15 грудня 2014 р. Справа № 804/20543/14
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову гр. ОСОБА_1 до Держави Україна в особі замісника голови Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Лиходєдова Андрія Вікторовича про визнання неправомірними дій, стягнення моральної шкоди та судових витрат, -
11.12.2014р. гр. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі замісника голови Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Лиходєдова Андрія Вікторовича та просить:
- визнати неправомірними дії відповідача при забезпеченні реєстрування поданих документів ОСОБА_3, наданих позивачем, згідно ст. 172 СК України, через канцелярію суду та ст. 51 Конституції України, а саме: сприяння не внесенню службовою особою до офіційних документів відомостей, складання і ведення завідомо неправдивих документів в суді, в якому він організовує функціонування державної установи;
- визнати дії відповідача такими, що порушили право позивача на доступ до правосуддя та право звернення за захистом прав та інтересів непрацездатної, немічної матері, як її законного представника, без спеціальних на те повноважень;
- визнати неправомірними дії відповідача, який не перевірив бездіяльність судового реєстратора, керівника апарату Тернівського районного суду м. Кривого Рогу на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ст. 51 Конституції України, Конвенції про права інвалідів та ст.172 СК України, з використання повноваження з метою, із якою це повноваження надано; з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати, які поніс позивач і які пов'язані з витратами у зв'язку з провадженнями у судах та державних установах, включаючи витрати на копіювання, друк, папір, поїздки та поштові послуги у сумі 100грн.;
- стягнути за рахунок державного бюджету на користь позивача в рахунок відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди, діями відповідача в сумі 3000грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.11.2014р. керівником апарату Тернівського районного суду м.Кривого Рогу було відмовлено позивачу у реєстрації поданої позивачем в інтересах своєї матері - ОСОБА_3 апеляційної скарги. У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача, який, як зазначає позивач, у грубій формі відмовив вирішити організаційні питання суду, а саме: зареєструвати апеляційну скаргу хворої матері позивача, не враховуючи те, що норми ст.172 Сімейного кодексу України передбачають право позивача здійснювати представництво батьків без доручення та те, що суди повинні реєструвати позови, скарги батьків, якщо до суду принесла дочка, син, при цьому вони є представниками без доручення та відмова в реєстрації документів, що подаються є порушенням. Позивач вважає, що відповідач порушив принцип законності, норми процесуального права, що призвело до неправомірних наслідків і порушення прав позивача, свобод та інтересів. Позивач вважає, що відповідач своїми протиправними діями завдав моральну шкоду позивачу, яка проявляється у тому, що відносно позивача було необґрунтовано прийнято рішення, а саме: не внесення службовою особою до офіційних документів відомостей, складання і ведення завідомо неправдивих документів, яким позбавлено права на ефективний засіб правового захисту та права звернення за захистом прав та інтересів непрацездатної, немічної матері, як її законного представника, без спеціальних на те повноважень, цим заходом підвищив ризик втрати права на повагу до гідності позивача, соціальний захист, відшкодування шкоди від не попереджених негативних суспільних наслідків пов'язаних з недовірою до неупередженого, справедливого та публічного розгляду справи позивача та до суду, який здійснює свої офіційні повноваження.
Проаналізувавши зміст вимог, норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що зазначену вище позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За приписами п.1 ч.2 ст.17 вказаного Кодексу, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Водночас, пунктом 1 ч.3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративною юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування,їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, предметом даного спору є дії замісника голови Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Лиходєдова А.В. з відмови у прийнятті апеляційної скарги матері позивача, яку було подано ОСОБА_1 та які позивач просить визнати неправомірними.
Згідно ч.5 ст.125 Конституції України судові рішення вважаються обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій врони ухвалені. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного й касаційного оскарження рішення суду. Правосуддя в Україні регулюється конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Скарги на дії чи бездіяльність суддів при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення мають розглядатися у порядку, визначеному відповідно Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України (в частині апеляційного та касаційного оскарження), Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Також, судом при вирішенні питання щодо відкриття провадження у даній справі врахована і позиція Верховного Суду України, викладена у п. 10 Постанови Пленуму № 8 від 13.06.2007р. "Про незалежність судової влади" про те, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. У розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ ( постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 12.06.2009р. "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними позовів до судів і суддів").
Отже, законність процесуальних актів, дій або бездіяльності суду, вчинених при розгляді конкретної справи не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Окрім того, слід зазначити, що відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фогарді проти Сполученого Королівства" право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предмет даного позову не містить вимог щодо вирішення публічно-правового спору, стосується дій відповідача з приводу відмови у прийнятті апеляційної скарги хворої матері позивача, яка була надана позивачем та дій, які врегульовані нормами процесуального законодавства при здійсненні правосуддя.
Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до Держави Україна в особі замісника голови Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Лиходєдова Андрія Вікторовича про визнання неправомірними дій, стягнення моральної шкоди та судових витрат.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною у позовній заяві адресою.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали згідно ст.
186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва