ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/21439/14 15.12.14
За позовом Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ"
про стягнення 58 990,00 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Мазур І.О. за довіреністю № 300-122/01-1675 від 28.02.2014 р.
від відповідача: не з'явився
Антимонопольний комітет України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ" (відповідач) про стягнення 58 990,00 грн., з яких: 34000,00 грн. штрафу та 24990,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за період з 12.08.2014 р. по 29.09.2014 р.
Обгрунтовуючи заявлені на підставі ст.ст. 16, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позовні вимоги про стягнення штрафу та пені, позивач послався на рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2013 року № 1087-р у справі № 239-26.13/182-12 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано, що ТОВ "ДРАЙВ" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, та за зазначене порушення накладено на ТОВ "ДРАЙВ" штраф у розмірі 34000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21439/14 та призначено розгляд справи на 27.10.2014 р. о 09:40 год.
24.10.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 34 000,00 грн. штрафу та 34 000,00 грн. пені за період з 12.08.2014 р. по 17.10.2014 р. В якості додатків до заяви позивач надав суду копію Указу Президента України від 02.02.2012 р. № 66/2012; копію наказу Голови Антимонопольного комітету від 06.02.2012 р. № 71-ВК та докази надіслання копії заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу.
В судове засідання, призначене на 27.10.2014 р., представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 27.10.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 08.10.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 20.10.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 24.10.2014 р. через відділ діловодства суду.
Заява позивача, подана 24.10.2014 р. через відділ діловодства суду, прийнята судом до розгляду. При цьому суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.
Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18), зокрема, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Судом встановлено, що відповідно заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру пені за прострочення сплати штрафу на підставі рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2013 року № 1087-р у справі № 239-26.13/182-12.
Крім того, позивачем надані суду докази направлення вищенаведеної заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу, а відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору.
При цьому судом встановлено, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб. Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 68000,00 грн., з яких: 34000,00 грн. штрафу та 34000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу з період з 12.08.2014 р. по 17.10.2014 р.
Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 27.10.2014 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. відкладено розгляд справи на 10.11.2014 р. о 10:40 год.
В судове засідання, призначене на 10.11.2014 р., представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 10.11.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвал суду від 08.10.2014 р. та від 27.10.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні, призначеному на 10.11.2014 р., представник позивача подав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 08.10.2014 р., а саме: власним письмовим підтвердженням про відсутність анологічного спору та копією довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача. Супровідний лист разом з доданими до нього документами залучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 10.11.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 24.10.2014 р. через відділ діловодства суду.
Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 10.11.2014 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 р. відкладено розгляд справи на 01.12.2014 р. о 10:20 год.
В судове засідання, призначене на 01.12.2014 р., представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.12.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвал суду від 08.10.2014 р., 27.10.2014 р. та від 10.11.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.12.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 24.10.2014 р. через відділ діловодства суду.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.12.2014 р., подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 01.12.2014 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 15.12.2014 о 12:20 год.
12.12.2014 р. представник позивача подав через відділ діловодства суду пояснення, зі змісту яких вбачається, що листом від 01.12.2014 р. № 14.3-04/811-14 Державна служба статистики України (у відповідь на лист позивача від 31.10.2014 р. № 300-20.3/04-9845) повідомила, що станом на 04.11.2014 р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 24933765 обліковується юридична особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ", місцезнаходження - 03146, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47.
В судове засідання, призначене на 15.12.2014 р., представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 15.12.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвал суду від 08.10.2014 р., 27.10.2014 р., від 10.11.2014 р. та від 01.12.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Так, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва ід 08.10.2014 р., 27.10.2014 р., від 10.11.2014 р. та від 01.12.2014 р. були направлені відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується листом Державної служби статистики України від 01.12.2014 р. № 14.3-04/811-14.
Втім, вищенаведені поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва та примірниками повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції були повернуті органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання.
За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи наведене, відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Обставини, які б перешкоджали вирішенню спору в судовому засіданні 15.12.2014 р., судом встановлені не були.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.12.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на строк вирішення спору, встановлений статтею 69 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні 15.12.2014 р. надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 24.10.2014 р. через відділ діловодства суду.
Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.12.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
Рішенням Антимонопольного комітету України від 24.12.2013 року № 1087-р у справі № 239-26.13/182-12 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", (далі - Рішення АМК) визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України; за вказане порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ" накладено штраф у розмірі 34000,00 грн.
В Рішенні АМК було зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення, відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу. Також в Рішенні АМК було зазначено, що воно може бути оскаржене до Господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.
Супровідним листом № 20-29.3/12-662 від 28.01.2014 р. "Про надсилання копій рішень" Антимонопольний комітет України (позивач) направив копію Рішення АМК Товариству з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ" (відповідачу) за адресою: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47. Вказаний супровідний лист був повернутий до Антимонопольного комітету України з відміткою про закінчення терміну зберігання.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що у разі, якщо вручити рішення немає можливості, рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Враховуючи, що Рішення АМК вручити відповідачу виявилось неможливим, позивачем було надруковано інформацію про прийняте рішення в газеті "Урядовий кур'єр" від 29.05.2014 року № 95 (5224).
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Позивач вважає, що строк сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, закінчився 11.08.2014 р. (оскільки 09.08.2014 р. та 10.08.2014 р. припадали на неробочі дні).
Позивач зазначив, що відповідач в установлений строк не сплатив штраф, накладений Рішенням АМК, документів, що підтверджують сплату штрафу до Антимонопольного комітету України не надіслав, Рішення АМК в судовому порядку не оскаржив.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 34000,00 грн., накладеного Рішенням АМК, а також про стягнення пені за прострочення сплати відповідачем штрафу за період з 12.08.2014 р. по 17.10.2014 р. (67 днів) в розмірі 34000,00 грн. (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог), враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Згідно з частиною 7 статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольного комітету України є органом Антимонопольного комітету України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольного комітету України має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.
Згідно з частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Антимонопольного комітету України від 24.12.2013 року № 1087-р у справі № 239-26.13/182-12 на відповідача накладено штраф у розмірі 34000,00 грн. за вчинення порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач оприлюднив інформацію про прийняте Антимонопольним комітетом України рішення від 24.12.2013 року № 1087-р у справі № 239-26.13/182-12 в газеті "Урядовий кур'єр" від 29.05.2014 року № 95 (5224), отже Рішення АМК вважається врученим відповідачу 09.06.2014 р.
Враховуючи приписи частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі.
Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Таким чином, кінцевим строком сплати відповідачем штрафу вважається 11.08.2013 р., враховуючи, що 09.08.2014 р. та 10.08.2014 р. припадали на неробочі дні (29.05.2014 р. + 10 днів (з 30.05.2014 р. по 08.06.2013 р. включно) + 2 місяці).
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Як встановлено судом, станом на час розгляду спору по суті рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2013 року № 1087-р у справі № 239-26.13/182-12 є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Крім того, станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем штрафу в розмірі 34000,00 грн., накладеного на нього Рішенням АМК.
Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 34000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач нараховує відповідачу пеню в розмірі 34000,00грн. за період з 12.08.2014 р. по 17.10.2014 р. за прострочення сплати штрафу (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої через відділ діловодства суду 24.10.2014 р.).
Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Як вище було встановлено, відповідач мав сплатити 34000,00 грн. штрафу до 11.08.2014 р., таким чином, початком періоду прострочення сплати штрафу є 12.08.2014 р.
Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 510,00 грн. (34000,00 грн. : 100 х 1,5 = 510,00 грн.).
За період з 12.08.2014 р. по 17.10.2014 р. відповідачем прострочено 67 днів сплати штрафу.
Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за вказаний період складає 34170,00 грн. (510,00 грн. х 67 = 34170,00 грн.).
В той же час, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, т.т. не може перевищувати 34000,00 грн.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 34000,00 грн. за період з 12.08.2014 р. по 17.10.2014 р. за прострочення сплати штрафу підлягають задоволенню повністю.
Отже, позовні вимоги Антимонопольного комітету України підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" станом на 01.01.2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.
Ціна позову становить 68000,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.
За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1827,00 грн.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ" (03146, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47; ідентифікаційний код 24933765), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 34000,00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень 00 коп.) штрафу та 34000,00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказані суми в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, Банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів 21081100 (символ звітності 106).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ" (03146, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47; ідентифікаційний код 24933765), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.12.2014 р.
Суддя Гумега О.В.