сумі 32 640,00 грн., з яких: 26 926,50 грн. - основний борг; 4 480,57 грн. - інфляційні втрати, 1 234,93 грн. - 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.
Копію рішення направити відповідачу за адресами:
1) 27153, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Кропивницьке, вул. Шевченка, 1;
2) 27100, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, вул. Воровського, 135.
Повне рішення складено 22.12.2014 рокую
Суддя Л.С. Вавренюк