16 грудня 2014 р. Справа № 61602/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Заверухи О.Б.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Седлище» про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,-
16.05.2011 року Управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Седлище» в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 11 524, 00 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів в підтвердження наявності заборгованості у відповідача по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Не погодившись з вищенаведеною постановою, Управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовують тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, СВК «Седлище» є юридичною особою, яка зареєстрована в УПФУ в Старовижівському районі Волинської області платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За відповідачем рахується пенсіонер-пільговик ОСОБА_1
ОСОБА_1 призначена пенсія на пільгових умовах у відповідності до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
Витрати на виплату та доставку пенсії за період з січня 2010 року по квітень 2011 року в загальному розмірі 11 524, 00 грн. здійснено управлінням Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність обов'язку у Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Седлище» відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пенсії призначеної ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з січня 2010 року по квітень 2011 року з таких підстав.
Стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17 лютого 2000 року вказана стаття крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. «б»-«з» ст. 1З Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Законом України від 17.02.2000 року «Про внесення змін до деяких законів України» порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено, а саме норму, що регулювала дане питання у ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - виключено та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», зі змінами та доповненнями, передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачені ст. 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених ст. 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні від об'єкта оподаткування, який передбачений ст. 2 цього Закону.
Зокрема, у відповідності до вимог Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п.п. 6.4, 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду від 19.12.2003 року № 21-1 зі змінами та доповненнями).
Абзацом 5 пункту 2 Розділу ХУ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який з 01.01.2006 року стосується і осіб, пенсії яким призначені відповідно до п.п. «б»-«е» та «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і має зворотну дію, врегульовано лише порядок виплати пенсій, а не змінено порядок відшкодування та не звільнено підприємства, зазначені у ст. 1 (п.п.1, 2) Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.
У відповідності до вимог ст. 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують внески до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.
Пунктом 2 Розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно п.п. 3 та 6 п. 3 Розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено й те, що тимчасово, до прийняття відповідного закону жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічною віку мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. В таких випадках розміри пенсії фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України (п.п. 6 п. З Розділу ХУ Прикінцевих положень).
Наявним в матеріалах справи розпорядженням про перерахунок пенсії від 30.07.2001 року підтверджується, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на час первинного призначення пенсії 26.03.2001 року мала загальний стаж роботи 19 років 2 місяці 25 днів(а.с.143).
Станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 виповнилося 50 років.
З матеріалів справи слідує, що з 31.12.2003 року по 18.11.2014 рік ОСОБА_1 виплачується пенсія на підставі пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей» від 16.05.1992 року №244, жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.
Пунктом «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсія призначена на підставі пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Отже, ОСОБА_1 станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 набула права на отримання дострокової пенсії за віком, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, як жінка, яка працює у сільськогосподарському виробництві та виховалиа п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу. З довідки позивача №636 від 11.05.2011 року вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФ України в Старовижівському районі та отримує пенсію за віком, як жінка, яка працює у сільськогосподарському виробництві та виховала п'ятеро і більше дітей.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не повинен відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня 2010 року по квітень 2011 року, які виплачені ОСОБА_1, оскільки вона відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" отримуючи пенсію на пільгових умовах досягла 50-річного віку з ІНФОРМАЦІЯ_3 та дострокової пенсії за віком. Крім цього, порядок виплати пенсії громадянці ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин врегульовано підпунктом 6 пункту 3 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а в цьому випадку пенсій фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України без наступного відшкодування таких витрат платником збору на обов'язкове пенсійне страхування.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року у справі № 2а/0370/1328/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: О.М. Гінда
В.В. Ніколін