Справа: № 369/7794/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Дубас Т.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
16 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій та бездіяльності незаконними і неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2014 року позивач - ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області, в якому просить:
визнати незаконними дії відповідача щодо застосування ним під час нарахування/перерахунку пенсій позивача положень Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів, якими у порушення та розріз встановлених конституцією і Законами України вимог і норм, визначено розміри пенсій для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської' катастрофи, до того, ще й значно менші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796 для відповідної категорії громадян;
визнати бездіяльність відповідача щодо нарахування, перерахунку та виплати ним позивачу недоотриманих сум державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 49, 50, 54 Закону № 796, протиправною;
зобов'язати відповідача зробити нарахування, перерахунок та виплату державної пенсії позивача відповідно, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом № 796 у редакції діючих Законів № 230/96, № 231, та пов'язаними із ним Законами, а саме у розмірі не нижчому 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, за період, починаючи з 01 лютого 2005 року і до моменту винесення рішення у цій справі, де розмір пенсії за віком визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, одночасно враховуючи вимоги статті 67 Закону №796, за якими розміри пенсій збільшуються у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; - без урахування приписів Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, якими визначено розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відмінні від законодавчо встановлених, ще й у бік зменшення;
зобов'язати відповідача зробити нарахування, перерахунок та виплату додаткової пенсії позивача відповідно, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом № 796 у редакції діючих Законів № 230/96, № 231, та пов'язаними із ним Законами, а саме у розмірі 50 (п'ятдесяти) процентів мінімальної пенсії за віком, за період, починаючи з 01 лютого 2005 року і до моменту винесення рішення у цій справі, де розмір пенсії за віком визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, одночасно враховуючи вимоги статті 67 Закону № 796, за якими розміри пенсій збільшуються у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; - без урахування приписів Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, якими визначено розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відмінні від законодавчо встановлених, ще й у бік зменшення:
зобов'язати відповідача перераховувати у подальшому позивачу, визначені статтями 50, 54 Закону № 796 розміри пенсій, у зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної групи осіб, починаючи з дня встановлення нового розміру, а також вчасно виплачувати належні йому пенсії;
стягнути з відповідача у порядку негайного виконання, передбаченого статтею 256 КАС України, на користь позивача боргову суму за пенсійними виплатами, що виникла за весь період невиконання вимог Законів України щодо нарахування та перерахунку пенсій позивача, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796;
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_2 в частині за період з 01.02.2005 року по 03.02.2014 року включно залишено без розгляду.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2014 року, як таку, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду від 29 вересня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що про необхідність позовну заяву в частині вимог про зобов'язання здійснити перерахунок та призначити основну та додаткову пенсію за період з 01.02.2005 року по 03.02.2014 року залишити без розгляду, оскільки позивачем був пропущений строк звернення до суду із позовною заявою.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Так, позивач звернувся до суду з позовом 01.08.2014 року та просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування, перерахунок та виплату позивачеві пенсії за період починаючи з 01.02.2005 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що доказів про поважність пропуску строку звернення до суду позивач не надала, із заявою про поновлення строку звернення до суду не зверталась.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Закони України, які стосувались соціальних виплат, були опубліковані, отже, позивач мав змогу дізнатись (повинен був дізнатись) про порушення своїх прав під час опублікування законів в засобах масової інформації. Юридична необізнаність позивача не є поважною причиною пропущення строку.
Окрім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
З наведеного визначення вбачається, що пенсія це періодична виплата, а отже про порушення свого права позивач повинен був дізнатися з моменту першочергово отримання пенсійної виплати.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 01.02.2005 по 03.02.2014 року включно судом першої інстанції правомірно залишено без розгляду.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2014 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 183-2, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б. Глущенко
ОМ. Романчук
.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Романчук О.М