73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
18 грудня 2014 р. Справа № 923/1764/14
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза", м.Херсон
до: Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт", м.Скадовськ
про стягнення 2 574 грн. 63 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Харченко Д.М., представник за дорученням від 06.02.2014р.;
від відповідача - не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Плаза» (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт» (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2574,63 грн., з яких: 2173,01 грн. - основний борг, 53,94 грн. 3% річних, 347,68 грн. - інфляційні.
Позивач 18.12.2014 року подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 1296,72 грн., з яких: 1071,00 грн. - основний борг, 25,44 грн. 3% річних, 200,28 грн. - інфляційні.
Зазначена заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому вона приймається судом до розгляду у зв'язку з чим має місце нова ціна позову у розмірі 1296,72 грн., в межах якої вирішується спір між сторонами.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач у відзиві звертає увагу на суму основної заборгованості в розмірі 1071,00 грн., інших заперечень не висловив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Матеріалами справи підтверджується, що між Державним підприємством "Скадовський морський торговельний порт" (далі - відповідач, замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Плаза» (далі - позивач, виконавець) було укладено договір підряду №96/12-13 (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку виконати роботу по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів, а замовник зобов'язався прийняти роботу по акту виконаних робіт та оплатити.
Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.
Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду, правовідносини, які витікають із нього, регулюються параграфом 1 глави 61 ЦК України.
Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.
В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За змістом ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав умови договору.
Судом встановлено, що 27.01.2014 року між сторонами було підписано акт здачі-приймання виконаних робіт до договору, наряд-замовлення №НЗ-44827 від 27.01.2014 р. на суму 2173,01 грн..
Пунктом 3.1. договору передбачено, що замовник розраховується з виконавцем згідно наданого рахунку та акту виконаних робіт протягом п'яти робочих днів після фактичного надання послуг.
Проте, оплату виконаних робіт відповідач здійснив частково, що підтверджується платіжним дорученням №110 від 15.05.2014 р. на суму 673,01 грн., платіжним дорученням №312 від 04.08.2014 р. на суму 325,68 грн. та платіжним дорученням №319 від 06.08.2014 р. на суму 103,32 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1071,00 грн. є доведеними та підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 25,44 грн. та 200,28 грн. інфляційних.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.
Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.
З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
Статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до положень ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до врегулювання в судовому порядку.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено про дату складення повного рішення.
На підставі вищевказаних норм права та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт» (75700, м.Скадовськ, вул.Пролетарська, 2, ідентифікаційний код 01125703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Плаза» (73034, м.Херсон, Новомиколаївське шосе, 7-А, ідентифікаційний код 32618769) 1071,00 грн. основного боргу, 25,44 грн. 3% річних, 200,28 грн. інфляційних, судовий збір в сумі 1827,00 грн.
Повне рішення складено 22.12.2014 р.
Суддя В.В.Литвинова