Провадження № 22-ц/774/10349/14 Справа № 203/4595/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Підберезний Г. А. Доповідач - Повєткін В.В.
Категорія 47
16 грудня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Повєткіна В.В.
суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.
при секретарі: Чергенець С.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2014 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки, що знаходиться у спільній сумісній власності, -
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки, що знаходиться у спільній сумісній власності посилаючись на те, що він є власником 40/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу договору купівлі-продажу від 15.12.2006 року, реєстровий № Д456. ОСОБА_3 є власником 60/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.12.1995 року, виданого П'ятою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 3-8146. На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 року № 101/35 земельна ділянка площею 0,0797 га, на якій знаходиться домоволодіння 08.07.2009 року була приватизована, цільове призначення - обслуговування житлового будинку,будівель і споруд та виданий державний акт про право власності на земельну ділянку. Також 15.12.2006 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як між співвласниками домоволодіння, був укладений нотаріально посвідчений договір про визначення часток користування земельною ділянкою, відповідно до умов якого: ОСОБА_3 - користується 60/100 частками земельної ділянки, ОСОБА_2 - 40/100 частками земельної ділянки. Згідно технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки складеної ТОВ фірма «Геора» у 2013 році земельна ділянка площею 797,0 кв.м. поділена на 2 частини, одну з котрих площею 319,0 кв.м., що дорівнює 40/100 частин, пропонується виділити ОСОБА_2, а 60/100 частин - ОСОБА_3 Однак відповідачка користується частиною земельної ділянки яка перевищує 60/100 частин. Позивач просив суд провести поділ спірної земельної ділянки площею 0,0797 га (кадастровий номер 1210100000:06:050:0035), з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виділивши з її складу позивачу на праві власності земельну ділянку площею 0,0319 га згідно з варіантом № 1 згідно технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки складеної ТОВ фірма «Геора» у 2013 році, без зміни цільового призначення; право спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0797 га (кадастровий номер 1210100000:06:050:0035), з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - припинити; стягнути з відповідача на його користь 114,70 грн. судового збору (а.с.2-5).
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с.100).
В апеляційній скарзі (а.с.105-108) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки:
- частка позивача на земельну ділянку в розмірі 40/100 визначена у договорі купівлі-продажу від 15.12.2006 року, а тому додатково визначати її не потрібно, що не було взято до уваги судом;
- відповідач тривали час користується частиною земельної ділянки позивача площею 35,0 кв.м., яка зайнята нею самовільно, без укладання відповідного договору.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що домоволодіння та земельна ділянка, на якому воно розташовано, є спільною частковою власністю сторін; до теперішнього часу сторонами не врегульовано відносини з поділу домоволодіння, що є перешкодою для визначення права власності на земельну ділянку за кожним з них.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, домоволодіння по АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності сторін: позивач є власником 40/100 частин, а відповідач - 60/100 частин.
На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 року № 101/35 земельна ділянка по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін (а.с.13).
Згідно з нотаріально посвідченим договором від 15.12.2006 року сторонами визначено порядок користування земельною ділянкою, а саме: позивачем 40/100 частками та відповідачем 60/100 частками земельної ділянки відповідно до розміру часток сторін у праві власності на домоволодіння з погодженням меж користування цими частками (а.с.12).
Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Належні сторонам частини домоволодіння в натурі не виділені, не поділені, що не дає можливості здійснити поділ земельної ділянки з метою обслуговування належної сторонам частини домоволодіння без її поділу або виділу, тобто визнання за кожною із сторін конкретних приміщень домоволодіння, від чого залежить прив'язка частин земельної ділянки у разі її поділу.
Доводи апеляційної скарги про те, що в договорі купівлі-продажу від 15.12.2006 року (а.с.6), укладеному між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем), а також в договорі дарування від 22.09.2004 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.133), зазначено конкретні приміщення домоволодіння та споруди, які у кожному разі були предметом відчуження, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані в перелічених договорах приміщення та споруди зазначені як предмет відчуження зі слів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в той час як право власності на ці конкретні приміщення домоволодіння та споруди ні за позивачем, ні за ОСОБА_4, ні за ОСОБА_5 належним чином зареєстроване не було.
Таким чином слід визнати, що позивач є не власником, а лише користувачем зазначених в цих договорах приміщень та споруд, розташованих на 40/100 частках земельної ділянки, якою позивач користується в межах, встановлених договором про порядок користування земельною ділянкою (а.с.12).
Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги заявлені позивачем з приводу користування відповідачем частиною земельної ділянки, яка перевищує 60/100 частин, встановлених договором про порядок користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав суду доказів того, що відповідач користується частиною земельної ділянки, яка перевищує 60/100 частин.
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і по становив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: