ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/23610/14 04.12.14
За позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" (вул. Городоцька, буд. 174, діловий центр "Вулик", офіс №132 "А", а/с 9437, м. Львів, 79022)
до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (вул. Б.Хмельницького, буд. 48-А, м. Київ, 01030)
про стягнення 31 011,20 грн.
Суддя Селівон А.М.
представники сторін:
від позивача: Кучабський М.І. - юристконсульт, довіреність №62/01-03 від 28.02.2014;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом №300/01/03 від 24.10.2014 до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", в якому просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу виплачене позивачем страхове відшкодування в розмірі 31 011,20 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виплативши страхувальнику відповідно до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №031-344.02/14 від 17.06.2014 страхове відшкодування в розмірі 31 011,20 грн., позивач набув згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" права зворотної вимоги до відповідальної за заподіяний збиток особи, якою є відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, та який зобов'язаний відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати позивачу понесені збитки в розмірі 31 011,20 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2014 заяву товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/23610/14 та призначено справу до розгляду на 13.11.2014.
У судове засідання 13.11.2014 з'явився уповноважений представник позивача.
Уповноважений представник відповідача в судове засідання 13.11.14 р. не з'явився.
Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103032324871.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 13.11.2014 до господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання №323/01/03 від 13.11.2014 про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 29.10.2014, серед яких, зокрема, заява №322/01/03 від 13.11.2014 про відсутність у провадженні господарських судів або інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують господарські спори, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також рішення цих органів з такого спору. Серед доданих до зазначеного клопотання документів містяться також письмові пояснення №321/01/03 від 13.11.2014, в яких позивач зазначає, що в якості страховика автомобіля "Volkswagen Jetta", державний реєстраційний номер ВС2584СТ, у довідці ДАІ №9420618 вказано ПАТ "СК "Галицька", оскільки цивільно-правова відповідальність власника пошкодженого автомобіля застрахована на підставі полісу обов'язкового страхування, укладеного з ПАТ "СК "Галицька", тоді як автомобіль "Volkswagen Jetta", державний реєстраційний номер ВС2584СТ, застраховано позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №031-344.02/14 від 17.06.2014.
Крім того, у письмових поясненнях позивачем зазначено, що громадянин Федик Юрій Михайлович має посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії ВСВ №019529 та, як встановлено інспектором ВДАІ з обслуговування м. Львів згідно довідки №9420618 про дорожньо-транспортну пригоду, при оформленні дорожньо-транспортної пригоди останній мав реєстраційний документ, на підставі якого була проведена ідентифікація автомобіля "ВАЗ 21140", державний реєстраційний номер ВС9070АМ, (номер кузова, власник та його місце проживання), відтак є всі підстави вважати, що громадянин Федик Юрій Михайлович на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом на законних підставах.
Також, позивачем надані пояснення щодо порядку визначення розміру частки страхового відшкодування, перерахованого страховиком товариству з обмеженою відповідальністю "Алекс со" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Арія Моторс", із загального розміру належного до виплати страхового відшкодування. Так, позивач твердить, що розмір частки страхового відшкодування визначено у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №031-344.02/14 від 17.06.2014 на підставі калькуляції СТО з вирахуванням франшизи (1% від страхової суми), передбаченої пунктом 8.1. договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №031-344.02/14 від 17.06.2014, в розмірі 3 299,00 грн. Відповідно позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс со" грошові кошти в сумі 22 314,20 грн. (в оплату рахунку №А028024 від 24.07.2014 за запчастини та матеріали для ремонту пошкодженого автомобіля "Volkswagen Jetta"), а також перераховано на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Арія Моторс" грошові кошти в розмірі 8 697,00 грн. (в оплату рахунку №АР00008649 від 23.07.2014 на суму 11 996,00 грн. за проведення робіт по відновлювальному ремонту автомобіля "Volkswagen Jetta").
В обґрунтування підстав здійснення позивачем часткової оплати рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Арія Моторс" №АР00008649 від 23.07.2014 позивач стверджує, що оскільки при розрахунку страхового відшкодування загальну вартість відновлювального ремонту в сумі 34 310,20 грн. зменшено на розмір франшизи, що становить 3 299,00 грн. та яку страхувальник самостійно перерахував на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Арія Моторс" за проведення робіт по ремонту пошкодженого автомобіля "Volkswagen Jetta", відповідно страховиком здійснено доплату за виставленим товариством з обмеженою відповідальністю "Арія Моторс" рахунком на суму 8 697,00 грн. за рахунок страхового відшкодування згідно страхового акту №266-НТ/14 від 10.09.2014.
Клопотання позивача №323/01/03 від 13.11.2014 судом задоволено, подані позивачем документи залучено до матеріалів справи.
Документи, витребувані ухвалою суду від 29.10.14 р. про порушення провадження у справі, позивачем надано не в повному обсязі.
Документи, витребувані ухвалою суду від 29.10.14 р. про порушення провадження у справі, відповідачем не надано.
Заяв та клопотань процесуального характеру станом на час проведення судового засідання 13.11.2014 р. від відповідача не надходило.
Про поважні причини неявки представника відповідача в судове засідання 13.11.14 р. суд не повідомлено.
Ухвалою господарського суду від 13.11.2014 розгляд справи відкладено на 04.12.2014 року.
В судове засідання 04.12.2014 з'явився уповноважений представник позивача.
Уповноважений представник відповідача в судове засідання 13.11.14 р. не з'явився.
Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032327307.
До початку судового засідання 02.12.2014 представником відповідача подано до господарського суду міста Києва відзив на позовну заяву від 02.12.2014, в якому відповідач просить суд покласти на позивача витрати по сплаті судового збору, оскільки спір виник внаслідок ігнорування представником позивача норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (в редакції чинній станом на 20.07.2014), тобто внаслідок неправильних дій позивача. В обґрунтування своїх доводів, відповідач посилається на пункт 35.1 ст. 35, пункт 36.2 ст. 36 та підпункт 37.1.4. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо порядку виплати страхового відшкодування та підстав відмови у здійсненні страхового відшкодування. Так, відповідач твердить, що ані потерпіла особа - публічне акціонерне товариство "Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури", ані позивач не звертались до відповідача у встановлений Законом строк із заявою про страхове відшкодування. Крім того, позивачем не узгоджено з відповідачем розміру страхового відшкодування в порядку, визначений пунктом 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". У зв'язку із чим, строк, протягом якого відповідач зобов'язаний прийняти рішення щодо виплати страхового відшкодування, закінчується 28.01.2015, відповідно звернення з даним позовом є передчасним. Також, у відзиві відповідач зазначає, що позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 28.08.2012р. у справі №23/279 щодо права позивача безпосереднього звернення до суду з позовом без попереднього надсилання вимоги до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність особи, відповідальної за заподіяний збиток, з вимогою виплати матеріального відшкодування, в якій судом застосовано норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в редакції чинній станом на момент скоєння ДТП у 2007 році (07.06.2007), тоді як правовідносини сторін у даному спорі регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в редакції чинній станом на 20.07.2014. Відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами, в тому числі копія полісу АС/6208908 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, судом долучено до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.
При цьому, оскільки суд оголошував перерву в судовому розгляді, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання 04.12.2014 клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.
Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками визначені статтями 20, 22, 60, 74 та частиною 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.
Відводу судді не заявлено.
В судовому засіданні 04.12.2014 уповноважений представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві.
Розглянувши позов товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" до відповідача - публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", всебічно та повно дослідивши матеріали справи та вивчивши зібрані у справі докази, вислухавши доводи та пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані докази та оглянувши їх оригінали в судових засіданнях, господарський суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
17.06.2014 між товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарантія" (страховик) та публічним акціонерним товариством "Львівський завод радіоелектронної мережі" (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від №031-344.02/14 (далі - Договір), предметом страхування якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном - колісним транспортним засобом "Volkswagen Jetta", державний реєстраційний номер ВС2584СТ, та встановленим на ньому додатковим обладнанням, заявленим на страхування. Строк дії Договору визначений з 17.06.2014 по 16.06.2015 (пункт 13 Договору). Пунктом 7 Договору сторонами погоджено, що страхова сума транспортного засобу становить 329 900,00 грн., загальна страхова сума - 329 900,00 грн., страховий тариф - 2,60% страхової суми.
Згідно з визначення пункту 8 Договору страховим випадком є подія (страховий ризик), передбачена договором страхування, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу. Зокрема, підпунктами 8.1.-8.6. Договору передбачені такі страхові випадки, як дорожньо-транспортна пригода (ДТП), пожежа, стихійні лиха, інші випадки, протиправні дії третіх осіб, викрадення або незаконне заволодіння.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".
Відповідно до визначення частини 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та частини 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
20.07.2014 в м. Львові на перехресті пр. Червоної Калини та вул. Сихівська відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки "Volkswagen Jetta", державний реєстраційний номер ВС2584СТ, що належить публічному акціонерному товариству "Львівський завод радіоелектронної мережі", під керуванням водія Кізими Ярослава Володимировича, та транспортного засобу марки "ВАЗ 21140", державний реєстраційний номер ВС9070АМ, що належить Антошевському Олегу Володимировичу, під керуванням громадянина Федика Юрія Михайловича, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.
Факт ДТП підтверджується довідкою №9420618 про дорожньо-транспортну пригоду, видана відділом ДАІ Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області за вих. №36/1070ск від 13.08.2014 (копія довідки залучена до матеріалів справи).
В результаті ДТП було пошкоджено застрахований в приватному акціонерним товариством "Страхова компанія "Гарант і Я" автомобіль "Volkswagen Jetta", державний реєстраційний номер ВС2584СТ.
Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" зазначену подію визнано страховою, з настанням якої у позивача виник обов'язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; а страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За змістом пункту 3 частини 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно частини 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Volkswagen Jetta", державний реєстраційний номер ВС2584СТ, у результаті його пошкодження у ДТП, Союзом експертів України у Львівському регіоні (свідоцтво №899 видане рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ВОО №448045 від 05.01.1998) проведене експертне автотоварознавче дослідження. Згідно Висновку №4733 експертного автотоварознавчого дослідження, складений 04.08.2014 судовим експертом Холодцовим Д.В. (копія залучена до матеріалів справи), вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Volkswagen Jetta", державний реєстраційний номер ВС2584СТ, при умові проведення відновлювального ремонту на СТО офіційного дилера, становить 37 077,88 грн..
08.09.2014 страхувальник - публічне акціонерне товариство "Львівський завод радіоелектронної мережі" звернувся до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування на розрахунковий рахунок СТО (копія залучена до матеріалів справи).
Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до пункту 9 Договору франшиза за ризиками: "ДТП", "пожежа", "стихійні явища", "протиправні дії третіх осіб", "інші випадки" становить 1% від страхової суми; за ризиком: "викрадення або незаконне заволодіння" - 10% від страхової суми.
Згідно складеного Страхового акту від 10.09.2014 №266-НТ/14, страховиком - товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" визначено належну до сплати страхувальнику - публічному акціонерному товариству "Львівський завод радіоелектронної мережі" суму страхового відшкодування - 31 011,20 грн., яка становить різницю між визначеною у рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс со" №А028024 від 24.07.2014 та рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Арія Моторс" №АР00008649 від 23.07.2014 сумарною вартістю запчастин та відновлювального ремонту автомобіля - 34 310,20 грн. та франшизою за договором від №031-344.02/14 від 17.06.2014 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) - 3 299,00 грн. (34 310,20 грн. - 3 299,00 грн. = 31 011,20 грн.).
Пунктом 16.1.3. Договору встановлено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у порядку та на умовах, що передбачені даним Договором страхування та Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №4 від 17.08.2011, протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування.
Сума страхового відшкодування в розмірі 31 011,20 грн. була перерахована позивачем наступним чином: 22 314,20 грн. страхового відшкодування перераховано на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс со" згідно рахунку №А028024 від 24.07.2014 та 8 697,00 грн. страхового відшкодування позивачем перераховано на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Арія Моторс" згідно рахунку №АР00008649 від 23.07.2014, що підтверджується платіжними дорученнями №1055 від 29.09.2014 та №1056 від 29.09.2014 (копії рахунків та платіжних доручень залучені до матеріалів справи).
Отже, страховиком товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" фактично здійснено виплату страхувальнику публічному акціонерному товариству "Львівський завод радіоелектронної мережі" страхового відшкодування в розмірі 31 011,20 грн. безпосереднім виконавцям відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля товариству з обмеженою відповідальністю "Алекс со" та товариству з обмеженою відповідальністю "Арія Моторс".
Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 ст. 1187 ЦК України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 1 ст. 1187 ЦК України).
Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Відповідно до частини 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 08.08.2014 у адміністративній справі №461/8871/14-п встановлено, що 20.07.2014 на перехресті пр. Червоної Калини та вул. Сихівська громадянин Федик Юрій Михайлович, керуючи автомобілем "ВАЗ 21140", державний реєстраційний номер ВС9070АМ, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Volkswagen Jetta", державний реєстраційний номер ВС2584СТ, спричинивши технічні пошкодження, чим порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху України. Зазначеною постановою Галицького районного суду м. Львова від 08.08.2014 громадянина Федика Юрія Михайловича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу в розмірі 340,00 грн. на користь держави.
За таких обставин судом встановлено, що в момент виплати страхового відшкодування до позивача - товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" перейшло право вимоги до власника джерела підвищеної небезпеки - автомобіля "ВАЗ 21140", державний реєстраційний номер ВС9070АМ, винного у вчиненні ДТП.
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пункту 9 частини 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Станом на дату вчинення ДТП 20.07.2014 транспортний засіб марки "ВАЗ 21140", державний реєстраційний номер ВС9070АМ, застрахований страхувальником - Федиком Юрієм Михайловичем в публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Універсальна" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС №6208908, що підтверджується наданою відповідачем копією полісу, а також даними Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 0 грн.; забезпечений транспортний засіб марки "ВАЗ 21140", державний реєстраційний номер ВС9070АМ; строк дії Полісу визначений з 22.12.2013 по 21.12.2014 (копія Полісу залучена до матеріалів справи).
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" метою обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно змістом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є саме страхування ризиків страхувальника перед особами, яким заподіяно збитки з метою захисту майнових інтересів страхувальників. Такою особою в даному випадку є позивач товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я", до якого перейшло право вимоги від потерпілого - публічного акціонерного товариства "Львівський завод радіоелектронної мережі" за договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від №031-344.02/14 від 17.06.2014.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент вчинення ДТП, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За таких обставин судом встановлено факт настання страхового випадку за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АС №6208908, відповідно страховик - публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" має відповідати за спричинену матеріальну шкоду, завдану транспортному засобу "Volkswagen Jetta", державний реєстраційний номер ВС2584СТ, в межах ліміту відповідальності, визначеному полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС №6208908.
Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов. Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Нормою ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Розмір оціненої шкоди з врахуванням фізичного зносу, завданої автомобілю "Volkswagen Jetta", державний реєстраційний номер ВС2584СТ, визначено суб'єктом оціночної діяльності у звіті №4733від 04.08.2014 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодження транспортного засобу в розмірі 37 077,88 грн.
Щодо доводів відповідача, що позивачем не дотримано вимог статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо звернення до відповідача з заявою про страхове відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП, а також, враховуючи положення ст. 36 вказаного Закону, звернення з даним позовом є передчасним, то суд відхиляє зазначені посилання відповідача з наступних підстав.
Відповідно до пункту 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування, потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Суд зазначає, що вказана норма регулює не спірні правовідносини у даній справі, а правовідносини, у яких обов'язок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановлюється для страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і не поширюються на позивача, який не є потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування в розумінні цього Закону.
Суд відхиляє також посилання скаржника на недотримання позивачем вимог пункту 37.1.4 ст. 37 вказаного Закону, оскільки в даному випадку спірні регресні правовідносини між страховими компаніями не регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Вказаною статтею встановлено підстави для відмови страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у виплаті страхового відшкодування в разі невиконання потерпілою особою своїх обов'язків, що не слід ототожнювати з обов'язками страховика у правовідносинах регресного відшкодування.
Крім того, суд вважає безпідставними твердження відповідача на передчасність звернення позивача з позовом до суду, враховуючи наступне.
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.
Враховуючи те, що порядок здійснення відшкодування шкоди, визначений спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС №6208908, які регламентують зобов'язання відповідача у спірних відносинах, відмінний від порядку відшкодування шкоди, передбаченого Законом України "Про страхування" та договором комплексного добровільного страхування, які регламентують зобов'язання позивача, та те що умовами полісу серії АС №6208908 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів франшиза визначена в розмірі 0 грн., то матеріальна шкода, що підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу, становить 31 011,20 грн.
У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини другої ст. 129 Конституції України та статей 4-2, 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання зобов'язання, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Договором добровільного страхування наземного транспорту № 031-344,02/14 р. від 17.06.2014 р. та Полісу № АС/6208908 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21.12.2013 р. суду не надано.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 31 011,20 грн., завданої внаслідок ДТП та відшкодованої позивачем власнику автомобіля марки "Volkswagen Jetta", державний реєстраційний номер ВС2584СТ, є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню в сумі 31 011,20 грн. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002, ст. 27 Закону України "Про страхування", статтями 3, 6, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статтями 11, 993, 1187 Цивільного кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 48-А, код ЄДРПОУ 20113829) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" (79022, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 174, код ЄДРПОУ 37317151) 31 011,20 грн. (тридцять одну тисячу одинадцять гривень двадцять копійок) страхового відшкодування та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 09.12.2014.
Суддя А.М. Селівон