Справа № 524/9404/14-ö
16.12.2014 року Автозаводський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді - Предоляк О.С.
при секретарі - Коваль Т.М.
з участю представника позивача ОСОБА_1. - ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача, визнання зобов'язання удаваним правочином та визнання укладеним кредитного договору в національній валюті ,
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до публічного акціонерного товариство «Альфа-Банк» (надалі ПАТ «Альфа-Банк» ) про захист прав споживача та визнання зобов'язання удаваним правочином. Зазначав, що між ним та ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є ПАТ ««Альфа-Банк» ) 16 липня 2008 року укладено кредитний договір № 500144309, згідно п.2.1 якого відповідач надав йому кредитні кошти у розмірі 9227,34 доларів США. Вважає, шо фактично йому був наданий кредит в гривнях.
Просить визнати кредитний договір № 500144309 від 16 липня 2008 року, укладений між ним та ЗАТ «АльфаБанк» удаваним правочином та визнати кредитний договір № 500144309 від 16 липня 2008 року, укладений між ним та ЗАТ «АльфаБанк» у валюті України в сумі 37 382, 72 грн. на умовах, визначених у договорі.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1. - ОСОБА_2 позов підтримує, просить задовольнити.
Представник відповідача ПАТ «Альфа-Банк» у судове засідання не прибув, керівництво про дату розгляду справи повідомлялася належним чином - засобами рекомендованого поштового зв'язку.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є ПАТ ««Альфа-Банк» ) 16 липня 2008 року укладено кредитний договір № 500144309, згідно п.1 якого надано ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 9227, 34 доларів США шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, остаточна дата повернення кредиту - 16 липня 2011 року зі сплатою коштів щомісячно до 16 числа рівними частинами в сумі 348 доларів, під 21% річних.
Відповідно п. 1.4 Договору про відкриття карткового рахунку ліміт кредитної лінії встановлений в межах не менше 1010 гривень та не більше 75 750 гривень з процентною ставкою за користування лімітом кредитної лінії не більше 36% річних.
Позивач стверджує, що фактично йому 16 липня 2008 року був наданий кредит у гривні, видача коштів у безготівковій іноземній валюті носить, на його думку, формальний характер.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).
Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.
Згідно п. 11 Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору
Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Відповідно ч.1,2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору
Обгрунтовуючи заявлені вимоги про недійсність зазначеного договору, позивач посилався на те, що він є удаваним правочином.
Так, за удаваним правочином (ст.235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов"язки сторін виникають, але ті, що випливають зі змісту правочину.
Тобто, удаваний правочин вчиняється з метою приховати інший правочин та воля обох сторін має бути направлена на укладення саме такого договору.
Разом з тим, доводи позивача спростовуються наступними обставинами. Так, про намір позивача одержати саме долларовий кредит свідчить його заява на ім"я банку щодо доручення банку придбати іноземну валюту (а.с.36). Зазначений доказ не спростований.
Крім того, за період з дня укладення оспорюваного договору позивач виконував його, сплачуючи внески в рахунок погашення кредиту, а отже, визнавав його дійсність.
Зі змісту позовної заяви, пояснень представника позивача в суді, вбачається, що позивач, як на підставу для визнання кредитного договору удаваним правочином, вказав на те, що істотна умова договору, а саме, валюта, у якій надавався кредит, у договорі визначена, як долар, хоча насправді надавався кредит в гривні. І оскільки позивач кредитні кошти надані у доларах у безготівковій формі, кредитні кошти банк перерахував саме у гривнях, за таких умов, позивач вважає, що укладав кредитний договір саме у гривнях, а тому на його думку, кредитний договір, укладений в доларах США, є удаваним правочином.
У свою чергу, суд звертає увагу, що зазначене не може бути підставою для визнання оспорюваного кредитного договору удаваним правочином, оскільки такі твердження ОСОБА_1. спростовуються кредитним договором, укладеним 16 липня 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», графіком погашення кредиту (п. 7 Договору), заявою про продаж йому іноземної валюти. Підписи ОСОБА_1. у кредитному договорі, за умовами якого кредит надавався у доларах, графік погашення, яким передбачалось повернення кредиту у доларах, а не у гривнях, свідчить про те, що позивач погодився на такі умови договору, в тому числі і на отримання кредиту та його погашення в доларах США; що позивачу відомо про надання банком та отримання ним кредиту у доларах, а не у гривнях. Твердження позивача про те, що він вважав, що кредитний договір укладається в гривнях, спростовується тим, що ним, станом на червень 2009 року кредит погашався в доларах США.
Вищенаведене свідчить про природу оспорюваного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк», який по своїй сутності є кредитним договором, що позивачем не заперечувалось.
Воля сторін в удаваному правочині спрямована на настання інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, що передбачені правочином.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття. Зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми або багатосторонніми (договори) (ч.1 ст.203 ЦК України).
У свою чергу, зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст.628 ЦК України).
За оспорюваним договором одна сторона - банк передала, інша -прийняла в борг кошти, на умовах, викладених в договорі, тобто сторонами вчинено дію, що призводить до виникнення взаємних прав та обов'язків, що є неможливим за удаваним правочином.
Наведені ОСОБА_1 в позовній заяві та наданими представником в суді докази свідчать, що дії сторін були спрямовані на виникнення між ними кредитних правовідносин, які виникають на підставі кредитного договору, і для виникнення цих правовідносин не має значення валюта кредитування. Будь-яких доказів укладення оспорюваного кредитного договору з метою приховання іншого правочину, який сторони нібито хотіли укласти, і який саме правочин, останній не надав.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Будь-яких доказів на те, що ОСОБА_1 не був вільним у виборі кредитодавця, і у визначенні умов договору, останній суду не надав. Кредитний договір сторонами укладався без жодного примусу.
Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна зі сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, в обґрунтування позовних вимог позивачем суду не надано, а судом не здобуто доказу, тієї обставини, що укладанням кредитного договору від 16 липня 2008 року, сторони приховували укладання іншого виду договору.
Відмова позивачу у задоволенні позову про визнання договору удаваним правочином є підставою для відмови у задоволенні похідної вимоги про визнання укладеним договору у національній валюті.
Судові витрати підлягають розподілу згідно ст.. 88 ЦПК України віднесенням їх на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 14, 57-59, 61, 174, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" про визнання кредитного договору удаваним правочином та визнання укладеним кредитного договору в національній валюті відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.
Суддя