Справа: № 361/7305/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Василишин В.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
18 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Броварської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_4 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій щодо порушення порядку розгляду клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га; зобов'язання винести на пленарне засідання сесії Броварської міської ради Київської області та розглянути подане клопотання про передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах м. Бровари Київської області, орієнтовною площею 0,10 га, у порядку та у строки, встановлені чинним законодавством України, та надати мотивовану відповідь за результатами розгляду клопотання у формі рішення.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21 травня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Броварської міської ради Київської області із клопотанням щодо отримання безоплатно у власність земельної ділянки в межах м. Бровари Київської області, орієнтованою площею 0,10 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. До клопотання додано: копію паспорту та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, копію договору доручення № 50/05/14-зд від 21 травня 2014 року.
Листом за № 1-18/429 від 01 серпня 2014 року виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області повідомив позивача про те, що згідно із новою редакцією ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки, у якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
На доданих до клопотання графічних матеріалах місце розташування земельної ділянки з її орієнтованими розмірами чітко не зазначено, що свідчить про невідповідність поданого позивачем клопотання вимогам чинного законодавства. У зв'язку з чим, Броварська міська рада Київської області не може розглянути дане клопотання по суті, тому пропонує позивачу повторно звернутися за умови дотримання ним зазначених вимог.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Колегія суддів зазначає, що діюче законодавство не розкриває поняття «графічні матеріали», яке застосовується у контексті ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України. Водночас, системне тлумачення ч. 6 та ч. 7 ст.118 ЗК України дозволяє зробити висновок, що такі графічні матеріали повинні бути складені таким чином, щоб забезпечити можливість відповідному органу перевірити згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Для цього графічні матеріали повинні містити бажане місце розташування земельної ділянки, тобто зазначення конкретної ділянки, яку хоче отримати заявник, з прив'язкою до місцевості.
При цьому, ані нормами Земельного кодексу України, ані Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами у сфері земельних відносин не передбачено обов'язку місцевої ради здійснювати замість громадянина України, який бажає реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки, пошук вільних ділянок та вибір конкретної земельної ділянки.
Це позбавляє такий орган не тільки обов'язку, але і права вчиняти такі дії, оскільки за змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що без зазначення заявником в клопотанні та доданих до нього графічних матеріалах бажаного місця розташування земельної ділянки, яку він хоче отримати безоплатно у власність, орган місцевого самоврядування не зможе реалізувати свою компетенцію та виконати обов'язок щодо прийняття рішення за результатами розгляду такого клопотання відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, про що позивачу повідомлено у листі виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 1-18/429 від 01 серпня 2014 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до клопотання в якості графічних матеріалів додано карту (межі) населеного пункту м. Бровари Київської області, що, на думку колегії суддів, не може вважатись належним чином оформленим графічним матеріалом.
Тому, замість конкретного визначення бажаного місця розташування земельної ділянки, як того вимагає ЗК України, позивач у своєму клопотанні вирішення даного питання відніс до відання сільської ради, що не відповідає вимогам закону, оскільки майбутнє місце розташування земельної ділянки визначається виключно за особистим бажанням особи, яка звертається до міської ради для одержання безоплатно у власність земельної ділянки, та не відноситься до компетенції міської ради.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2014 року у справі № 361/2907/13-а.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність поданого клопотання вимогам земельного законодавства, що унеможливлює винесення такого клопотання на розгляд сесії та прийняття відповідного рішення.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач під час розгляду клопотання позивача про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельним кодексом України, оскільки позивачем разом із клопотанням не було подано відповідачу належним чином оформлені графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими та не засновані на нормах права.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій щодо розгляду клопотання позивача про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.