про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
17 грудня 2014 року м. Черкаси Справа № 823/3549/14
Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 823/3549/14
за позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1.)
до прокуратури Черкаської області (надалі - відповідач)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, прийнято ухвалу.
ОСОБА_1, звернувшись до суду з адміністративним позовом до відповідача, просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не вручення позивачеві копій його заяв - повідомлень про скоєння злочину з 27.04.2010 до 31.12.2010 та копій відповідей на них;
- зобов'язати відповідача вручити позивачеві копії його заяв - повідомлень про скоєння злочину з 27.04.2010 до 31.12.2010 та копії відповідей на них, зазначені у письмовому зверненні від 04.08.2014.
У зв'язку з тим, що адміністративний позов подано без дотримання вимог встановлених у ст.106 КАС України, ухвалою від 28.11.2014 позов залишено без руху та надано термін для усунення недоліків. 16.12.2014 на адресу суду надійшли документи у порядку усунення недоліків: адміністративний позов з додатками. У зазначеному позові позовні вимоги змінено та сформульовано наступним чином:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання позивачеві на письмове звернення від 04.08.2014 запитуваної інформації, а саме, копій його заяв, надісланих позивачем за період з 27.04.2010 до 31.12.2010, які за інформацією прокуратури розглянуті відповідно до Закону України «Про звернення громадян», та копій відповідей на них;
- зобов'язати відповідача надати позивачеві запитувану інформацію на письмове звернення від 04.08.2014, а саме, надати копії його заяв за період з 27.04.2010 до 31.12.2010 та копії відповідей на них.
Вирішуючи питання про відмову у відкритті провадження у справі, суддя виходить з такого.
Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Сутність такого захисту полягає у тому, що кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Виходячи з приписів ст.6 КАС України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У разі суперечності правових норм у нормативно-правових актах однакової юридичної сили необхідно керуватися правовим принципом, відомим з часів римського права: «lex specialis derogat generali» («спеціальний закон відміняє (витісняє) загальний закон»). Суть цього принципу зводиться до того, що у випадку конкуренції норм загального (generalis) і спеціального (specialis) характеру перевага у тлумаченні і застосуванні повинна надаватися спеціальним нормам. При цьому під загальними зазвичай маються на увазі норми, що регулюють певний вид суспільних відносин, а під спеціальними - регулюють вид цього роду. Принцип «lex specialis derogat generali» у доктрині розглядається як пріоритетний щодо принципу переваги наступного закону перед попереднім («lex posterior derogat lex prior»): презюмується, що наступний загальний закон не відміняє більш раннього спеціального закону аналогічної юридичної сили (lex posterior generalis non derogat priori speciali), якщо про це немає особливого застереження у самому законі. Зазначений принцип не застосовується щодо: норм законів різної юридичної сили - тут діє інший принцип «lex superior derogat legi inferior» («закон вищої юридичної сили відміняє дію закону нижчої юридичної сили»); норм законів, що регулюють різні галузі права, тобто регулюють різні суспільні відносини - у такому випадку перевага повинна надаватися тому закону, до предмета правового регулювання якого віднесені відповідні суспільні відносини.
Суддя зазначає, що регулювання процедури повідомлення про злочин, прийняття повідомлення про злочин, відкриття кримінального провадження, вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження регулюється нормами Кримінального кодексу України від 05.04.2001 № 2341-III (особа наділена законом правом повідомляти про підозру; особа до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину добровільно повідомила правоохоронний орган про цей злочин).
У період направлення позивачем заяв - повідомлень про злочин за період з 27.04.2010 до 31.12.2010 діяв Кримінально-процесуальний кодекс України (Кодекс втратив чинність згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України від 13.04.2012 №4651-VI): ст.95 - заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, що підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник попереджується про відповідальність, про що відмічається у протоколі.
Стосовно позовної вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача щодо ненадання позивачеві на письмове звернення від 04.08.2014 запитуваної інформації та зобов'язати відповідача надати позивачеві запитувану інформацію на письмове звернення від 04.08.2014: копії його заяв - повідомлень про скоєння злочину з 27.04.2010 до 31.12.2010 та копії відповідей на них, суддя зазначає про таке.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.03.2005 (заява № 72713/01) у справі «Українська Прес-Група проти України» зазначено: «(41) у своїй практиці суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень є - нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється ст. 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (рішення у справі Lingens v.Austria, стр. 28 §46)»; (42) однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи висловлювання, що є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя».
У матеріалах позовної заяви є копія відповіді від 19.08.2014 на звернення позивача від 04.08.2014. Таким чином, позивачем не зазначається у чому є порушення його прав та інтересів у контексті вимог Закону України «Про звернення громадян» за наявної відповіді на запит, а фактично оскаржуються дії прокурора Черкаської області щодо не направлення йому авторських заяв - повідомлень позивача про злочин з 27.04.2010 до 31.12.2010 як можлива реалізація права бути почутим.
Натомість, у рішенні від 30.03.2011 у справі №2а/2370/1986/2011 (реєстраційний №14565397) за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Черкаської області та заступника прокурора Черкаської області Вегери В.М. про оскарження дій, зазначено, що позивач просить зобов'язати прокуратуру Черкаської області вручити ОСОБА_1 у встановленому ст.97 Кримінально-процесуального кодексу України порядку постанову про прийняте рішення за заявою про злочин від 09.11.2010. У рішенні суду зазначено, що фактично заявник оскаржує дії прокурора у кримінальному процесі, що регламентуються нормами Кримінально-процесуального кодексу України, відновлення порушеного права при вирішені спірних правовідносин можливе тільки у процесі кримінального судочинства - виходячи з їх особливостей. Оскільки КАС України не передбачає можливості розгляду спорів про оскарження дій чи бездіяльності учасників кримінального процесу в ході досудового слідства, то такі спори належить розглядати у порядку кримінального судочинства. Зазначеним рішенням позивачеві відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Черкаської області та заступника прокурора Черкаської області Вегери В.М. про оскарження дій та роз'яснено ОСОБА_1, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції загального місцевого суду. У іншому рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 у справі №2а/2370/5444/2011 (реєстраційний №16564467) за позовом ОСОБА_1 до прокурора м. Черкаси ОСОБА_2. про оскарження бездіяльності, зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить зобов'язати прокурора м. Черкаси ОСОБА_2. вручити ОСОБА_1 відповіді на 23 звернення із зазначенням підстав ігнорування відповідей та стягнути з прокурора м. Черкаси ОСОБА_2. шкоду, завдану внаслідок бездіяльності у розмірі, визначеному на розсуд суду, посилаючись на наявність у діях відповідача ознак корупційних діянь та зловживання відповідачем своїм службовим становищем. Позивачеві відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до прокурора м. Черкаси ОСОБА_2. про оскарження бездіяльності.
У рішеннях від 03.12.2003 «Рябих проти Російської Федерації» та від 03.04. 2008 «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зазначено: «жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення». Сам по собі факт, що особа і надалі має сумнів у правильності рішення, що набрало законної сили, не може бути самостійною підставою для оскарження судового рішення. Для цього мають бути вагомі підстави, що необхідно передбачити у законодавстві.
У рішенні від 22.09.2011у справі № 2а/2370/6472/2011 (реєстраційний №18346043) за позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відшкодування шкоди, зазначено, що відповідно до п.2 ч.3 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати у порядку кримінального судочинства. Суд дійшов висновку, що фактично позивач оскаржує дії управління СБУ України у Черкаській області у кримінальному процесі, що регламентуються нормами Кримінально-процесуального кодексу України. Відповідно до ч.2 ст.97 КПК України за заявою або повідомленням про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити у порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.
У рішенні від 23.05.2001 № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 Конституційний Суд України зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. КСУ звернув увагу на те, що діяльність правоохоронних органів щодо перевірки заяви про вчинений злочин, не є управлінською діяльністю, бо вчиняється у межах кримінально-процесуального законодавства. За наслідками такої діяльності приймається рішення про порушення кримінальної справи або про відмову в цьому. Оскарження цих документів відбувається за правилами і у порядку, передбаченому КПК України.
Таким чином, відновлення порушеного права, виходячи з характеру та особливостей звернення позивача, при вирішенні спірних правовідносин можливе у процесі кримінального судочинства.
У зв'язку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду має особливості і стосовно розгляду і вирішення заяв - повідомлень позивача про злочин з 27.04.2010 до 31.12.2010 не належить до сфери управлінської і не може бути предметом оскарження у порядку, визначеному КАС України.
Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI визначає: (ст.2) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура; (ст.25) прокурор, слідчий зобов'язані у межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування за кожним випадком безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або у разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Кримінально-процесуальний кодекс України (втратив чинність згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України від 13.03.2012 №4651-VI) щодо заяв - повідомлень позивача про злочин з 27.04.2010 до 31.12.2010 передбачав: у разі наявності в заяві (повідомленні) про загрозу безпеці особи, зазначеної у частині другій цієї статті, відомостей про злочин орган дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя у порядку, передбаченому статтями 94, 98 і 99 цього Кодексу, приймає рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи або про передачу заяви (повідомлення) за належністю. Про прийняте рішення заявнику негайно надсилається повідомлення.
Вивчивши матеріали позову, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», суддя зазначає, що доведеність може випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою ознак чи неспростовних презумпцій факту (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»(Ireland v. the United Kingdom), n. 161) щодо необхідності розгляду органом прокуратури звернення позивача за заявами-повідомленнями про злочин за період з 27.04.2010 до 31.12.2010, оскільки з огляду на мінімальні стандарти ефективності компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю (рішення у справі «Менешева проти Росії» (Menesheva v. Russia), заява № 59261/00, п. 67). Судовий розгляд має здійснюватися з суворим дотриманням матеріально-правових і процесуальних гарантій, закріплених у ст. 6 Конвенції ( рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), п. 297).
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI визначено: місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом (ст.22). Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (ст.18). З числа суддів місцевого загального суду обираються слідчі судді (суддя), які здійснюють повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні у порядку, передбаченому процесуальним законом (ст.21).
З огляду на викладене, зазначений спір предметно підсудний місцевому загальному суду у межах кримінального процесуального законодавства України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.17, та п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Повернути ОСОБА_1 позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами.
Повернути ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18029) сплачений судовий збір у сумі 73 (сімдесят три) грн. 03 коп. згідно квитанції від 21.11.2014 № 2082.
Копію ухвали направити позивачеві.
Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутися до суду загальної юрисдикції у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом.
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя Л.В.Трофімова