Справа № 815/3784/14
08 грудня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левчук О.А.,
за участю секретаря Васіної А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003171701 від 07.06.2012 року, № 0003151701 від 07.06.2012 року, № 0003161701 від 07.06.2012 року, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0003171701 від 07.06.2012 року, № 0003151701 від 07.06.2012 року, № 0003161701 від 07.06.2012 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки здійсненої з порушенням норм чинного законодавства, оскільки при проведенні документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 були порушені вимоги чинного законодавства України з дотримання строків перевірки, оскільки перевірка повинна була проводитись за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року. Також позивач зазначає, що в акті перевірки від 23.05.2012 року зазначено, що перевірка тривала з 28.04.2011 року по 16.05.2012 року, а також, що про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 повідомлено письмовим повідомленням 20 квітня 2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що під час проведення планової виїзної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_2 за підсумками листопада 2011 року перевищено за останні дванадцять календарних місяців сукупно обсяг поставки в 300 000 грн., при цьому платник не зареєструвався платником податку на додану вартість та не надав податкову декларацію з податку на додану вартість за період з листопада 2011 року по 30.12.2011 року. Також під час перевірки встановлено, що платником податків не в повному обсязі відображено суми валових доходів та валових витрат за перевіряємий період. Крім цього представник відповідача зазначив, що підприємцем до ДПІ у Комінтернівському районі надано декларацію за 2010 рік без розрахунку авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб на 2011 рік. Також під час перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_2 не надав уточнюючого розрахунку з плати за землю за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, а також порушив вимоги п. 286.2 ст. 286 ПКУ. На підставі викладеного представник відповідача зазначив, що податкові повідомлення-рішення № 0003171701 від 07.06.2012 року, № 0003151701 від 07.06.2012 року, № 0003161701 від 07.06.2012 року винесені обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно до п. 77.4., 77.6, 77.7 ст. 77 ПКУ про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 10.01.1996 року Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4) (а.с. 22).
З 10 січня 1996 року ФОП ОСОБА_2 перебуває на обліку в ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області у якості платника податків за № 380 (а.с. 23).
20 квітня 2012 року начальником ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області на підставі вимог п. 20.1.4 ст. 20, п. 77.4 ст. 77 ПКУ прийнято рішення, оформлене наказом № 110 від 20.04.2012 року «Про проведення документальної планової перевірки ФОП-платника податків ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_4».
В наказі № 110 від 20.04.2012 року зазначено, що виїзну планову документальну перевірку слід провести в термін з 28.04.2012 року по 16.05.2012 року, тривалістю 10 календарних днів (а.с. 64, 126).
20 квітня 2012 року ОСОБА_2 вручено під підпис повідомлення від 20.04.2012 року № 33/17 про проведення документальної планової виїзної перевірки з 30.04.2012 року та копію наказу про проведення документальної планової перевірки (а.с. 63).
28.04.2012 року посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі ОСОБА_2 під підпис пред'явлено направлення на перевірку від 28.04.2012 року № 99/17, видане на підставі наказу № 110 від 20.04.2012 року (а.с. 123).
Також судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі в період з 28.04.2012 року по 16.05.2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_4, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої зроблено висновок про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.4, п. 9.5, п. 9.6 ст. 9, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість, а саме, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за підсумками листопада 2011 року перевищено за останні дванадцять календарних місяців сукупно обсяг операцій поставки у 300 000 грн. при цьому не зареєструвався платником податку на додану вартість у строки визначені законодавством та не надав податкову декларацію по податку на додану вартість за період з листопада 2011 року по 30.12.2011 року, в результаті чого не нараховано та не сплачено підприємцем податкові зобов'язання в сумі 11 473, 70 грн.; п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ФОП ОСОБА_2 не подав до ДПІ у Комінтернівському районі податкові декларації по податку на додану вартість за листопад - грудень 2011 року; вимоги ст. 13, 14 Декрету КМУ від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», п. 177.2 ст. 177 ПКУ, а саме не в повному обсязі відображено суми валових доходів та валових витрат за перевіряємий період, що призвело до заниження чистого доходу у 2010 році, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 2325, 90 грн.; вимоги п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ - підприємцем надана до ДПІ у Комінтернівському районі декларація за 2010 рік без розрахунку авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб на 2011 рік, що призвело до не нарахування та не сплати авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на 2011 рік в сумі 3990, 92 грн.; вимоги п. 286.2 ст. 286 ПКУ, в результаті чого донараховано орендної плати за землю в сумі 72, 00 грн.; вимоги п. 286.4 ст. 286 ПКУ, оскільки ФОП ОСОБА_2 не надав уточнюючий розрахунок з плати за землю за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, у зв'язку з чим з урахуванням вимог абз. 1 п. 120.1 ст. 120 ПКУ нараховано штраф в розмірі 170 грн., про що складено акт № 323/17/НОМЕР_4 від 23 травня 2012 року. В акті перевірки зазначено, що журнал реєстрації перевірок наданий ФОП ОСОБА_2, про що здійснено запис № 6 від 28.04.2012 року (а.с. 9-19).
На підставі акту № 323/17/НОМЕР_4 від 23 травня 2012 року ДПІ у Комінтернівському районі прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003171701 від 07.06.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на 72 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 188 грн., № 0003161701 від 07.06.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 11473, 7 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2868, 43 грн. та № 0003151701 від 07.06.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 6316, 8 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1579, 21 грн. (а.с. 6-8).
Отже, з вищевикладеного вбачається, що відповідачем дійсно в порушення вимог ст. 77 ПКУ копію наказу про проведення документальної планової перевірки № 110 від 20.04.2012 року та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки вручено ОСОБА_2 за 8 днів до дня проведення зазначеної перевірки, тобто пізніше ніж за 10 календарних днів.
Проте, відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПКУ непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Таким чином, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом.
Судом встановлено, що позивачем допущено до проведення документальної виїзної планової перевірки посадових осіб ДПІ у Комінтернівському районі на підставі наказу № 110 від 20.04.2012 року та направлення на проведення перевірки № 99/17 від 28.04.2012 року, а тому предметом розгляду даної справи має бути лише суть виявлених порушень податкового законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом.
Отже, посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що при проведенні документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 були порушені вимоги чинного законодавства України з дотримання строків перевірки, оскільки перевірка повинна була проводитись за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року, що в акті перевірки від 23.05.2012 року зазначено, що перевірка тривала з 28.04.2011 року по 16.05.2012 року, а також, що про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 повідомлено письмовим повідомленням 20 квітня 2012 року є неспроможними та не спростовують встановлені під час перевірки порушення.
Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України (касаційне провадження № К/800/45731/14).
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003161701 від 07.06.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 11473, 7 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2868, 43 грн. та № 0003151701 від 07.06.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 6316, 8 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1579, 21 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01 січня 2011 року визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон).
Відповідно до п. 2.1, п. п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону платником податку є: будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Згідно до п. 3.1. ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України; поставка (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту) згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).
Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно до п. 9.4, 9.5, 9.6 ст. 9 Закону якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви. З урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу: а) особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом; б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених у підпунктах 2.3.2 - 2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 цього Закону, не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій; в) особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.
В підпункті а) п. 10.1 ст. 10 Закону встановлено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.
Порядок реєстрації платником податку на додану вартість, обчислення та сплати податку на додану вартість після 01 січня 2011 року регламентується розділом V Податкового кодексу України (статті 180 - 211).
Відповідно до п.п. 180.1.1, 180.1.2 п.180.1 ст.180 ПКУ для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Згідно до п.181. 1 ст.181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
З зазначеної норми вбачається, що у разі нарахування (сплати) особі протягом останніх 12 календарних місяців загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).
Відповідно до п. а) п. 202.1. ст. 202 ПКУ звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей, якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.
Згідно до п. 203.1. ст. 203 ПКУ податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 03.03.2012 року до ДПІ у Комінтернівському районі подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік, в якій позивачем самостійно зазначено суму загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності - 345095 грн. (а.с. 90-96).
Отже, з вищевикладеного вбачається, що загальна сума доходу ФОП ОСОБА_2 протягом останніх 12 календарних місяців 2011 року сукупно перевищує 300000 гривень.
Жодних доказів в спростування вказаних обставин позивачем до суду надано не було.
На підставі вищевикладеного суд погоджується з висновками відповідача, що ФОП ОСОБА_2 у відповідності до вимог законодавства України, чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин, у зв'язку з тим, що протягом останніх дванадцяти календарних місяців його дохід сукупно перевищує 300000 гривень, повинен був звернутися до ДПІ у Комінтернівському районі з заявою про реєстрацію його платником податку на додану вартість та подавати до ДПІ у Комінтернівському районі податкові декларації з податку на додану вартість, починаючи з листопада 2011 року.
Проте, позивач в порушення вимог податкового законодавства України, чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин, у встановленому законом порядку заяву про реєстрацію його платником податку на додану вартість до ДПІ у Комінтернівському районі не надав, а також не подав до відповідача податкові декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року.
На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0003161701 від 07.06.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 11473, 7 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2868, 43 грн. прийнято ДПІ у Комінтернівському районі обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття.
Відповідно до ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» (чинний до 01.01.2012 року) згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. З доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється: а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі Декрету, про що не пізніш як через 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за оподатковуваний період; б) податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі. Перерахування утриманих сум податку до бюджету підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють у порядку, передбаченому статтею 10 цього Декрету. Обчислення податку з фактичного річного доходу провадиться податковими органами за місцем постійного проживання платника, а якщо його діяльність здійснюється в іншому місці - за місцем здійснення цієї діяльності з обов'язковим повідомленням податковому органу за місцем постійного проживання громадянина про розміри одержаного ним доходу i сплаченого податку за минулий рiк.
Згідно до п. 177.1 ст. 177 ПКУ доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п. 177.5.1. п. 177.5 ст. 177 ПКУ авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада). У разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20 відсотків у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал платник податку має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк, встановлений цим підпунктом, пропорційно зменшенню суми зазначеного доходу. Для такого зменшення суми авансового платежу фізичною особою - підприємцем до настання строку сплати такого авансового платежу до контролюючого органу подається заява у довільній формі, що містить розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.
Згідно до п. 120.1. ст. 120 ПКУ неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Як зазначено в акті перевірки та вбачається з відомостей, що містяться в декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в порушення вимог ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» (чинний до 01.01.2012 року) та п. 177.1 ст. 177 ПКУ не в повному обсязі відображено суми валових доходів за перевіряємий період, у зв'язку з чим занижено валовий дохід за 2010 рік, а саме, за І квартал 2010 року - на 5906 грн., за IV квартал 2010 року - на 9600 грн., розбіжність склала 15506, 00 грн. (а.с. 103-106).
Також судом встановлено, що позивачем в порушення вимог п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ декларація про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року надана до ДПІ у Комінтернівському районі без розрахунку авансових платежів по податку на дохади фізичних осіб на 2011 рік, що призвело до не нарахування та не сплати авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на 2011 рік в сумі 3990, 90 грн.. Зазначені обставини підтверджуються даними податкових декларацій про доходи за 2010 та за 2011 роки (а.с. 90-97, 103-106).
Таким чином, на підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0003151701 від 07.06.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 6316, 8 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1579, 21 грн. прийнято ДПІ у Комінтернівському районі обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття.
Відповідно до п. 114.1. ст. 114 ПКУ граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Згідно до п. 102.2.1 п. 102.2, п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.
Як вбачається з акту перевірки та прийнятих на підставі вказаного акту податкових повідомлень-рішень, грошові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції визначені відповідачем ФОП ОСОБА_2 у межах 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а тому посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що відповідачем були порушені строки, встановлені ПКУ, є безпідставними та необґрунтованими.
Також в акті перевірки № 323/17/НОМЕР_4 від 23.05.2012 року зазначено, що перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. відповідно до Закону України №2535-Х11 від 03.07.1992р. «Про плату за землю» є платником орендної плати з фізичних осіб.
Відповідно договорів оренди земельної ділянки: № 46 від 01.07.2005 р. Кіровською с/р було надано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 100 кв. м для обслуговування магазину, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, терміном з 01.07.2005р. по 31.12.2010р. Орендна плата за землю становить 1888, 56 гри., або 157,38 грн. щомісячно, та № 46 від 01.07.2005р. Кіровською с/р було надано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 100 кв. м для обслуговування магазину, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. с. АДРЕСА_2, терміном з 01.07.2005р. по 31.12.2010р. Орендна плата за землю становить 1999, 93 грн., або 166, 67 грн. щомісячно.
Також в акті перевірки зазначено, що у 2011 році за рішенням прокуратури Комінтернівського району були анульовані договори оренди на земельні ділянки, тому орендна плата з земельних ділянок не нараховувалася, але відповідно до п. 269.1.2. п.269.1. ст. 269 ПКУ ФОП ОСОБА_2 є землекористувачем, відповідно до п.п.270.1.1. п.270.1. ст. 270 ПКУ у ФОП ОСОБА_2 є наявність об'єкту оподаткування, а саме земельна ділянка S -100 кв.м. Згідно п.п. 271.1.1. п.271.1. ст. 271 ПКУ нормативно грошова оцінка земельних ділянок на 2011 рік згідно сесії селищної ради про затвердження НГО землі в межах населеного пункту становить 0, 72 коп. за кв. м. За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_2 не подав розрахунок з плати за землю (земельний податок та/або оренда плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. чим порушив вимоги п. 286.2 ст. 286 ПКУ, в результаті донараховано орендної плати за землю в сумі 72, 00 грн., та накладено штраф в розмірі 170,0 грн.
Суд вважає, що відповідачем необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003171701 від 07.06.2012 року, у зв'язку з наступним.
Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження наявності обставин, зазначених в акті перевірки як підстав для донарахування орендної плати та накладення штрафу, а саме договорів оренди № 46 від 01.07.2005 р., рішення прокуратури Комінтернівського району про анулювання вказаних договорів, рішення сесії селищної ради про затвердження НГО землі в межах населеного пункту.
Крім цього, відповідно до п. 288.1, 288.2, 288.3 ст. 288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Відповідно до п. 287.1. ст. 287 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно п. 287.6. ст. 287 ПКУ при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 286.2. ст. 286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно до п.п. 271.1.1, 271.1.2. п. 271.1 ст. 271, п. 274.1 ст. 274 ПКУ базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.
Відповідно до п. 286.1. ст. 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як зазначено в акті перевірки та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні, в оренді ФОП ОСОБА_2 перебувають два магазини: магазин-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташований у АДРЕСА_1, та магазин-бар «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташований в с. АДРЕСА_2.
Проте, жодних доказів на підтвердження загальної площі земельних ділянок, які використовує позивач, довідки з державного земельного кадастру на підтвердження грошової оцінки вказаних земельних ділянок, відповідачем суду не надано.
Отже, на підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги те, що як зазначено в акті перевірки, договори оренди № 46 від 01.07.2005 р. анульовані, а нові договори оренди з ФОП ОСОБА_2 не укладені, суд вважає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок, що позивач є платником орендної плати та повинен подавати до ДПІ у Комінтернівському районі розрахунки з орендної плати.
Жодних доказів на підтвердження обґрунтованості здійсненого відповідачем розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок до суду також надано не було.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0003171701 від 07.06.2012 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0003171701 від 07.06.2012 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд у строки та в порядку встановлені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 10 грудня 2014 року.
Суддя /підпис/ О.А. Левчук