ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" грудня 2014 р. Справа № 809/4001/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Черепія П.М.
при секретарі судового засідання Хоми О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Терьохіної Т.П.,
відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного Управління Міндоходів в Івано-Франківській області
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 2099,08 грн.,-
28.11.2014 року Державна податкова інспекція у Косівському районі Головного Управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2099,08 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача в порушенням вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України наявна заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 1949,08 грн., в тому числі пеня в розмірі 0,28 грн. та з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 150,00 грн. Внаслідок чого, загальна сума заборгованості становить 2099,08 грн., яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав, причини неявки суду не повідомив. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.
З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.
Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи вищевикладене, а також наявність у матеріалах справи достатніх доказів, необхідних для вирішення справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.08.2013 року відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с. 10 - 11).
Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (надалі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 Кодексу, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Кодексу передбачено, що платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Кодексу.
Згідно пункту 291.2 статті 291 Кодексу, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 статті 291, підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Кодексу встановлено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Як встановлено судом, 06.11.2013 року відповідачем подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, внаслідок чого останнього переведено на спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку - 2-га група, ставка єдиного податку становить 20% розміру мінімальної заробітної плати та отримав свідоцтво платника податку серія Б 119728. (а.с. 12 - 14).
Приписами абзацу 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, встановлено, що суб'єктами господарювання другої групи є фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Відповідно до розрахунку доходу за попередній рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, сума доходу відповідача відповідає вимогам для застосування 2 групи платника єдиного податку. (а.с. 15 - 16).
Згідно положень статті 8 ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 рік", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 1218,00 грн.
Пунктом 295.1 статті 295 Кодексу, встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Відповідно до пункту 295.2 статті 295 Кодексу, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Відповідач частково сплатив заборгованість по єдиному податку, внаслідок чого загальна сума недоїмки перед бюджетом по єдиному податку становить 1948,80 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків відповідача. (а.с. 9).
Пунктом 129.1.1. частини 129.1. статті 129 Кодексу передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідно до змісту вказаного пункту відповідачу нараховано пеню в розмірі 0,28 грн.
Окрім того, відповідач у відповідності до підпункту 162.1.1 пункту 162 статті 162 Кодексу являється платником податку на доходи фізичних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2014 року відповідачем на виконання вимог пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України подано до ДПІ у Косівському районі розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності за 2013 рік, яким платником податків самостійно узгоджено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за вказаний період. (а.с. 17).
Пунктом 56.11 статті 56 Кодексу встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Таким чином, суд приходить висновку, що податкові зобов'язання відповідача, визначені ним у розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, є узгодженими.
Згідно положень підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Кодексу, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.
У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 цього Кодексу, авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподаткованого доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).
Проте, всупереч вимогам Закону, відповідачем самостійно задекларовану ним суму сплачено не було.
Згідно пункту 59.1 статті 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вжиті заходи щодо вручення відповідачу податкової вимоги форми за № 108/9/25010 від 21.03.2014 року на суму 487,48 грн. (а.с. 11).
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, податковий борг відповідача підтверджується заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 06.11.2013 року, розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, зворотнім боком облікової картки платника податків відповідача та іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до вимог статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2099,08 грн. з розрахункових рахунків в банківських установах, обслуговуючих фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та за рахунок готівки.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з розрахункових рахунків в банківських установах, обслуговуючих фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (ідент.номер НОМЕР_1) та за рахунок готівки в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 2099,08 грн. (дві тисячі дев'яносто дев'ять гривень вісім копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Черепій П.М.
Постанова складена в повному обсязі 22.12.2014 року.