Харківський окружний адміністративний суд
м. Харків
17 грудня 2014 р. справа № 820/15828/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Сагайдак В.В.,
при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,
за участю:
представників позивача: Дребот І.А., Виговської А.В.,
представника відповідача - Юсупової М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мегабуд" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мегабуд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2014 р. № 0002872201 та № 0002862201, винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 25.04.2013 р. № 1100/20-31-22-01-07/30234797 "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мегабуд" (код ЄДРПОУ 30234797) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.03.2014 р.", відповідачем 27.06.2014 р. винесені податкові повідомлення - рішення № 0002872201 та № 0002862201. Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах, просив у задоволенні позову відмовити.
Представники позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
ТОВ "ВБК "Мегабуд" зареєстроване як юридична особа 26.11.1998 р., перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова з 11.03.1999 р., основний вид економічної діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель.
Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "ВБК "Мегабуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.03.2014 р., за результатами якої складено акт від 25.04.2013 р. № 1100/20-31-22-01-07/30234797 (т. 1 а.с. 18-96).
В акті зазначено про порушення ТОВ "ВБК "Мегабуд":
- ТОВ "ВБК "Мегабуд" здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів (відображених в виписках банківських рахунків та наданих до перевірки документів, що не мають статус «первинних»), які укладені в порушення положень Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, а саме: не встановлено реальності вчинених правочинів у перевіряємому періоді з огляду на відсутність їх економічного змісту з обставин, викладених в аті перевірки, що зумовлює безпідставність формування показників податкової звітності в частині визначення об'єкту оподаткування по взаємовідносинам, здійснених ТОВ "ВБК "Мегабуд" з ТОВ "Новобуд-Світ", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "ПК Унітек", ТОВ "Асток-Інвест", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Тітус Трейд", ТОВ «Група Екліпт» та подальшої реалізації товарів, робіт, послуг в адресу АБК "Мегабуд" ТОВ, ВАТ «Турбоатом», ПАТ «Мегабанк»;
- п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, ст. 137 Податкового кодексу України, підприємством неправомірно віднесено до складу доходів суми по операціях з контрагентами в розмірі 2567631,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2012 року в сумі 237733,00 грн. та за 2013 рік в сумі 2329898,00 грн.;
- п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, занижено валові доходи на суму 3361459,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2012 року в сумі 355700,00 грн., за 2013 рік в сумі 3005759,00 грн., в результаті чого донараховано податку на прибуток в сумі 645791,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 74697,00 грн., за 2013 року в сумі 571094,00 грн.;
- п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, безпідставно віднесено до складу валових витрат суми по придбанню будівельно-ремонтних робіт та матеріалів у підприємств - контрагентів протягом періоду з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р. в загальній сумі 2567631,00 грн., а саме за 4 квартал 2012 року в сумі 237733,00 грн., за 2013 року в сумі 2329898,00 грн.;
- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу України, підприємством завищено податкові зобов'язання 513526,00 грн., а саме: за листопад 2012 року в сумі 47546,00 грн., за січень 2013 року в сумі 6741,00 грн., за березень 2013 року в сумі 44904,00 грн., за квітень 2013 року 64005,00 грн., за травень 2013 року в сумі 31400,00 грн., за червень 2013 року в сумі 48627,00 грн., за липень 2013 року в сумі 47266,00 грн., за вересень 2013 року в сумі 80817,00 грн., за жовтень 2013 року в сумі 46907,00 грн., за листопад 2013 року в сумі 30764,00 грн., за грудень 2013 року в сумі 64549,00 грн. - в частині формування податкових зобов'язань з податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Новобуд-Світ", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "ПК Унітек", ТОВ "Асток-Інвест", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Тітус Трейд", ТОВ «Група Екліпт»;
- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ "ВБК "Мегабуд" завищено суму задекларованих показників у рядку 10.1 декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% за нульовою ставкою» в сумі 535136,00 грн., а саме: за листопад 2012 року в сумі 47546,00 грн., за січень 2013 року в сумі 6741,00 грн., за березень 2013 року в сумі 44904,00 грн., за квітень 2013 року 64005,00 грн., за травень 2013 року в сумі 31400,00 грн., за червень 2013 року в сумі 48627,00 грн., за липень 2013 року в сумі 47266,00 грн., за вересень 2013 року в сумі 80817,00 грн., за жовтень 2013 року в сумі 46907,00 грн., за листопад 2013 року в сумі 30764,00 грн., за грудень 2013 року в сумі 86159,00 грн. (т. 1 а.с. 95-96).
На підставі висновків вказаного акту відповідачем 27.06.2014 р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002872201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 968641,50 грн., з яких 645791,00 грн. - за основним платежем, 322895,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення № 0002862201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 32415,00 грн., з яких 21610,00 грн. - за основним платежем, 10805,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 97, 98).
Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентами позивача ТОВ "Новобуд-Світ", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "ПК Унітек", ТОВ "Асток-Інвест", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Тітус Трейд", ТОВ «Група Екліпт» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).
В основу висновку ДПІ у Київському районі м. Харкова покладено відомості актів: акту ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 22.04.2014 р. № 1075 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 01.11.2013 р.»; акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 р. № 489/26-55-22-07/38291920 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Новобуд-Світ" за період 01.12.2012 р. - 30.11.2013 р.; акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 р. № 2928/26-55-22-01/38489805 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бруно-Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень - жовтень 2013 року; акту Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 28.01.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Асток-Інвест" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень - жовтень 2013 року; акт ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.12.2013 р. № 843/26-54-22-02-10/38005005 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тітус Трейд" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.08.2013 р. - 30.11.2013 р.; акт ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.03.2014 р. № 218/26-54-22-02-10/38005005 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тітус Трейд" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.12.2013 р. - 31.12.2013 р.; акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.03.2014 р. № 865/26-55-22-01/38652208 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Група Екліпт» з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з постачальниками та покупцями за грудень 2013 року; акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 30.09.2013 р. № 183/20-30-22-03/38385492 «Про проведення зустрічної звірки ТОВ "ПК Унітек" щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за червень-липень 2013 року».
Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ "Новобуд-Світ", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "Унітек", ТОВ "Асток-Інвест", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Тітус Трейд", ТОВ «Група Екліпт» мають ознаки нереальності здійснення.
Судом встановлено, що в перевіряємому періоді (березень - квітень 2013 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Новобуд-Світ", з яким позивачем були укладені договори субпідряду на виконання будівельних та ремонтних робіт від 02.04.2013 р. № 13/04-04, № 13/04-03, № 13/04-02, № 13/04-04, від 19.03.2013 р. № 13/03-01, від 28.02.2013 р. № 13/02-08, № 13/02-07, № 13/02-06, від 22.02.2013 р. № 13/02-05, № 13/02-04, від 19.02.2013 р. № 13/02-0, № 13/02-01, від 31.01.2013 р. № 13/01-08, № 13/01-07, № 13/01-06, № 13/01-05, від 13.01.2013 р. № 13/01-04, № 13/01-02. Матеріали справи містять: акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за квітень та березень 2013 року, податкові накладні (т. 1 а.с. 131-132, т. 2 а.с. 1-4).
В перевіряємому періоді (жовтень - листопад 2012 року, січень, березень 2013 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", з яким позивачем були укладені договори субпідряду на виконання будівельних та ремонтних робіт від 05.09.2012 р. № 09/12-02, від 20.09.2012 р. № 09/12-Б, від 12.11.2012 р. № 16-12/11/12-СП, від 24.12.2012 р. № 24/12/12-Г, від 10.12.2012 р. № 10/12/12-Б. Матеріали справи містять: акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за листопад 2012 року, січень 2013 року, податкові накладні (т. 1 а.с. 104-130).
В перевіряємому періоді (травень, червень, липень 2013 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Бруно-Плюс", з яким позивачем були укладені договори субпідряду на виконання ремонтних робіт від 11.07.2013 р. № 13/07-05, від 02.07.2013 р. № 13/07-01, від 05.06.2013 р. № 13/06-11, № 13/06-10, від 21.06.2013 р. № 13/06-09, від 19.06.2013 р. № 13/06-08, від 28.05.2013 р. № 13/05-10, від 23.05.2013 р. № 13/05-07, від 30.04.2013 р. 3 13/04-15, від 25.04.2013 р. № 13/04-14, від 30.04.2013 р. № 13/04-13, від 25.04.2013 р. № 13/04-12, від 15.04.2013 р. № 13/04-10, від 30.04.2013 р. № 13/04-08, № 13/04-07. Матеріали справи містять: акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень, липень, травень 2013 року, податкові накладні (т. 2 а.с. 5-97).
В перевіряємому періоді (червень 2013 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ПК Унітек", з яким позивачем були укладені договори субпідряду на виконання ремонтних робіт від 03.06.2013 р. № 13/06-01, № 13/06-02, № 13/06-03, № 13/06-04№ 13/06-05, № 13/06-06, № 13/06-07. Матеріали справи містять: акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2013 року, податкові накладні (т. 2 а.с. 98-144).
В перевіряємому періоді (вересень - жовтень 2013 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Асток-Інвест", з яким позивачем були укладені договори субпідряду на виконання ремонтних робіт від 19.09.2013 р. № 13/09-09, від 13.09.2013 р. № 13/09-08, від 12.09.2013 р. № 13/09-07, від 02.09.2013 р. № 13/09-04, № 13/09-03, № 13/09-02, від 15.08.2013 р. № 13/08-12, № 13/08-11, № 13/08-13, № 13/08-10, від 12.08.2013 р. № 13/08-08, від 31.07.2013 р. № 13/07-15, від 22.07.2013 р. № 13/07-11, від 18.07.2013 р. № 13/07-09, від 18.07.2013 р. № 13/07-08, від 22.07.2013 р. № 13/07-12, Матеріали справи містять: акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за вересень, жовтень 2013 року, податкові накладні (т. 2 а.с. 145-237).
В перевіряємому періоді (листопад - грудень 2013 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Тітус-Трейд», з яким позивачем були укладені договори підряду на виконання ремонтних робіт від 02.10.2013 р. № 13/10-10, № 13/10-09, № 13/10-01, № 13/10-02, № 13/10-03, № 13/10-08, № 13/10-04, від 12.11.2013 р. № 13/11-08, № 13/11-09, № 13/11-11, від 01.12.2013 р. № 13/12-13, № 13/12-05, № 13/12-06, № 13/12-01, від 31.10.2013 р.№ 13/10-14, № 13/10-15, від 21.10.2013 р. № 13/10-13, від 13.10.2013 р. № 13/10-03, від 12.11.2013 р. № 13/11-10. Матеріали справи містять: акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за жовтень, листопад, грудень 2013 року, податкові накладні (т. 2 а.с. 238-247, т. 3 а.с. 1-109).
В перевіряємому періоді (грудень 2013 року) позивач також мав взаємовідносини з ТОВ «Група Екліпт», з яким позивачем були укладені договори на поставку керамзиту (18,99 м куб.), асфальту (3,19 т) та іншого, а саме договори від 27.11.2013 р. № 13/11/16, № 13/11/19, № 13/11/20, № 13/11/21. ТОВ «Група Екліпт» були виписані на адресу позивача податкові накладні від 02.12.2013 р., 04.12.2013 р., 03.12.2013 р., 05.12.2013 р. (т. 3 а.с. 110-122).
Згідно наданої на запит суду податкової звітності з ПДВ за перевіряємі періоди та довідок за формою 1-ДФ із зазначенням кількості працюючих осіб на підприємствах ТОВ "Новобуд-Світ", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "Унітек", ТОВ "Асток-Інвест", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ «Тітус-Трейд», ТОВ «Група Екліпт» судом було встановлено, що вказані контрагенти позивача мали реальну можливість здійснювати господарську діяльність в перевіряємих періодах, в тому числі виконувати будівельні та ремонтні роботи за замовленнями позивача по вищевказаним договорам (т. 3 а.с. 170-245, т. 4 а.с. 1-28). Крім того, згідно наданої на запит суду інформації з Державної архітектурно-будівельної інспекції України, підприємства ТОВ "Новобуд-Світ", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "Унітек", ТОВ "Асток-Інвест", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ «Тітус-Трейд» мають ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (т. 4 а.с. 61-62).
Суд вважає необґрунтованою правову позицію відповідача про те, що правочини між позивачем та ТОВ "Новобуд-Світ", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "Унітек", ТОВ "Асток-Інвест", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ «Тітус-Трейд», ТОВ «Група Екліпт» здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на наступне.
Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарських операцій, є основою для податкового обліку. Порядок формування валових витрат платниками податку на прибуток визначений Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 138 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено.
Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
В даному випадку виконання угод між позивачем та ТОВ "Новобуд-Світ", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "Унітек", ТОВ "Асток-Інвест", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ «Тітус-Трейд», ТОВ «Група Екліпт» підтверджується належними первинними документами, які містяться в матеріалах справи, отже, можливо зробити висновок, що витрати з придбання робіт вірно віднесено до валових витрат позивача.
Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).
Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ «ВБК «Мегабуд») права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих робіт, послуг) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що позивач виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаних робіт, послуг контрагентів ТОВ "Новобуд-Світ", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "Унітек", ТОВ "Асток-Інвест", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ «Тітус-Трейд» та товарів від ТОВ «Група Екліпт», які в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.
Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст. 203 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Слід зазначити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентами.
Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між позивачем та ТОВ "Новобуд-Світ", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "Унітек", ТОВ "Асток-Інвест", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ «Тітус-Трейд», ТОВ «Група Екліпт» правочинів, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту та правомірність формування позивачем валових витрат.
Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер. Судом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Отримані позивачем від контрагентів зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.
Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним рішень, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним та формування у відповідних звітних періодах валових витрат.
З огляду на викладене, доводи відповідача щодо нікчемності угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені договори виконані з боку позивача в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавались, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Новобуд-Світ", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "Унітек", ТОВ "Асток-Інвест", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ «Тітус-Трейд», ТОВ «Група Екліпт» сплати податку на прибуток та податку на додану вартість і його сум.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 27.06.2014 р. № 0002872201 та № 0002862201 не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати розподіляються відповідно до статті 94 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мегабуд" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2014 р. № 0002872201 та № 0002862201, винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.
Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мегабуд" (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23, код ЄДРПОУ 30234797) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 22.12.2014 р.
Суддя Сагайдак В.В.