36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
18.12.2014 р. Справа №917/2329/14
за позовом Комунального підприємства "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради, пров. Чайковського, 5, м. Полтава, Полтавська область,36000
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1,36000
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Полтавська міська рада (36000, м. Полтава, вул.Жовтнева,36)
про стягнення 6 806,90 грн.
Суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін:
від позивача: Потоцька Ю.В., дов. №8 від 19.05.2014р.
від відповідача: не з'явились
від третьої особи: Дзюбло О.І., дов. №042-17/2/2378 від 11.11.2014р.
У судовому засіданні 18.12.2014 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 6 806,90 грн. за договором оренди торговельного місця № Б-88/1 від 01.05.2012р., з яких: 6132,00 грн. - основний борг, 674,90 грн. - пеня.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвали суду від 13.11.2014 року та від 02.12.2014 року, які направлялися відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, повернулися до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по відповідачу станом на 31.10.2014 року суд встановив, що місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1, тобто адреса, зазначена у позовній заяві, на яку і здійснювались направлення ухвал суду.
Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи наведене суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.
Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради "Про організацію міського комунального ринку "Браїлки" по вул. М. Бірюзова,66 від 27.01.2011 р. №20 (далі - Рішення) організовано міський комунальний ринок "Браїлки" на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Полтави по вул. М. Бірюзова,66 (арк. с. 11).
Пунктом 2 Рішення організацію та забезпечення створення належних умов для провадження торговельної діяльності на ринку згідно із Правилами торгівлі на ринках, покладено на Комунальне підприємство "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради (позивач). Згідно п. 3.3 Рішення позивача зобов'язано забезпечити укладення договорів оренди торговельних місць з фізичними особами-підприємцями.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2012 р. між Комунальним підприємством "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) було укладено договір оренди № Б-88/1 (далі - договір, арк. с. 13-14), предметом якого є торговельне місце сектору НОМЕР_3 загальною площею 18 кв. м., що розташоване на території комунального ринку "Браїлки" за адресою: місто Полтава, вул. М. Бірюзова, 66 та надається позивачем у тимчасове платне користування відповідачеві для провадження торговельної діяльності (п. 1.1 Договору).
При цьому сторони узгодили наступне:
- орендар набуває право користування об'єктом оренди з дня підписання даного договору (п.1.4 Договору);
- орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату (п.3.2 Договору);
- орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренди 766,50 грн. (30 днів) (в т.ч. ПДВ) (в.4.1 Договору);
- орендна плата обчислюється на підставі розрахунку згідно з додатком та вноситься до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата. Орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів провадження господарської діяльності відповідача (п.4.2 Договору);
- договір укладений строком на 44 місяців та діє з 01 травня 2012 р. по 31 грудня 2015 р. включно (п.7.1 Договору).
В порушення умов Договору та норм чинного законодавства, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині сплати орендної плати не виконав, у зв'язку з чим за ним станом на 31.10.2014 року за ним утворилася заборгованість по орендній платі у сумі 6 132,00 грн.
Крім того, на підставі п.6.4 договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 674,90 грн. пені (з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст.232 ГК України).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У частині 3 статті 184 Господарського кодексу України зазначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Частиною 2 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року № 868 "Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків" затверджено Типовий договір оренди торговельного місця.
Відповідно до п. 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002 року (далі - Правила торгівлі на ринках) передбачено право адміністрації ринку на укладання письмових угод з продавцями про надання торгівельних місць в оренду з зазначенням у письмовій угоді терміну дії угоди, асортименту товару, що реалізується, розташування торгівельного місця, умов оренди торгівельного місця, розміру та порядку оплати за оренду майна, переліку послуг, які надає ринок, та їх вартості.
Пунктом 13 Правил торгівлі на ринках торговельне місце визначається як площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Тобто, об'єктом договору оренди у спірних правовідносинах є торговельне місце.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.
Враховуючи правову природу укладеного договору з урахуванням приписів чинного законодавства, між сторонами виникли правовідносини з оренди (найму) та безпосередньо Правил торгівлі на ринках.
Даної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 24.10.2011 р. № 19310006 у справі № 07/33-71.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим, для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, яким встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).
Згідно пояснень позивача, та наявних у справі доказів станом на момент розгляду справи в суді борг відповідачем не сплачений, договір оренди не розірваний, не визнаний недійсним. Доказів сплати орендних платежів відповідачем суду не подано.
Отже, на підставі матеріалів справи, поданих доказів суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за договором оренди торговельного місця № Б-88/1 від 01.05.2012 року в сумі 6 132,00 грн. грн. за період з 31.12.2013 року по 31.10.2014 року підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати орендарем орендної плати, він сплачує орендодавцю пеню у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день такої несплати.
Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 674,90 грн. за періоди: з 25.11.2013 року по 24.05.2014 року; з 25.12.2013 року по 24.06.2014 року; 25.01.2014 року по 24.07.2014 року; 25.02.2014 року по 24.08.2014 року; 25.03.2014 року по 24.09.2014 року; 25.04.2014 року 24.10.2014 року; 25.05.2014 року по 03.11.2014 року; 25.06.2014 року по 03.11.2014 року; 25.07.2014 року по 03.11.2014 року; 25.08.2014 року по 03.11.2014 року; 25.09.2014 року по 03.11.2014 року; 25.10.2014 року по 03.11.2014 року. Дані нарахування підлягають задоволенню в межах заявленої суми, оскільки їх розмір та періоди нарахування не суперечить вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 6 132,00 грн. основного боргу, 674,90 грн. пені обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами (в мат. справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради (пров. Чайковського, буд. 5, м. Полтава, 36000, р/р 2600210459 в ПАТ "Полтавабанк", МФО 331489, ідентифікаційний код 30191518) 6 132,00 грн. основного боргу, 674,90 грн. пені, 1827,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
повне рішення складено 19.12.2014 року
Суддя Тимощенко О.М.