11 грудня 2014 року м. Чернівці Справа № 824/3023/14-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді - Маренича І.В.
секретаря судового засідання - Юзька Я.В.
за участю:
представника позивача - Кусмарцева М.О.;
представника відповідачів - Пуйко Ю.А.;
представника відповідача військової частини НОМЕР_1 м. Чернівці - Усова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_2 м. Чернівці, -
ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернувся з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про уточнення позивних вимог) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-Відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі-Відповідач 2), військової частини НОМЕР_2 м. Чернівці (далі-Відповідач 3) про визнання рішень нечинними та зобов'язання прийняти рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 10.04.2014 року на підставі Указу Президента України №303 від 17.03.2014 року ОСОБА_1 був призваний в Збройні Сили України на військову службу під час мобілізації на особливий період та за наказом командира в/ч НОМЕР_2 включений в списки особового складу вказаної військової частини, в подальшому в/ч НОМЕР_1 .
На момент призову ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживав один разом із своєю матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно заключения ЛКК №1900/1 від 12.08.2014 року за станом здоров'я ОСОБА_2 потребує стороннього догляду на період хвороби.
Після продовження лікування при повторному огляді 01.10.2014 року матері ОСОБА_1
було встановлено першу «А» групу інвалідності та зроблено висновок про обов'язковість потреби
в постійному сторонньому догляді і допомозі, згідно довідки «Центру медичної соціальної
експертизи» Міжрайонної соціальної експертної комісії серія 10 ААВ №936774 від 01.10.2014 року.
У зв'язку з викладеним вище позивач звернувся з рапортом до командира військової частини про проведення перевірки сімейного стану та наявності інших підстав для звільнення з військової служби.
Однак, рішення військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі заключення та рішення військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі висновку щодо відсутності підстав для дострокового звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 відповідно до п.п. "г" п. 8, ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивачу відмовлено в достроковому звільненні з військової служби.
Позивач вважає вищевказані рішення нечинними, оскільки його хвора мати-інвалід ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду і допомоги, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Представник позивача у судовому засіданні з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у адміністративному позові та просив позов задовольнити.
Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги й заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України №303 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» наказом військового комісара Чернівецького міського військового комісаріату № 8 від 08.04.2014 року солдата ОСОБА_1 , 1980 р.н., ВОС НОМЕР_3 виключено з 08.04.2014 року з військового обліку та направлено для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_2 , м.Чернівці, а в подальшому в військову частину НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживав один разом із своєю матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Родинні відносини першого ступеня споріднення між ОСОБА_1 - сином, та його матір'ю - ОСОБА_3 , підтверджується свідоцтвом про його народження НОМЕР_4 від 29.08.1997 року. До повторної видачі вказаного свідоцтва про народження останній змінив попереднє прізвище на прізвище « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про переміну прізвища, імені, по батькові НОМЕР_5 , з якого вбачається що 11.08.1997 року змінено прізвище на « ОСОБА_5 » « ОСОБА_4 ».
Дошлюбне прізвище мати ОСОБА_3 змінила під час укладання другого шлюбу із ОСОБА_6 на прізвище чоловіка.
По місцю проживання позивача - ОСОБА_1 зареєстрований він, його мати - ОСОБА_2 та її колишній чоловік - ОСОБА_7 , який фактично за вказаною адресою не проживає.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 05.09.2011 року, яке набрало законної сили 16.09.2011 року розірваний шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
Після розірвання шлюбу мати позивача залишила прізвище колишнього чоловіка « ОСОБА_4 ».
25.01.2012 року матері позивача було встановлено інвалідність третьої групи загального захворювання безтерміново. Починаючи з 04.07.2014 року по 07.08.2014 року матір позивача була терміново госпіталізована та знаходилась на стаціонарному лікуванні в КМУ Міський клінічній лікарні №3, де їй був встановлений діагноз: церебральний атеросклероз III з артеріальною гіпертензією, геморагічний інсульт, гостре порушення мозкового кровообігу по типу геморагії правої гемісфери з проривом в шлуночки, лівобічним геміпарезом, атапією.
Згідно заключения ЛКК №1900/1 від 12.08.2014 року за станом здоров'я ОСОБА_2 потребує стороннього догляду на період хвороби.
Після продовження лікування при повторному огляді 01.10.2014 року матері ОСОБА_1
було встановлено першу «А» групу інвалідності та зроблено висновок про обов'язковість потреби
в постійному сторонньому догляді і допомозі, згідно довідки «Центру медичної соціальної
експертизи» Міжрайонної соціальної експертної комісії серія 10 ААВ №936774 від 01.10.2014 року.
Як встановлено судом ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про проведення перевірки сімейного стану та наявності інших підстав для звільнення з військової служби.
Командиром військової частини НОМЕР_1 було направлено клопотання до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призначення спеціальної комісії для дослідження сімейних обставин солдата призваного по мобілізації на особливий період ОСОБА_1 на предмет подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
З акту обстеження сімейно-майнового стану від 03.10.2014 проведеного комісією Чернівецького МВК встановлено, що солдат ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок розташований в спальній частині міста, інфраструктура розвинена, в наявності централізоване водопостаннчанння та водовідведення, газифікований. Складається з 2-х кімнат житловою площею 44,20 м2. Загальна площа квартири - 56,60 м2.
Разом із ним за цією адресою проживає його мати - ОСОБА_2 . За цією ж адресою зареєстрований але не проживає батько - ОСОБА_7 . Вказані дані підтверджується довідкою ЖРЕП № 11 м. Чернівці № 1209 від 12.08.2014р. та актом № 118 від 12.08.2014р.
Мати військовослужбовця - ОСОБА_2 , з травня 2010 хворіє. Заключениям ЛКК за № 1900/1 від 12.08.2014 року встановлено, що за станом здоров'я потребує стороннього догляду тимчасово. 01 жовтня 2014 року медико-соціальною експертною комісією встановлено групу інвалідності І "А", потребує постійного догляду.
Відповідно до п.п. "г" п. 8, ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", підстав для дострокового звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 немає.
З заключення військового комісара Чернівецького міського військового комісаріату вбачається, що з висновками комісії згоден та відповідно до п.п. "г" п. 8, ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підстав для дострокового звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 немає.
З висновку військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату вбачається, що відповідно до п.п. "г" п. 8, ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» солдат ОСОБА_1 звільненню з військової служби не підлягає.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 р. № 1934-XII (далі - Закон № 1934-XII), Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII(далі - Закон № 2011-XII) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII (Закон №2232-XII).
Статтею 1 цього Закону визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до положень ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно ч. 1 ст. 39 Закону №2232-XII (в редакції чинній на момент призову позивача на військову службу) призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу у зв'язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв'язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року № 3543-XII (Закон № 3543-XII).
Законом № 3543-XII визначено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Абзацом 4 статті 1 Закону №3543-XII встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону №3543-XII).
При цьому положеннями ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено виключні підстави для звільнення з військової служби під час її проходження.
Положеннями п. «г» ч. 2 ст. 26 Закону передбачено, що звільнення зі військової служби військовослужбовців, призваних на військову службу в особливий період проводиться на підставах, передбачених частиною восьмою цієї статті.
Вимогами п.п. «г» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону встановлено, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини, тобто до оголошення воєнного стану або до прийняття рішення про демобілізацію, через такі сімейні обставини:
- виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
- утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом І чи II групи;
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
- наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
При цьому перелік інших поважних причин, окрім сімейних обставин визначених п.п. «г» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону встановлюється Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМ України від 12.06.2013 року №413 прийнятою відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме це наступні підстави:
- утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
- укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;
- хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;
- необхідність постійного стороннього догляду за хворими батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
- неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);
- довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
В примітці до вказаного вище переліку визначено, що члени сім'ї військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу - особи, внесені в особову справу військовослужбовця або особи рядового чи начальницького складу: дружина (чоловік), діти, батьки та батьки дружини (чоловіка), які перебувають на його утриманні.
Пунктом 1 Положення про військові комісаріати, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 р. № 389, визначено, що військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.
Відповідно до вимог ст. 8 вказаного Положення завданням військових комісаріатів є проведення призову громадян на військову службу у мирний і воєнний час, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів.
Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року №303/2014 оголошено та проведено часткову мобілізацію, в тому числі на території Чернівецької області.
У зв'язку з частковою мобілізацією оголошеною Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року №303/2014 08.04.2014 року та у відповідності до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 № 8 від 08.04.2014 року солдата ОСОБА_1 , 1980 р.н., ВОС НОМЕР_3 виключено з 08.04.2014 року з військового обліку та направлено для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_2 , м. Чернівці, а в подальшому в військову частину НОМЕР_1 .
Зі змісту ч. 9 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вбачається, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Як вже зазначалось вище солдат ОСОБА_1 дотримуючись порядку звільнення з військової служби визначеного п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про проведення перевірки сімейного стану та наявності інших підстав для звільнення з військової служби.
Суд зазначає, що вказаним положенням не передбачено порядку звільнення з військової служби військовослужбовця призваного по мобілізації на особливий період в зв'язку з наявністю сімейних обставин або інших поважних причин, а тому за аналогією закону порядок такого звільнення визначений п. 84 Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних сил України, затверджений Указом Президента України від 07.11.2001 року № 1053/2001.
У відповідності до п. 84 вказаного Положення військовослужбовці військової служби звільняються зі служби за сімейними обставинами в разі виникнення в них права на відстрочку внаслідок зміни сімейних обставин під час проходження військової служби. У разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов'язаний направити до відповідного військового комісаріату за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану. Районний військовий комісар, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення, призначає комісію, яка перевіряє сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається на розгляд обласному військовому комісару. Обласний військовий комісар зобов'язаний розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця строкової служби і за наявності законних підстав направити їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець. За відсутності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця із строкової служби за сімейними обставинами обласний військовий комісар надає заявнику відповідь про причини відмови і повідомляє про це командира військової частини, де проходить службу військовослужбовець. Після надходження документів від обласного військового комісара командир військової частини подає їх разом зі своїм висновком за підпорядкованістю до відповідного штабу для прийняття рішення. Командир військової частини на підставі одержаного дозволу звільняє військовослужбовця достроково в запас за сімейними обставинами.
Командиром військової частини НОМЕР_1 було направлено клопотання до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призначення спеціальної комісії для дослідження сімейних обставин солдата призваного по мобілізації на особливий період ОСОБА_1 на предмет подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
З акту обстеження сімейно-майнового стану від 03.10.2014 проведеного комісією Чернівецького МВК встановлено, що солдат ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок розташований в спальній частині міста, інфраструктура розвинена, в наявності централізоване водопостаннчанння та водовідведення, газифікований. Складається з 2-х кімнат житловою площею 44,20 м2. Загальна площа квартири - 56,60 м2.
Разом із ним за цією адресою проживає його мати - ОСОБА_2 . За цією ж адресою зареєстрований але не проживає батько - ОСОБА_7 . Вказані дані підтверджується довідкою ЖРЕП № 11 м. Чернівці № 1209 від 12.08.2014 року та актом № 118 від 12.08.2014 року.
Мати військовослужбовця - ОСОБА_2 , з травня 2010 хворіє. Заключениям ЛКК за № 1900/1 від 12.08.2014 року встановлено, що за станом здоров'я потребує стороннього догляду тимчасово. 01 жовтня 2014 року медико-соціальною експертною комісією встановлено групу інвалідності І "А", потребує постійного догляду.
З вищенаведеного вбачається, що зареєстрований та проживав з хворою матір'ю ОСОБА_2 - саме солдат ОСОБА_1 , у зв'язку з чим суд зазначає, що немає інших осіб, які могли б здійснювати постійний догляд за важкохворою матір'ю ОСОБА_2 , яка потребує постійного догляду і допомоги та якій встановлено групу інвалідності І "А", що підтверджується довідкою «Центру медичної соціальної експертизи» Міжрайонної соціальної експертної комісії серія 10 ААВ №936774 від 01.10.2014 року.
Однак, з заключення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 та висновку військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що відповідно до п.п. "г" п. 8, ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підстав для дострокового звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 немає.
Суд критично ставиться до рішень відповідачів та вважає, що заключення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 та висновок військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 суперечить вимогам ст. 26 Закону України Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» оскільки перелік інших поважних причин, окрім сімейних обставин визначених п.п. «г» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону встановлюється також Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМ України від 12.06.2013 року №413, прийнятою відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яким встановлюється, що підставою звільнення є також необхідність постійного стороннього догляду за хворими батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років.
Крім цього згідно ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
У зв'язку з вищезазначеним, проаналізувавши дії відповідача на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства, суд приходить до висновку про їх протиправність.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності людини.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідачі, як суб'єкти владних повноважень не довели суду правомірність своїх дій, а тому суд вважає, що дії та рішення відповідачів суперечать вимогам ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 м.Чернівці про визнання рішень нечинними та зобов'язання прийняти рішення.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_2 та рішення Командиру військової частини № НОМЕР_1 щодо відсутності підстав для дострокового звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 .
3.Зобов'язати командира військової частини № НОМЕР_1 прийняти відповідне рішення щодо дострокового звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 відповідно до п.п. " ґ " п. 8, ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в зв'язку з необхідністю постійного стороннього догляду за хворою матір'ю ОСОБА_2 , яка потребує постійного стороннього догляду і допомоги.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
У судовому засіданні 11 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 16 грудня 2014 року.
Суддя Маренич І.В.