11 грудня 2014 року Справа № 876/10235/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про визнання дій неправомірними, -
В вересні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області поновити виплату пенсії за вислугою років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугою років з 01.08.2014 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугою років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.08.2014р. та стягнути в користь ОСОБА_1 невиплачену пенсію, з 01.08.2014року.
Постанова суду мотивована тим, що відповідно до листа Управління охорони здоров'я № 17-27/448 від 23.07.14р., наданого на запит Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку, зазначено, що робота у Луцькій міський медичній призовній комісії як у державному лікувально-профілактичному закладі входить до стажу роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій, покликаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини по справі та просить скасувати оскаржувану постанову.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції позивачка ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Луцьку з 29.11.2008 року як отримувач пенсії за вислугою років. Пенсію їй було призначено відповідно до п.е ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення» як медичному працівнику.
З наявного в матеріалах справи листа Управління ПФУ у м. Луцьку за № 7365/02-31 від 18.08.2014 року ОСОБА_1 повідомлено про припинення виплати пенсії за вислугу років з 01.08.14 року.
Рішення Управління ПФУ у м. Луцьку мотивувало тим, що ОСОБА_1 безпідставно зараховано до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, період роботи з 01.01.94 року по 31.12.1999 року, разом 6 повних років, коли вона працювала на посаді лаборанта клінічної лабораторії, та фельдшера-лаборанта Призовної медичної комісії, зокрема зазначено, що дана установа не передбачена Переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.93 року № 909. Крім того, вказано, про відсутність такої установи як Призовна медична комісія, і в Переліку закладів охорони здоров'я, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я № 114 від 22.06.1995 року.
Відповідно до п. "е" частини 1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, мають право на пенсію за вислугу років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, яким передбачено, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується періоди роботи в таких закладах та установах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичні центри. Аптеки, аптечні кіоски, аптечні - магазини, контрольно-аналітичні лабораторії. Медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи та на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад). До посад медичного персоналу (молодших спеціалістів з медичною освітою) відносяться посади медичних працівників, робота на яких вимагає від фахівця наявності спеціальної медичної освіти.
Відповідно до п. 4 ст. 3 та п. 2 ст. 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", заклади охорони здоров'я-підприємства, установи, організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних засобів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників, заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.
Згідно з п. 3 та Додатку № 2 Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 146 від 23.10.91 «Про атестацію середніх медичних працівників» до середнього медичного персоналу належать всі працівники, всіх спеціальностей, що одержали підготовку в середніх спеціальних учбових закладах або мають незакінчену вищу освіту. Відповідно, посада фельдшера, медичної сестри, лаборанта клінічної лабораторії віднесені до спеціальностей середніх медичних працівників. Міська призовна медична комісія була утворена рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів від 14 вересня 1993 року № 392.
З наявного в матеріалах справи статуту вбачається, що «Луцька міська призивна медична комісія» є лікувально-профілактичним закладом, здійснює медичне обстеження громадян, диспансеризацію, визначає тимчасову непридатність до військової служби, лікувально-профілактичні огляди та діагностичні обстеження. За Статутом та своїми функціями, цей заклад є лікувально-профілактичним закладом, комунальної форми власності. До утворення Луцької міської призивної медичної комісії зі статусом юридичної особи, а також після її реорганізації, ця комісія існувала при поліклініках Луцької міської лікарні як відділення призовної медичної комісії - структурний підрозділ, та здійснювала такі самі функції. Всі працівники, що працювали в складі даного структурного підрозділу, при створенні окремої юридичної особи, повним складом були переведені до «Луцької міської призовної медичної комісії». Так само, при реорганізації цієї установи в повному складі за переводом повернулись в поліклініку № 3 у відділення призовної медичної комісії, що вбачається з запису в трудовій книжці, наказу Міської призовної медичної комісії № 36 від 31.12.99, та наказів відділу охорони здоров'я № 49/03 від 07.10.93 р., № 164/3 від 31.12.99. Посади, які займали працівники медичної комісії як окремої юридичної особи, та відділенні при поліклініці, були аналогічними, вони виконували ті самі функції.
В листі Управління охорони здоров'я № 17-27/448 від 23.07.14р., наданого на запит Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку, зазначено, що робота у Луцькій міський медичній призовній комісії як у державному лікувально-профілактичному закладі входить до стажу роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.
Проаналізувавши вище наведене колегія суддів приходить до висновку, що підприємства, на яких працювала позивачка є закладами охорони здоров'я, а спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2014 року у справі № 161/15063/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя В.С. Затолочний
суддя З.М. Матковська