16 грудня 2014 р.
Справа № 902/1192/14
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Промжитлосільбуд", м. Вінниця, вул. Келецька, 53, офіс 428; 21000, м. Вінниця, вул. Айвазовського, 10)
до: Нижника-Оскольського Станіслава Владиславовича, м. ВІнниця
до: Голощука Андрія Анатолійовича, м. ВІнниця
про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння
Головуючий суддя Лабунська Т.І.
Cекретар судового засідання Снігур О.О.
Представники:
позивача: Кудельський А.А., довіреність від 04.08.14 р.
арбітражний керуючий (ліквідатор) Лещенко А.М.
відповідача Нижника-Оскольського С.В. - Савченко В.В., довіреність від 12.12.14 р.
До господарського суду Вінницької області звернувся позивач Відкрите акціонерне товариство «Промжитлосільбуд», м. Вінниця із позовною заявою до відповідачів: Нижника-Оскольського С.В., м. Вінниця, Голощука А.А., м. Вінниця про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Розпорядженням керівника апарату суду від 14 листопада 2014 року справу № 902/1192/14 передано на розгляд судді Лабунській Т.І.
Кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження справи в інстанціях (Інструкція з діловодства в господарських судах України, п. 2.1.10).
Господарським судом Вінницької області здійснюється провадження у справі № 15/36-10 про банкрутство ВАТ «Промжитлосільбудь», м. Вінниця.
21.09.2012 року по справі винесено постанову про визнання боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
З 19.01.2013 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи ту обставину, що провадження у справі № 15/36-10 порушено до 19.01.2013 року і постанова про визнання боржника банкрутом винесена до 19.01.2013 року, при її розгляді застосовуються лише положення про продаж майна, встановлені редакцією Закону про банкрутство чинною з 19.01.2013 року.
Положення Закону про банкрутство у редакції чинній до 19.01.2013 року не встановлюють обов"язку для суду розглядати справи з вищевказаним предметом спору в межах справи про банкрутство. Однак дана справа є пов"язаною із справою про банкрутство.
Відповідно до ч. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником підвідомчі господарським судам (незалежно від суб"єктного складу сторін спору).
Враховуючи звернення позивача до суду із позовною заявою, присвоєння судовій справі автоматизованою системою окремого номера, відсутність у Законі про банкрутство (редакція чинна до 19.01.2013 року) чітких приписів щодо порядку розгляду таких позовних заяв (в межах справи про банкрутство, або в окремому позовному провадженні), суд дійшов висновку про можливість розгляду даного позову в окремому позовному провадженні, у взаємопов"язаності із справою про банкрутство ВАТ «Промжитлосільбуд», м. Вінниця.
Позовні вимоги мотивовані наступним.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній з 19.01.2013 року) результати аукціону, проведеного з порушенням вимог Закону можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу. Підставою визнання результатів аукціону недійсними є, зокрема, порушення порядку проведення аукціону. Ч. 1 ст. 58 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( у редакції чинній з 19.01.2013 року) встановлює, що організатор аукціону не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України оголошення про проведення аукціону. Оголошення про продаж майна на аукціоні 22.03.2013 року, яке належало ВАТ «Промжитлосільбуд», на веб-сайті державного органу з питань банкрутства не опубліковано, чим було порушено припис ч. 1 ст. 58 Закону. Внаслідок чого, ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.09.2013 року по справі № 15/36-10 визнано недійсними результати аукціону 22.03.2013 року проведеного Першою українською міжрегіональною товарною біржою щодо продажу майна ВАТ «Промжитлосільбуд». Дана ухвала залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2014 року.
10.04.2013 року між гр. Нижник-Оскольським С.В. та ВАТ «Промжитлосільбуд» за наслідками проведеного 22.03.2013 року аукціону був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Рудик Л.В., який був зареєстрований за номером 1434 (із змінами внесеними на підставі договору про внесення змін від 11.04.2013 року посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В. та зареєстрованого за номером 1442). Згідно пункту 1.1 Договору продавець продав, а покупець купив комплекс будівель за адресою: Вінницька область, м. Вінниця вул. Айвазовського, 10 до складу якого входить: 1) адміністративна будівля літ. А площею 636,4 кв.м., 2) прохідна літ. Б площею 12,1 кв.м. 3) котельня в тому числі будівля котельні літ. В площею 34,5 кв.м., димова труба. 4) механічна майстерня літ. Г площею 754,7 кв.м. 5) матеріальний склад в тому числі: будівля складу літ. Д площею 590,6 кв.м. 6) гараж літ. Е площею 68,7 кв.м. 7) вбиральня літ. З площею 13,6 кв.м. 8) прохідна № 2 літ. 1 площею 15.3 кв.м 9) навіс літ. К площею 61.1 кв.м., 10) автоматизований склад цементу в тому числі : постамент під силоса для цементу, силоса для цементу № 1, № 2, 11) розчинно-бетонний вузол № 3 в тому числі: службова будівля площею 27,5 кв.м., фундамент під ПРБу-81, підпірні стінки складу заповнювачів, заглиблене сховище гашеного вапна, 12) огорожа території, в тому числі: огорожа із залізобетонних плит, № 5 площею 141,8 кв.м., ворота металеві автомобільні (2 шт), № 4, № 6 площею 25,0 кв.м. 13) трансформаторна підстанція в тому числі: фундамент під КТП-160, 3,9 кв.м. 15) замощення території площею 2716 кв.м.
Дане майно було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 38564705101.
Згідно пункту 3.4 договору купівлі-продажу від 10.04.2014 року майном за актом прийому-передачі продавцем було передано покупцю Нижник-Оскольському С.В. за ціною 1339425-00 грн.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником майна з 23.09.2013 року є гр. Голощук А.А. (номер запису про реєстрацію права власності 2605706).
Підставою виникнення права власності за гр. Голощуком А.А. став договір про задоволення вимог Іпотекодержателя серія та номер: 1435 виданий 23.09.2013 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бортник Я.А., а підставою для внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.09.2013 року.
Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу між гр. Нижник-Оскольським С.В. та ВАТ «Промжитлосільбуд», посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Рудик Л.В., зареєстрованого за номером 1434 (із змінами внесеними на підставі договору про внесення змін від 11.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В. та зареєстрованого за номером: 1442), витребувати з незаконного володіння гр. Голощука А.А. комплекс будівель та споруд за адресою м. Вінниця вул. Айвазовського,10.
Ухвалою від 26 листопада 2014 року порушено провадження у справі № 902/1192/14. Судове засідання призначено на 16.12.2014 року.
Розглянувши позовну заяву, здійснивши оцінку письмових доказів, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши норми чинного законодавства та фактичні обставини суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.
З 21.09.2012 року по справі № 15/36-10 про банкрутство ВАТ «Промжитлосільбуд», м. Вінниця здійснюється ліквідаційна процедура, винесено постанову про визнання боржника банкрутом.
05.03.2013 р. комітетом кредиторів затверджено оцінку та порядок продажу комплексу будівель та споруд ВАТ «Промжитлосільбуд» (протокол № 3 засідання комітету кредиторів ВАТ «Промжитлосільбуд»).
28.02.2013 р. між ВАТ «Промжитлосільбуд» в особі ліквідатора Сокольвака М.В. та Першою українською міжрегіональною товарною біржею укладено договір на проведення аукціону.
Першою українською міжрегіональною товарною біржею 08.03.2013 р. опубліковано оголошення про продаж майна ВАТ «Промжитлосільбуд» на аукціоні 22.03.2013 р. у виданні «Україна, факти та події тижня» № 29 та розміщено на своєму веб-сайті.
Аукціон з продажу майнового комплексу будівель і споруд ВАТ «Промжитлосільбуд» відбувся 22.03.2013 р.
Голова комітету кредиторів Приватне багатопрофільне мале підприємство «Будмонтажсервіс», Вінницька філія Державного підприємства «Судово-будівельний експертний центр», представник акціонерів ВАТ «Промжитлосільбуд» Сінкевич В.М., акціонер ВАТ «Промжитлосільбуд» Колесніченко І.О. звернулись до господарського суду із заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ВАТ «Промжитлосільбуд» 22.03.2013 р. Першою українською міжрегіональною товарною біржею. В обґрунтування заявники посилалися на порушення порядку продажу майна банкрута на аукціоні, встановленому ч. 1 ст. 58 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції від 22 грудня 2011 р. № 4212-У1, чинній з 19.01.2013 р.).
Положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство застосовуються під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання ним чинності, тобто до 19.01.2013 р.
Ч. 1 ст. 49 Закону про банкрутство (у редакції чинний з 19.01.2013 р.) передбачено, що продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (при проведенні електронних торгів - також на своєму веб-сайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником.
Публікація оголошення про продаж майна банкрута на аукціоні, який відбувся 22.03.2013 р. була здійснена організатором аукціону 08.03.2013 р., тобто після набрання чинності нової редакції Закону про банкрутство, однак організатором аукціону не було дотримано вимог Закону про оприлюднення оголошення про проведення аукціону в порядку, визначеному ч. 1 ст. 58 Закону. Оголошення про продаж майна ВАТ «Промжитлосільбуд» було опубліковано у виданні «Україна, факти та події тижня» 08.03.2013 р. № 29 та розміщено на своєму веб-сайті.
Відповідно до п. 3 ст. 55 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній з 19.01.2013 р.) результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.
Господарський суд Вінницької області ухвалою від 26.09.2013 р. визнав недійсними результати аукціону 22.03.2013 р., проведеного Першою українською міжрегіональною товарною біржею м. Вінниця щодо продажу майна ВАТ «Промжитлосільбуд», м. Вінниця. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2013 р. ухвала від 26.09.2013 р. в частині визнання недійсними результатів аукціону залишена без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2014 р. постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2013 р. залишена без змін.
10.04.2013 р. між гр. Нижник-Оскольським С.В. та ВАТ «Промжитлосільбуд» був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Рудик Л.В. та зареєстрований за номером 1434 (із змінами внесеними на підставі Договору про внесення змін від 11.04.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Рудик Л.В. та зареєстрованого за номером 1442). Згідно п.1.1 Договору продавець продав, а покупець купив комплекс будівель та споруд за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Айвазовського,10 до складу якого входило: 1) адміністративна будівля літ. А площею 636,4 кв.м., 2) прохідна літ. Б площею 12,1 кв.м. 3) котельня в тому числі будівля котельні літ. В площею 34,5 кв.м., димова труба. 4) механічна майстерня літ. Г площею 754,7 кв.м. 5) матеріальний склад в тому числі: будівля складу літ. Д площею 590,6 кв.м. 6) гараж літ. Е площею 68,7 кв.м. 7) вбиральня літ. З площею 13,6 кв.м. 8) прохідна № 2 літ. 1 площею 15.3 кв.м 9) навіс літ. К площею 61.1 кв.м., 10) автоматизований склад цементу в тому числі: постамент під силоса для цементу, силоса для цементу № 1, № 2, 11) розчинно-бетонний вузол № 3 в тому числі: службова будівля площею 27,5 кв.м., фундамент під ПРБу-81, підпірні стінки складу заповнювачів, заглиблене сховище гашеного вапна, 12) огорожа території, в тому числі: огорожа із залізобетонних плит, № 5 площею 141,8 кв.м., ворота металеві автомобільні (2 шт), № 4, № 6 площею 25,0 кв.м. 13) трансформаторна підстанція в тому числі: фундамент під КТП-160, 3,9 кв.м. 15) замощення території площею 2716 кв.м.
Продаж майна вчинено за 1339425-00 грн. Сума була повністю сплачена покупцем. Майно було передано покупцю за актом приймання-передачі майна.
10.04.2013 р. покупцем було отримано Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАВ № 881216.
Відповідно до договору про задоволення вимог іпотеко держателя від 03.09.2013 р. іпотекодавець Нижник-Оскольський С.В. передав у власність іпотекодержателю Голощуку А.А., а іпотекодержатель прийняв від іпотекодавця і набув право власності на комплекс будівель за адресою: Вінницька область, м. Вінниця вул. Айвазовського, 10 до складу якого входило: 1) адміністративна будівля літ. А площею 636,4 кв.м., 2) прохідна літ. Б площею 12,1 кв.м. 3) котельня в тому числі будівля котельні літ. В площею 34,5 кв.м., димова труба. 4) механічна майстерня літ. Г площею 754,7 кв.м. 5) матеріальний склад в тому числі: будівля складу літ. Д площею 590,6 кв.м. 6) гараж літ. Е площею 68,7 кв.м. 7) вбиральня літ. З площею 13,6 кв.м. 8) прохідна № 2 літ. 1 площею 15.3 кв.м 9) навіс літ. К площею 61.1 кв.м., 10) автоматизований склад цементу в тому числі : постамент під силоса для цементу, силоса для цементу № 1, № 2, 11) розчинно-бетонний вузол № 3 в тому числі: службова будівля площею 27,5 кв.м., фундамент під ПРБу-81, підпірні стінки складу заповнювачів, заглиблене сховище гашеного вапна, 12) огорожа території, в тому числі: огорожа із залізобетонних плит, № 5 площею 141,8 кв.м., ворота металеві автомобільні (2 шт), № 4, № 6 площею 25,0 кв.м. 13) трансформаторна підстанція в тому числі: фундамент під КТП-160, 3,9 кв.м. 15) замощення території площею 2716 кв.м. в рахунок повного виконання зобов»язань іпотекодавця за договором позики, укладеним 26.06.2013 року між іпотекодавцем та іпотекодержателем.
Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про реєстрацію права власності на комплекс будівель і споруд за адресою: м. Вінниця вул. Айвазовського, 10 за гр. Голощуком А.А.
Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній з 19.01.2013 р.) результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закон, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках встановлених законом нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Цивільне законодавство співвідноситься із конкурсним правом та процесом як загальне і спеціальне.
Аналіз положень Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що про нікчемність правочину має бути чітко зазначено в Законі. Так, наприклад, стаття 219 Цивільного кодексу України містить припис «у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення правочину такий правочин є нікчемним».
Закон про банкрутство не містить чіткого припису про нікчемність укладеного з переможцем договору купівлі-продажу у разі визнання недійсними результатів аукціону, а містить в собі вислів «тягне за собою» (ст. 55 Закону про банкрутство у редакції чинній з 19.01.2013 р.). Така теоретична конструкція статті 55 не дозволяє свідчити про факт встановлення нікчемності такого правочину Законом.
Аналізуючи положення законодавства, суд дійшов висновку про відсутність ознак нікчемності договору купівлі-продажу від 10.04.2013 року укладеного між гр. Нижник-Оскольським С.В. та ВАТ «Промжитлосільбуд».
Відсутні також підстави для визнання недійсним вказаного правочину, передбачені нормами загального та спеціального законодавства.
Та лише обставина, що торги відбувались за участю меншої кількості покупців внаслідок неоприлюднення відомостей на веб-сайті державного органу з питань банкрутства, в зв"язку з чим, можливо були позбавлені права на придбання зацікавлені особи, не може вважатись суттєвою та слугувати підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Майно підприємства-банкрута продано. За рахунок коштів, отриманих від продажу майна, погашені вимоги установи банку, борги по заробітній платі. Частина грошових коштів залишилась нерозподіленою.
Гр. Голощук А.А. є добросовісним набувачем майна. У відзиві відповідача Нижника-Оскольського С.В. йдеться про те, що Голощук А.А. не знав і не міг знати, що на майно претендують треті особи - ВАТ «Промжитлосільбуд» у зв"язку із порушенням процедури проведення аукціону, оскільки Голощук А.А. не являвся покупцем майна боржника згідно договору купівлі-продажу та учасником провадження у справі про банкрутство № 15/36-10.
Суду не представлено доказів протилежного - про недобросовісність набувача майна - гр. Голощука А.А.
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках (ст. 388 ЦК), а саме: у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; у всіх випадках добросовісного заволодіння річчю на підставі безвідплатного договору з особою, яка не мала права на її відчуження.
По нашій справі випадки, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України відсутні.
Власником майна Голощуком А.А. здійснено ремонтні роботи, поліпшення придбаного майна.
Позивачем в судовому засіданні звернуто увагу на постанову Верховного Суду України від 21.11.2012 року. В даній постанові йдеться про випадок вибуття майна із володіння власника поза його волею. Неможливо ототожнювати із випадком по нашій справі, оскільки на аукціоні було продано майно підприємства-банкрута. Під час здійснення процедур банкрутства майно продається без урахування волі власника. З моменту винесення постанови про визнання банкрутом припиняються повноваження керівника підприємства та органів управління.
Щодо розв"язання проблеми розмежування випадків застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна від добросовісного набувача, як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням майна, Верховний Суд України надав відповідні роз"яснення спочатку в Узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, а потім у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9.
У п. 10 цієї постанови зазначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв"язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред"явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Застосовуючи норми права при вирішенні спорів неприпустимим є порушення основних принципів (ідей) права.
Основними принципами цивільного та конкурсного права є, зокрема, справедливість, добросовісність, розумність, захист інтересів кредиторів.
Принцип - право на справедливий судовий розгляд справи відображає сучасний погляд на теоретичні та практичні стандарти застосування права неспроможності та права банкрутства. Згідно із Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та протоколів №№ 2,4,7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає обов"язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці розширює коло об"єктів правового захисту, включаючи до них, крім прав та обов"язків людини, й «законні інтереси».
Стаття 6 Конвенції встановлює право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини розширив межі застосування п. 1 ст. 6 Конвенції. Так, рішенням у справі Рінгейзена проти Австрії від 16.07.1971 р. було визначено, що для того, щоб ст. 6 могла бути застосована для спірних правовідносин, не обов»язково аби сторони були приватними особами.
Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини «Захист права власності» передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Норми міжнародного права мають пріоритет перед нормами національного законодавства.
Сттатею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо в міжнародних договорах України, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно із ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Відповідно до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, зокрема, додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.
Позивач у позові заявив дві вимоги - майнового та немайнового характеру.
Відповідно до підпунктів 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
У п. 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 зазначається, що статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Згідно п. 2.2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК).
Позивачем додано доказ сплати судового збору лише в розмірі 1218-00 грн. (вимога немайнового характеру).
Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що суд може звільнити від сплати судового збору, враховуючи майновий стан сторони.
Враховуючи той факт, що позивач у справі підприємство-банкрут, суд вирішив звільнити його від сплати судового збору за вимогу майнового характеру.
Судовий збір, від сплати якого позивач в установленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. У випадку по нашій справі має місце не задоволення вимог, а відмова в позові, що робить неможливим застосування вказаного припису щодо стягнення судового збору з відповідачів.
Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.
Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 9 Конституції України, Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та протоколів №№ 2,4,7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1, 2, 3, 4, 10, 11, 12, 204, 215, 388 Цивільного кодексу України, п. 1-1 ч. 1 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення», ст. 49, 55, 58 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній з 19.01.2013 року), ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній до 19.01. 2013 року), ст. 4,8 Закону України «Про судовий збір», ст. 1, 2-1, 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 16, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 57, 69, 75, 81-1, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 22 грудня 2014 р.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 53, офіс 428; 21000, м. Вінниця, вул. Айвазовського, 10)
3 - відповідачу (21000, м. Вінниця, вул. 1-й провулок Новоселівський, 7)
4 - відповідачу 2 (21100, м. Вінниця, вул. Зодчих/Ак. Ющенко, 32/30, кв. 53)