Справа: № 826/10192/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
16 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,
при секретарі - Трегубенко Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
Приватне акціонерне товариство «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (далі - позивач, ПАТ «ВПБФ «Атлант») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02 квітня 2014 року №0001292201 та №0001302201.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2014 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, у період з 04 по 11 березня 2014 року працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 27 лютого 2014 року №403, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1. статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «ВПБФ «Атлант» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Мінераліс ЛТД» (код ЄДРПОУ 36692123) за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року.
За результатами перевірки складно Акт №545/26-53-22-01-21/19016506 від 18 березня 2014 року (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог:
- підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 5066,00 грн., в тому числі за ІІ-IV квартал 2011 року в сумі 5066,00грн.;
- пунктів 198.1, 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на зальну суму 4405,00 грн., в тому числі за листопад 2011 року в сумі 4405,00 грн.
Так, за результатами дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, а також враховуючи отримання акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06 вересня 2011 року №1973/23080 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Мінераліс ЛТД» з питань достовірності задекларованих показників у декларації з податку на додану вартість», в якому встановлено нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Мінераліс ЛТД» та його контрагентами постачальниками у період з листопада 2011 року по липень 2011 року, податковий орган дійшов висновку про безпідставність віднесення сум, сплачених позивачем ТОВ «Мінераліс ЛТД», до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат.
На підставі Акту перевірки 02 квітня 2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесла податкові повідомлення - рішення:
-№0001302201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 6608,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 4405,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2203,00 грн.;
-№0001292201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 5606,00 грн. за основним платежем.
Не погоджуючись з правомірністю зазначених податкових повідомлень - рішень, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду, скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.
Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у листопаді 2011 року між ТОВ «ВПБФ «Атлант» та ТОВ «Мінераліс ЛТД» мали місце договірні відносили щодо придбання товарів, а саме будівельних матеріалів, які необхідні позивачу для здійснення його основного виду діяльності, а саме будівництва житлових та нежитлових будівель.
Предметом зазначених договірних відносин були товари зазначені в рахунку - фактурі №МЛ-02356 від 17 листопада 2011 року.
На підтвердження фактів виконання сторонами своїх договірних зобов'язань за вказаним договором позивачем були надані належним чином завірені копії первинних і розрахункових документів: рахунку - фактури №МЛ-02356 від 17 листопада 2011 року на суму 26429,46 грн. (в т.ч. ПДВ 4404,91 грн.); платіжного доручення №2881 від 08 грудня 2011 року на підтвердження перерахування ТОВ «Мінераліс ЛТД» грошових коштів у сумі 26429,46 грн.; видаткової накладної №РН-0145 від 18 листопада 2011 року.
Колегія суддів враховує пояснення позивача, надані на вимогу суду першої інстанції, щодо невідповідності номера рахунка - фактури від 17 листопада 2011 року, зазначеного у видатковій накладній, а саме, що вказане зумовлено різною нумерацію документа в бухгалтерському обліку.
Окрім того, відповідно до листа позивача від 09 грудня 2011 року №468а, адресованого ТОВ «Мінераліс ЛТД», ТОВ «ВПБФ «Атлант» просить зарахувати грошові кошти, перераховані згідно платіжного доручення №2884 від 08 грудня 2011 року з призначенням платежу «по рахунку №МЛ-02356 від 07.12.2011р.» в рахунок оплати по рахунку №МЛ-02356 від 17 листопада 2011 року.
Також на підтвердження необхідності придбання зазначених товарів у ТОВ «Мінераліс ЛТД» позивачем надано копію договору №285 від 26 липня 2010 року, укладеного між позивачем та ГУМВС України в Київській області, за яким учасники беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільні дії з капітального будівництва об'єкту, зазначеного у пункті 1.2. договору на земельній ділянці, зазначеній у пункті 1.3. договору, для досягнення спільної господарської мети - отримання у власність новозбудованого багатоквартирного будинку, шляхом розподілу загальної площі новозбудованого об'єкту між учасниками у відповідності до умов, викладених у розділі 6 даного договору.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.
Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.
Поряд з цим, аналізуючи лист СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 05 листопада 2013 року №2028/7-07 щодо припинення діяльності «конвертаційного центру» по кримінальному провадженню №3201211007000000033 на який апелянт також посилається у своїй апеляційній скарзі, судом першої інстанції вірно враховано різні дати щодо часу вчинення дій, які полягають у вчиненні кримінально-карного правопорушення у вигляді здійснення фіктивного підприємництва.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що на інтернет-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», на час розгляду даної справи ТОВ «Мінераліс ЛТД» є зареєстрованою юридичною особою, а в якості засновника та керівника зазначено іншу особу, ніж вказана в обвинувальному акті.
Крім того, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу Акту про результати невиїзної перевірки контрагента позивача, на переконання судової колегії є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента, відповідно до вимог податкового законодавства України, не можуть бути підставами для застосування санкцій щодо позивача.
Також неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Таким чином, вивчивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про реальність господарської операції, здійсненої між позивачем та ТОВ «Мінераліс ЛТД» за період, що перевірявся.
Враховуючи зазначене та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.
А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Оксененко О.М.