Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" грудня 2014 р.Справа № 922/5098/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Лобові Р.М.
розглянувши справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" м. Харків
до Комунального підприємства "Тролейбусне депо №2", м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 324942,82 грн.
за участю представників сторін:
Представник позивача - Гроссу Г.В., дов. ві 10.05.2012р.;
Представник відповідача - не з'явився.
Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Комунального підприємства "Тролейбусне депо №2", м. Харків, заборгованість в сумі 324942,82 грн. (з яких: 323603,61 грн. - основна заборгованість, 1339,21 грн. - пеня), яка утворилась за період з січня 2013р. по січень 2014р., внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 15599 від 01.08.2011р., а також віднести на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 13.11.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.12.2014р. о 10:45 год.
Ухвалою господарського суду від 01.12.2014р., за клопотанням представника відповідача, розгляд справи відкладався на 11.12.2014р. об 11:30 год.
У призначеному судовому засіданні 11.12.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 42759 від 01.12.2014р.), які судом долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання 11.12.2014р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Через канцелярію суду надав копію акту звірки взаєморозрахунків від 04.12.2014р., підписаного повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, з якого вбачається, що у листопаді 2014р. відповідачем була зроблена сплати суми заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 15599 від 01.08.2011р. в сумі 5000,00 грн. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію, станом на 04.12.2014р. складає 318603,61 грн.
Дослідивши подані представником відповідача докази, суд вважає, що, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі, в частині стягнення з відповідача 5000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 15599 від 01.08.2011р. підлягає припиненню.
Враховуючи обізнаність представника відповідача про час та місце розгляду справи, в судовому засіданні 11.12.2014р. представник позивача наголосив на можливості розгляду даної справи по суті в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача за наявними в справі доказами.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, 01.08.2011р. між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивач, теплопостачальна організація) та Комунальним підприємством "Тролейбусне депо №2" (відповідач, споживач) укладено договір № 15599 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого теплопостачальна організація зобов'язалась постачати відповідачеві (споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п. 2.1. договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.
У відповідності до п.6.4 договору, відповідач повинен був за 3 дні до початку розрахункового періоду сплатити позивачу попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію відповідач зобов'язався сплатити до 28-го числа поточного місяця, по розрахункам за показниками обліку.
Згідно з п. 7.2.3. договору, за несвоєчасне виконання відповідачем розрахунків за теплову енергію, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення за період з дня, наступу строку оплати до дня фактичної оплати.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач займає приміщення будівлі за адресою - м. Харків, вул. Ньютона, б. 5. Система опалення відповідача централізована, що підтверджується актами про підключення та відключення опалення до приміщень відповідача, де зазначено, що опалення приміщень - централізоване. Підключення та відключення споживачів, що мають єдину з житловими будинками систему опалення, здійснюється одночасно з підключенням та відключенням внутрішньої системи опалення та гарячого водопостачання житлових будинків в цілому.
Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі", на підставі розпорядження про початок та кінець і опалювального сезону 2013-2014 p.p. та договору купівлі - продажу теплової енергії № 15599 від 01.08.2011 року здійснювалось постачання теплової енергії до приміщень будинку та адресою: м. Харків, вул. Ньютона, б. 5, система теплопостачання якого є невід'ємною частиною системи теплопостачання зазначеного будинку.
Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення теплової енергії у приміщення відповідача.
Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників КП Харківські теплові мережі" та повноважним представником відповідача.
Таким чином, КП «Харківські теплові мережі» свої зобов'язання виконало в повному обсязі та на підставі вищезазначеного договору в період з січня 2013 року по січень 2014 року здійснило запуск теплової енергії у приміщення відповідача та направило відповідачу рахунки на оплату за спожиту теплову енергію за вищевказаний період.
Однак, в порушення умов договору купівлі - продажу теплової енергії № 15599 від 01.08.2011 року, відповідач сплачує рахунки, направлені на його адресу, не в повному обсязі.
Так, станом на 30.10.2014 року заборгованість відповідача за неналежне виконання договірних зобов'язань складає 323603 грн. 61 коп., яка утворилася за період з січня 2013 року по січень 2014 року.
У зв'язку з тим, що приміщення відповідача не обладнані окремими тепловими вводами, КП «Харківські теплові мережі» не має технічної можливості провести окреме відключення приміщень відповідача від джерела теплової енергії, оскільки це спричинило б порушення теплового балансу усього будинку вцілому та порушення прав та інтересів мешканців цього будинку. Як зазначає позивач, можливості відключення окремих приміщень в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Ньютона, б. 5 - немає.
Враховуюче неналежне виконання відповідачем свої зобов'язань за договором купівлі - продажу теплової енергії № 15599 від 01.08.2011 року, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення на свою користь 323603,61 грн. основної заборгованості та 1339,21 грн. пені.
На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Регулювання відносин у сфері теплопостачання має певні особливості, викликані такими об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання, як, крім іншого, наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об'єднаної енергетичної системи України - ст. 5 Закону України "Про теплопостачання".
Відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
За змістом ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується, а згідно ч. 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до матеріалів справи, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення теплової енергії у приміщення відповідача, які підписані та скріплені печатками представників КП Харківські теплові мережі" та повноважним представником відповідача. Проте, всупереч вимогам договору купівлі - продажу теплової енергії № 15599 від 01.08.2011 року, відповідач свої зобов"язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриману теплоенергію не виконав та не надав суду доказів на підтвердження повної сплати зазначеної суми заборгованості за договором.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за отриману теплоенергію за договором купівлі - продажу теплової енергії № 15599 від 01.08.2011 року.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором купівлі - продажу теплової енергії № 15599 від 01.08.2011 року в сумі 318603,61 грн., яка утворилася за період з січня 2013 року по січень 2014 року, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості за договором належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Відповідно до ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, згідно з п. 7.2.3. договору, за несвоєчасне виконання відповідачем розрахунків за теплову енергію, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення за період з дня, наступу строку оплати до дня фактичної оплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах (п. 23).
Зазначене узгоджується з п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. № 14, в якому зазначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань за договором купівлі - продажу теплової енергії № 15599 від 01.08.2011 року, позивач нарахував відповідачеві пеню за період з 28.01.2014р. по 28.07.2014р., яка, станом на 30.10.2014р., складає 1339,21 грн.
Дане нарахування пені відповідає умовам договору купівлі - продажу теплової енергії № 15599 від 01.08.2011 року та вимогам діючого законодавства, в зв'язку з чим, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 1339,21 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 318603,61 грн. та пені в сумі 1339,21 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та вважає, що оскільки спір доведено до суду саме з вини відповідача і частину заборгованості він погасив вже після звернення позивача із позовом до суду, судовий збір у повному обсязі слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 6, 11, 16, 509, 525, 530, 548, 549, 598, 599, 610, 611, 626-629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 179, 193, 230-232, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 65, п. 1-1 ст. 80, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Тролейбусне депо №2" (61105, м. Харків, вул. Ньтона, 5, код ЄДРПОУ 37766007) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р №26031303062313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) суму заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань в розмірі 318603,61 грн.
Стягнути з Комунального підприємства "Тролейбусне депо №2" (61105, м. Харків, вул. Ньтона, 5, код ЄДРПОУ 37766007) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, п/р №260093022313 у філії ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) пеню в розмірі 1339,21 грн., судовий збір в розмірі 6498,86 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 5000,00 грн. заборгованості - провадження у справі припинити.
Повне рішення складено 16.12.2014 р.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/5098/14