17 грудня 2014 року справа № 823/3543/14
м. Черкаси
09 год. 05 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Паламара П.Г.,
при секретарі Овсієнко О.І.,
за участю позивача ОСОБА_1 - особисто, представника відповідача Семко Я.А. - за довіреністю, представників третіх осіб: Смілянської міської ради Філатова С.М. - за довіреністю, відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради Петренко С.О. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Смілянська міська рада та відділ культури виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання проекту землеустрою погодженим,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держземагенства у Смілянському районі Черкаської області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1134 га під нежитлову будівлю на АДРЕСА_1; визнати погодженим проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1134 га відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради та ОСОБА_1 під нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 в оренду на 10 років.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що згідно договору купівлі-продажу від 26.12.2012 їй продано Смілянською міською радою у приватну власність частину приміщень нежитлової будівлі площею 228,1 кв.м., загальна площа приміщення складає 471,9 кв.м. Посилання відповідача у відповіді від 24 вересня 2014 року про відмову проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради та ОСОБА_1 під нежитлову будівлю, що належить їм на праві спільної власності, а саме: приміщення Міського краєзнавчого музею та нежитлові приміщення, що планується реконструювати в «Центр правової допомоги» на АДРЕСА_1 загальною площею 0,1134 га в оренду не відповідають фактичним обставинам справи та не можуть бути взяті судом в якості доказу по даній справі, оскільки приміщення є в спільній сумісній власності Смілянської міської ради та ОСОБА_1 Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а зроблені висновки від 04 серпня та 24 вересня 2014 року такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, а також порушують конституційні права на землю.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив. У наданих до суду письмових запереченнях підтвердив, що листами від 04.08.2014 № 959/01-10 та від 24.09.2014 №1157/01-10 позивачу правомірно відмовлено у погодженні проекту землеустрою, у зв'язку з недотриманням вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про музеї та музейну справу», а також зазначив, що міський краєзнавчий музей є об'єктом нерухомого майна, який перебуває у комунальній власності, а відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються лише на праві постійного користування. А отже, як зазначив відповідач, законодавець чітко визначив, що земельні ділянки передаються не в оренду, а лише на праві постійного користування. Як наслідок, відповідач вважає правомірною відмову у погодженні проекту землеустрою.
Представники третіх осіб в судовому засіданні проти позову не заперечували і просили позов задовольнити повністю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив.
Відповідно до свідоцтва від 18 грудня 2002 року право власності на нежилі будівлі площею 471,9 кв. м. розташовані в м. Сміла, АДРЕСА_1 (раніше 100 згідно довідки управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста № 519 від 13.10.2009) належать на праві власності Смілянській міській раді.
Згідно копії витягу про державну реєстрацію прав позивач являється власником нежитлової будівлі приватної форми власності, що розташована за адресою м. Сміла, АДРЕСА_1. Підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу від 26.12.2012 № 2467.
ОСОБА_1 18 серпня 2013 року звернулась до відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1134 га за адресою: м. Сміла, АДРЕСА_1 для реконструкції власної будівлі під «Центр правової допомоги населенню» та під будівлю міського краєзнавчого музею відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради в оренду з відповідними частками строком на 10 років.
Рішенням Смілянської міської ради від 29.08.2013 № 43-10/УІ відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради та позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1134 га та під нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 в оренду.
Пунктом 1 вказаного рішення надано дозвіл відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради та ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1134 га під нежитлову будівлю, що належить їм на праві спільної власності, а саме: приміщення Міського краєзнавчого музею та нежитлові приміщення, що планується реконструювати в «Центр правової допомоги» на АДРЕСА_1 в оренду на 10 років.
Управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста виконавчого комітету Смілянської міської ради висновком від 11.06.2014 № 30 погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради та ОСОБА_1 під нежитлову будівлю, що належить їм на праві спільної власності.
Головне управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради та ОСОБА_1, листом від 04.08.2014 №959/01-10 відмовило у його погодженні. Свою відмову відповідач обґрунтував тим, що надання висновку про погодження проекту землеустрою можливе після представлення висновку органу охорони культурної спадщини, оскільки відповідно до довідки Управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області від 07.02.2014 № 631 частина земельної ділянки відноситься до земель історико-культурного призначення.
Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації надало висновок від 09.09.2014 № 417 по погодженню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради та ОСОБА_1 під нежитлову будівлю, що належить їм на праві спільної власності, а саме: приміщення Міського краєзнавчого музею та нежитлові приміщення. В даному висновку зазначено, що управління культури погоджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1134 га в оренду на 10 років, а також зазначено, що будівля за адресою м. Сміла, АДРЕСА_1 не являється пам'яткою культурної спадщини.
Головне управління Держземагентства в Смілянському районі Черкаської області, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради та ОСОБА_1, листом від 24.09.2014 №1157/01-10 повторно не погодило його. Свою відмову відповідач обґрунтовував тим, що: по-перше відповідно абз. 5 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються лише на праві постійного користування; по-друге земельна ділянка відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України має дві категорії земель: землі житлової та громадської забудови та землі історико-культурного призначення, що не передбачено Земельним кодексом України.
Відповідно до п. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року № 445/2011, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 125 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 134 Земельного Кодексу України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування; рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання); особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки; відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу; рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Частинами 1, 2 п. 2, 3, ч. 3 ст. 186 -1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: розташованої на території пам'яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях, підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини; розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам'яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.
Фактичною підставою для відмови позивачу у погодженні проекту землеустрою є той факт, що земельна ділянка відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України має дві категорії земель: землі житлової та громадської забудови та землі історико-культурного призначення, що не передбачено Земельним кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон України №1805-ІІІ)Об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.
Пунктом «б» ч. 1 ст. 14 Закону України № 1805-ІІІ встановлено, що пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Частиною 3 та 4 ст. 14 Закону України № 1805-ІІІ передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, видає власнику пам'ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, надає органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, відповідному виконавчому органу сільської, селищної, міської ради витяги з Реєстру щодо пам'яток, які розташовані на їхніх територіях.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 23 Закону України № 1805-ІІІ усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини», далі - Порядок. Згідно п. 1 Порядку охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована. Пунктом 6 Порядку встановлено, що до охоронного договору додаються: генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:1000, 1:500, 1:1000 або 1:2000); паспорт пам'ятки.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів щодо того, що міський краєзнавчий музей є пам'яткою культурної спадщини місцевого значення в розумінні ст.ст. 11, 14, 23 Закону № 1805-ІІІ, пунктів 1, 6 Порядку.
В матеріалах адміністративної справи знаходиться довідка від 07.02.2014 № 631 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) згідно якої площа земель комунальної власності, історико-культурного призначення в м. Сміла по АДРЕСА_1 складає 0,04 га, а площа землі комунальної власності загального користування в м. Сміла, АДРЕСА_1 складає 0,1134 га.
Листом виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 11.12.2014 № 1750/01-01-52 надано відповідь на заяву ОСОБА_1 щодо прийняття міською радою рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки під будівлею музею, в якому зазначено, що дане рішення Смілянською міською радою не приймалося.
Також необґрунтованими є твердження відповідача про неможливість погодження проекту землеустрою, оскільки відповідно абз. 5 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються лише на праві постійного користування.
Суд звертає увагу на те, що згідно висновку від 11.06.2014 № 30 нежитлова будівля в м. Сміла по АДРЕСА_1 належить відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради та гр. ОСОБА_1 на праві спільної власності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. 2. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».
Кодексом визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають право оформити право постійного користування земельною ділянкою, до якого громадяни України не належать.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у наданні позитивного висновку щодо погодження проекту відведення земельної ділянки загальною площею 0,1134 га відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради та ОСОБА_1 під нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 м. Сміла в оренду на 10 років є протиправною, та безпідставною.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
У той же час, суд не наділений повноваженнями приймати рішення за суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні спору враховує приписи ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1134 га під нежитлову будівлю на АДРЕСА_1.
Зобов'язати Управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області надати позитивний висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1134 га відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради та ОСОБА_1 під нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 в оренду на 10 років.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.Г. Паламар
Повний текст постанови виготовлений 22 грудня 2014 року.