Справа: № 826/2960/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.Д. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
20 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Гром Л.М.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, -
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 12 лютого 2013 року ВП 22367948.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2009 року у справі №30/143-08 (39/366-07 (10/348-06) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІД Кокс" до Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоенергоцентраль" про стягнення заборгованості позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення 19 000 000 грн. основного боргу, 1 791 886, 30 грн. відсотків в розмірі облікової ставки НБУ, 3 463 726, 03 грн. нарахованих на суму основного боргу 3% річних 16 454 000,00 грн. інфляційних витрат, 25 500,00 грн. судового збору та 105, 65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2010 року вищевказане рішення залишено без змін та набрало законної сили, про що 25 лютого 2010 року видано наказ.
03 листопада 2010 року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №22367948 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року та надано ВАТ "Дніпродзержинська теплоенергоцентраль" семиденний строк з дня отримання постанови для добровільного виконання судового рішення.
09 серпня 2011 року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №22367948, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Вищевказана постанова прийнята з тих підстав, що наказом Міністерства палива та енергетики України від 10 листопада 2005 року №568 боржника включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у погашенні заборгованості, що підтверджується листом ДП "Енергоринок" від 22 серпня 2011 року №519 до закінчення строку дії процедури погашення боржником заборгованості, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року у справі №18-рп/2012 за конституційним зверненням ТОВ "ДІД Конс" щодо офіційного тлумачення положень п.15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку, що обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Також, суд зазначив, що внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" .
На підставі вищевказаного рішення Конституційного Суду України, постановою Начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 28 грудня 2012 року скасовано постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №22367948 від 09 серпня 2011 року та зобов'язано державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому законом України "Про виконавче провадження".
Дану постанову від 28 грудня 2012 року ВП №22367948, а також дії Начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо її винесення, позивачем було оскаржено до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2013 року у справі №30/143-08 (39/366-07 (10/348-06), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 травня 2013 року, у задоволенні скарги ПАТ "Дніпродзержинська теплоенергоцентраль" (правонаступника Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоенергоцентраль") відмовлено.
29 грудня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на адресу ПАТ "Дніпродзержинська теплоенергоцентраль" направлено вимогу про виконання судового рішення.
04 лютого 2013 року та 06 лютого 2013 року Державною виконавчою службою України направлено платіжні вимоги про стягнення з боржника суми заборгованості до банківських установ у яких відкрито рахунки боржника.
12 лютого 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 4 073 531, 79 грн., у відповідності до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".
Не погоджуючись з вищевказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Згідно ст. 5 вищевказаного Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Як вбачається з матеріалів справи, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 03 листопада 2010 року ВП №22367948, боржнику надано семиденний строк з моменту отримання постанови для добровільного виконання судового рішення.
Крім того, у постанові було зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у разі ненадання документального підтвердження виконання рішення.
Судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 03 листопада 2010 року отримана боржником та станом навіть до 09 серпня 2011 року (тобто, на момент зупинення виконавчого провадження) судове рішення мало бути виконано добровільно.
Разом з тим, у термін до 09 серпня 2011 року Державною виконавчою службою України не приймалось постанови про стягнення виконавчого збору з боржника.
При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що законність дій Державної виконавчої служби України та обґрунтованість постанови Начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 28 грудня 2012 року про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження ВП №22367948 були предметом судового розгляду у справі №30/143-08 (39/366-07 (10/348-06).
Так, 29 грудня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на адресу ПАТ "Дніпродзержинська теплоенергоцентраль" направлено вимогу про виконання судового рішення, а 04 лютого 2013 року та 06 лютого 2013 року Державною виконавчою службою України направлено платіжні вимоги про стягнення з боржника суми заборгованості до банківських установ, у яких відкрито рахунки боржника.
У зв'язку з невиконанням рішення суду у встановлений строк, 12 лютого 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 4 073 531, 79 грн.
З аналізу положення Закону України "Про виконавче провадження" та встановлених по справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконавчий збір підлягає стягненню виключно у залежності від вчинених виконавчих дій та суми фактично стягнутої заборгованості.
При цьому, судом встановлено, що після фактичного відновлення виконавчих дій по ВП 22367948 державним виконавцем вживалися заходи щодо примусового списання коштів з банківських рахунків боржника, що свідчить про вжиття певних дій для примусового виконання судового рішення.
Доводи апелянта про те, що постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про зупинення виконавчого провадження була прийнята з пропуском строку, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оскарження вищевказаної постанови у судовому порядку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 12 лютого 2013 року ВП 22367948 прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" та відмову у їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.
Повний текст ухвали виготовлений 26.11.2014 року.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.