ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/24273/14 15.12.14
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
до Відкритого акціонерне товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»
про відшкодування шкоди в сумі 24 739,21 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
04.11.2014 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова группа» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерне товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (відповідач) про відшкодування шкоди в сумі 24 739,21 грн., з яких 21 356,16 грн. страхового відшкодування, 2 938,96 грн. пені та 444,09 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова группа» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0197-00041 від 04.04.2013 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Volkswagen Multivan», реєстраційний номер АА 7432 КК, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Renault Trafic», реєстраційний номер ВС 2601 СК, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/2457495), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди в сумі 21 356,16 грн. покладається на відповідача. Позивач також просить стягнути з відповідача 2 938,96 грн. - пені та 444,09 грн. - 3 % річних.
13.11.2014 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач повідомив про відсутність аналогічного спору та просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача.
14.11.2014 р. через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/31097 від 12.11.2014 р. з інформацією про страхове покриття за полісом № АС/2457495.
В судове засідання, призначене на 24.11.2014 р., представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 06.11.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 24.11.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявку суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 06.11.2014 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи у разі нез'явлення предстаників сторін в судове засідання та неподання витребуваних доказів.
Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 24.11.2014 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 р. відкладено розгляд справи на 15.12.2014 р. об 11:20 год.
03.12.2014 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач повідомив суд про те, що позовні вимоги підтримує та просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача.
В судове засідання, призначене на 15.12.2014 р. позивач не з'явився, але подав 03.12.2014 р. через відділ діловодства суду заяву, якою, зокрема, просив суд розглядати справу без участі представника.
Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, матеріалами справи також підтверджується, що позивач не подавав та не надсилав до суду заяв (клопотань) про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним у позовній заяві № 11/9868 від 22.10.2014 р. позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 15.12.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 06.11.2014 р. та від 24.11.2014 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме зворотнім поштовим повідомленням № 0103032113510 від 26.11.2014 р.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.12.2014 р. без участі представників позивача та відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.12.2014 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва
04.04.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова группа» та юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ Україна» (страхувальник) було укладено договір № 28-0197-00041 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті (надалі -договір страхування).
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Volkswagen Multivan», реєстраційний номер АА 7432 КК. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 07.04.2013 р. до 24:00 год. 06.04.2014 р.
04.07.2013 р. на дорозі М-12 Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка (через Вінницю) сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Volkswagen Multivan», реєстраційний номер АА 7432 КК, під керуванням Криницького Євгена Ігоровича та автомобіля «Renault Trafic», реєстраційний номер ВС 2601 СК, яким керував Гарань Віталій Мирославович, що підтверджується довідкою № 9226275 ДПС ДАІ УМВС України в Хмельницькій області від 14.08.2013 р.
ДТП сталася в результаті порушення Гаранем Віталієм Мирославовичем Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Бродівського районного суду Львівської області від 23.08.2013 р. у справі № 439/434/13-п/3, відповідно до якої Гарань Віталія Мирославовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Volkswagen Multivan», реєстраційний номер АА 7432 КК, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» № 2013007766/1 від 17.07.2013 р. (надалі - рахунок-фактура № 213007766/1 від 17.07.2013 р.) та калькуляції № 7766 від 17.07.2013 р. становить 23 823,86 грн.
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № ДККА-28949 від 30.09.2013 р. по договору страхування, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 21 866,16 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 17343 від 30.09.2013 р.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 04.07.2013 р.) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
У відповідності до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент скоєння ДТП) виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.
Виходячи з вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст.1166 та ч. 2 ст.1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
У відповідності до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент скоєння ДТП) виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у відповідності до чинного законодавства та умов договору страхування, здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 21 866,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17343 від 30.09.2013 року.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: 1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; 2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Отже, зі змісту вказаних приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.
У свою чергу, відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє позивача права на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплаченого страхового відшкодування.
Також з врахуванням приписів ст. ст. 993, 1191 ЦК України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Оцінивши всі зібрані докази в сукупності, суд встановив, що висновок авто товарознавчої експертизи не може вважатися єдиним належним доказом, який би підтверджував розмір заподіяної шкоди.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю, в межах фактичних витрат страховика та витрат, пов'язаних з евакуацією транспортних засобів.
Відповідач на вимогу ухвал Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 р. та від 24.11.2014 р. не надав копію полісу № АС/2457495. Матеріали справи містять відомості по зазначеному полісу з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, надані на запит суду.
Відповідно до полісу № АС/2457495 встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено юридичну особу - МП «Візит», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., франшиза - в сумі 510,00 грн., строк дії даного полісу з 09.05.2013 р. до 08.05.2014 р.
По матеріалам справи судом встановлено, що Гарань Віталій Мирославович керував автомобілем «Renault Trafic», реєстраційний номер ВС 2601 СК, на законних підставах.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АС/2457495, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.
Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За встановлених обставин, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 21 356,16 грн., оскільки франшиза за полісом № АС/2457495 дорівнює 510,00 грн.
Так, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 21 356,16 грн. (21 866,16 грн. (сума матеріального збитку підтверджена рахунком-фактурою № 2013007766/1, калькуляцією № 7766 від 17.07.2013 р., страховим актом № ДККА-28949 від 30.09.2013 р. по договору страхування та платіжним дорученням № 17343 від 30.09.2013 р.) - 510,00 грн (франшиза за полісом № АС/2457495)).
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Матеріалами справи, зокрема, копією заяви № 11/7332 від 05.11.2013 про виплату (страхового) відшкодування по в порядку регресу підтверджено, що позивач звертався з претензією до відповідач, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (копії заяви та повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 21 356,16 грн.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 21 356,16 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
В позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню та 3 % річних.
В позовній заяві позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ України, яка діє у період, за який нараховується пеня. Однак вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах та судової палати у цивільних справах від 26.09.2012 р. (справа № 4/17-3520-2011), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволені позову в частині стягнення пені у розмірі 2 938,96 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Зобов'язання відповідача про здійснення страхового відшкодування позивачу виникло з 11.02.2014 р.
Керуючись положеннями ст. 253 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що позивачем вірно визначено період нарахування суми 3 % річних з 12.02.2014 р. по 22.10.2014 р.
З огляду на вищевикладене та наявність, станом на час вирішення спору, прострочення відповідачем перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 21 356,16 грн., сума 3 % річних за період з 12.02.2014 р. по 22.10.2014 р., становить 444,09 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 444,09 грн. з визначений позивачем період з 12.02.2014 р. по 22.10.2014 р. підлягає задоволенню повністю у сумі 444,09 грн.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За наведених обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 739,21 грн. підлягають задоволенню частково 21 356,16 грн. страхового відшкодування та 444,09 грн. 3% річних. В іншій частині в задоволенні позовних вимог позивачу належить відмовити.
Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
З 01.11.11р. вступив в силу Закон України «Про судовий збір» від 08.06.2011 року № 3674-VI.
У частині 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 року №5515-VI станом на 01.01.2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.
Ціна позову становить 24 739,21 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1 827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В своїх роз'ясненнях «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 Пленум Вищого господарського суду України, з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства, постановив надати господарським судам роз'яснення згідно яких, правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.
За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 1 609,96 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код 00034186), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А; ідентифікаційний код 30859524) 21 356,16 грн. (двадцять одну тисячу триста п'ятдесят шість гривень 16 коп.) страхового відшкодування, 444,09 грн. (чотириста сорок чотири гривні 09 коп.) 3 % річних, 1 609,96 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 96 коп.) судового збору.
3. Видати наказ.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.12.2014 р.
Суддя Гумега О. В.