ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2014 року 08:25 № 826/14699/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників:
позивача - Спасибко А.В.,
відповідача - Івченко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом «ДСД від 16.07.2010 р. № 1 між ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» та ТОВ «Гурман 2007»
доДержаної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2014 року № 0000451501, № 0000441501, -
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 листопада 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся «Договір про спільну діяльність від 16.07.2010 року № 1 - уповноважена особа ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» та ТОВ «Гурман-2007» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Святошинському ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2014 року №0000451501 та № 0000441501.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що висновки, викладені в акті перевірки від 01.09.2014 року № 419/15-01-50/551064197, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не відповідають принципам логічного доказування, не місять причинно-наслідкових зв'язків та не відповідають дійсним обставинам справи.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
«Договір про спільну діяльність від 16.07.2010 року № 1 - уповноважена особа ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» та ТОВ «Гурман-2007» (код ЄДРПОУ 551064197) зареєстрований 16 грудня 2011 року в Святошинській районній у місті Києві державній адміністрації. Місцезнаходження « Договір про спільну діяльність від 16.07.2010 року № 1 - уповноважена особа ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» та ТОВ «Гурман-2007»: 03148, м. Київ, вул. героїв Космосу, б.4.
Позивач перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Наказу № 1426 від 11.08.2014р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень, листопад, грудень 2013 року, січень, квітень, травень, червень 2014 року, за результатами якої складено акт від 01.09.2014 року № 419/15-01-50/551064197.
Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:
- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за жовтень 2012 року на 2 666,67 грн. та за лютий 2013 року на 6 275,00 грн.
- ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», абз.5 Постанови Кабінет Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 року № 1246, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 2 478 973,00 грн. в тому числі: за квітень 2013 року у розмірі 701 133, 33 гривень, за травень 2013 року у розмірі 463 200, 00 гривень, за червень 2013 року у розмірі 270 351, 00 гривень, за вересень 2013 року у розмірі 474 044, 00 гривень, за листопад 2013 року у розмірі 18 000, 00 гривень, за грудень 2013 року у розмірі 49 404, 00 гривень, за січень 2014 року у розмірі 256 453, 00 гривень, за квітень 2014 року у розмірі 3 280, 00 гривень, за травень 2014 року у розмірі 117 500, 00 гривень, за червень 2014 року у розмірі 116 666, 67 гривень., а також до заниження зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 473 128, 46грн., в тому числі : за червень 2013 року у розмірі 220 515, 66 гривень, за вересень 2013 року у розмірі 44 008, 42 гривень, за листопад 2013 року у розмірі 552 574, 70 гривень, за грудень 2013 року у розмірі 400 429, 33 гривень, за січень 2014 року у розмірі 123547,00 гривень, за квітень 2014 року у розмірі 132 053,33 гривень.
12 вересня 2014 року на підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення, а саме :
№ 0000451501, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», абз.5 Постанови Кабінет Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.10р. № 1246, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 841 410, 58 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 473 128, 46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 368 282, 12 грн.
№ 0000441501, яким згідно із підпунктом 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України за порушення ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», абз.5 Постанови Кабінет Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 року № 1246, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 , п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 478 973,00 грн., у тому числі у звітних періодах : за жовтень 2012 року на 2 666, 67 грн. та за лютий 2013 року на 6 275, 00 грн. за квітень 2013 року у розмірі 701 133, 33 гривень, за травень 2013 року у розмірі 463 200, 00 гривень, за червень 2013 року у розмірі 270 351, 00 гривень, за вересень 2013 року у розмірі 474 044, 00 гривень, за листопад 2013 року у розмірі 18 000, 00 гривень, за грудень 2013 року у розмірі 49404, 00 гривень, за січень 2014 року у розмірі 256 453, 00 гривень, за квітень 2014 року у розмірі 3 280, 00 гривень, за травень 2014 року у розмірі 117 500, 00 гривень, за червень 2014 року у розмірі 116 666, 67 гривень.
Незгода з вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту акту перевірки підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення № 0000441501 від 12.09.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2013 року у розмірі 6 275, 00 грн. стало віднесення позивачем до податкового кредиту вказаного звітного періоду коштів сплачених за результатами взаємовідносин з ТОВ «Білдінг Групп Плюс», у якого були відсутні можливості для здійснення господарської діяльності та, відповідно, виконання зобов'язань за правочином укладеним з позивачем.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).
Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).
В силу пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 133320071 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2 Порядку).
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 - ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996 -ХІV).
Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 Положення).
В силу пункту 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3 Положення).
Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2013р. між позивачем та ТОВ «Білдінг Груп Плюс» укладено договір № Г-18022013.
Відповідно до змісту вказаного договору ТОВ «Білдінг Груп Плюс» зобов'язувалось виготовити та передати у власність позивачу, протягом 14 календарних днів після оплати першої частини оплати, побутівку 6х2,4. Вартість побутівки разом із доставкою складає - 37 650,00 грн.
В підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем, до матеріалів справи додано копію видаткової накладної № 121 від 19 лютого 2013 року, проте іншої первинної документації в підтвердження виконання ТОВ «Білдінг Груп Плюс» зобов'язань за договором № Г-18022013 від 18.02.13р. як до перевірки так і суду надано не було.
Згідно з положеннями п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Натомість із наданої позивачем документації, а це копія договору укладеного з ТОВ «Білдінг Груп Плюс» та копії видаткової накладної, не можливо встановити здійснення поставки зазначеного товару, оскільки відповідно до умов договору ТОВ «Білдінг Груп Плюс» зобов'язувалось не лише виготовити побутівку розмірами 6х2,4м. (де відповідно до технічних умов 6м. - довжина, 2,4м - ширина та 2,5 м. - висота), а й доставити її позивачу.
Отже із наданої документації не можливо встановити куди саме таку побутівку ТОВ «Білдінг Груп Плюс» повинно було доставити та яким чином це здійснено, також позивачем не надано доказів отримання вказаної побутівки.
Водночас, за вказаних обставин суд бере до уваги надані відповідачем письмові докази, а саме акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 17.06.2013 року №99/2240/37614989 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Білдінг Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 37614989), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року», відповідно до якого встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємством ТОВ «Білдінг Груп Плюс», а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.
Крім того з вказаного акту вбачається, що Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром СТКЗР Білоцерківського MB при ГУМВС України в Київській області проведено експертне дослідження підписів ОСОБА_4, який є директором, бухгалтером та особою, яка має право підпису від імені ТОВ «Білдінг Груп Плюс», за результатами чого висновком від 13.06.2013 року № 468 встановлено, що підписи на документах від імені гр. ОСОБА_4, виконані не ним, а іншою особою.
Тобто, вказаним актом встановлена неможливість фактичного здійснення господарських операцій вказаного суб'єкта господарювання через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій вказаним суб'єктом господарювання щодо виконання робіт та надання послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення пунктів 185.1,188.1,187.1 статей 185, 188, 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
Також, виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:
- документи, визначені цим Кодексом;
- податкова інформація;
- експертні висновки;
- судові рішення;
- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана контролюючим органом для забезпечення його діяльності визначені статтею 72 ПК України.
Зокрема, відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 ПК України контролюючим органом використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.
Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.
Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.
Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.
Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 року.
Окрім цього, з метою з'ясування обставин фінансово-господарської діяльності ТОВ «Білдінг Груп Плюс» з позивачем в судове засідання викликався як свідок директор зазначеного товариства ОСОБА_4. Втім, вказана особа до суду не прибула, що в свою чергу підтверджує висновки контролюючого органу щодо неможливості фактичного здійснення господарської діяльності ТОВ «Білдінг Груп Плюс».
Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, щодо правомірності та обґрунтованості висновків податкового органу з приводу безпідставності віднесення позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2013 року коштів в розмірі 6 275,00 грн. сформованих за результатами взаємовідносин з ТОВ «Білдінг Груп Плюс».
Також із змісту акту перевірки слідує, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000441501 від 12.09.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 2 667, 00 грн. стала розбіжність сум віднесених позивачем до податкового кредиту з ПДВ ( 6 032, 11 грн.) та задекларованих його контрагентом ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» сум податкових зобов'язань (3 365, 44 грн.) у звітному періоді.
Позивачем вказані обставини жодним чином спростовано не було.
Разом з тим приписами п. п. 198.1, ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу).
Враховуючи наведені фактичні обставини суд погоджується з висновками податкового органу, щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту у жовтні 2012 року, з порушенням норм податкового законодавства на суму 2 666, 67 грн., що фактично становить різницю між задекларованим у відповідному звітному податковому періоді податковим кредитом в розмірі 6 032, 11 грн. та задекларованими ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» зобов'язанням з податку на додану вартість на суму 3 365, 44 грн.
Крім того підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000441501 від 12.09.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 701133,33 гривень, за травень 2013 року у розмірі 463200,00 гривень, за червень 2013 року у розмірі 270351,00 гривень, за вересень 2013 року у розмірі 474044,00 гривень, за листопад 2013 року у розмірі 18000,00 гривень, за грудень 2013 року у розмірі 49404,00 гривень, за січень 2014 року у розмірі 256453,00 гривень, за квітень 2014 року у розмірі 3280,00 гривень, за травень 2014 року у розмірі 117500,00 гривень, за червень 2014 року у розмірі 116666,67 гривень., а також винесення податкового повідомлення-рішення № 0000451501 від 12.09.2014 року яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 841 410,58 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 473 128,46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 368 282,12 грн. стали допущені ним порушення вимог ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», абз. 5 Постанови Кабінет Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 р. № 1246, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог « Договір про спільну діяльність від 16.07.2010 року № 1 - уповноважена особа ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» та ТОВ «Гурман-2007» вказує на наявність всіх необхідних документів для формування податкового кредиту, в тому числі податкових накладних, виписаних уповноваженими особами контрагентів позивача, які належним чином були внесені до Єдиного реєстру податкових накладних.
Разом з тим, відповідно до наданих сторонами доказів судом встановлено, що позивачем у періоді, що перевірявся до складу податкового кредиту було віднесено суму коштів на підставі податкових накладних, які у паперовому та електронному вигляді підписані різними особами.
Так, як свідчать наявні матеріли справи, податкові накладні № 13 від 30.04.2013 року на суму ПДВ 137 500, 00 грн., № 10 від 24.04.2013 року на суму ПДВ 15 000, 00грн., № 7 від 15.04.2013 року на суму ПДВ 50 400, 00 грн., № 6 від 12.04.2013 року на суму ПДВ 135 200, 00 грн., № 5 від 11.04.2013 року на суму ПДВ 135 000,00 грн., № 4 від 09.04.2013 на суму ПДВ 133 633, 33 грн., № 3 від 04.04.2013 року на суму ПДВ 52 000, 00грн., № 2 від 01.04.2013 року на суму ПДВ 42 400, 00 грн., № 6 від 31.05.2013 року на суму ПДВ 33 400, 00 грн., № 3 від 20.05.2013 року на суму ПДВ 70 800, 00грн., № 2 від 17.05.2013 року на суму ПДВ 136 000, 00 грн., № 1 від 07.05.2013 року на суму ПДВ 223 000, 00 грн., № 8 від 20.06.2013 року на суму ПДВ 66 800, 00грн., № 7 від 19.06.2013 року на суму ПДВ 92 000, 00 грн., № 5 від 18.06.2013 року на суму ПДВ 68 333, 33 грн., № 4 від 17.06.2013 року на суму ПДВ 67 400, 00 грн., №3 від 14.06.2013 року на суму ПДВ 196 333, 33 грн., № 10 від 19.09.2013 року на суму ПДВ 44 680, 00 грн., № 9 від 18.09.2013 року на суму ПДВ 87 500,00 грн., № 5 від 11.09.2013 року на суму ПДВ 166 666, 67 грн., № 4 від 06.09.2013 року на суму ПДВ 133 333, 33 грн., № 8 від 26.11.2013 року на суму ПДВ 77 500, 00 грн., № 7 від 14.11.2013 року на суму ПДВ 283 333, 33грн., № 5 від 12.11.2013 року на суму ПДВ 124 000, 00 грн., № 4 від 12.11.2013 року на суму ПДВ 21 666, 67 грн., № 1 від 11.11.2013 року на суму ПДВ 21 666, 67 грн., № 9 від 20.12.2013 року на суму ПДВ 34 000, 00 грн., № 7 від 18.12.2013 року на суму ПДВ 51 666, 67 грн., № 6 від 11.12.2013 року на суму ПДВ 136 666, 67 грн., № 5 від 10.12.2013 року на суму ПДВ 93 333, 33грн., № 2 від 06.12.2013 року на суму ПДВ 120 833, 33 грн., № 4 від 21.01.2014 року на суму ПДВ 73 333, 33 грн., № 3 від 16.01.2014 року на суму ПДВ 100 000,00 грн., № 2 від 10.01.2014 року на суму ПДВ 156 666, 67грн., № 1 від 09.01.2014 року на суму ПДВ 50 000, 00 грн., № 3 від 15.04.2014 року на суму ПДВ 83 333, 33 грн., № 1 від 03.04.2014 року на суму ПДВ 52 000, 00 грн., № 3 від 21.05.2014 року на суму ПДВ 50 833, 33грн., № 1 від 14.05.2014 року на суму ПДВ 66 666, 67 грн., № 1 від 18.06.2014 року на суму ПДВ 116 666, 67 грн. від імені TOB «Стройреконструкція» підписані ОСОБА_5, як директором останнього. В той же час, відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, вказані податкові накладні підписані директором TOB «Стройреконструкція» ОСОБА_6
Окрім цього, податкові накладні № 2 від 02.09.2013 року на суму ПДВ 83 333, 33 грн., № 4 від 11.12.2013 року на суму ПДВ 13 333, 33 грн. від імені ТОВ «Альфапласт» підписана ОСОБА_7, як директором останнього, а податкові накладні № 81 від 21.11.2013 року на суму ПДВ 24 850, 63грн. та № 64 від 07.11.2013 року на суму ПДВ 17 557, 40грн. підписані від імені ТОВ «Рекламна агенція «Вереск-Медіа» ОСОБА_8, проте згідно копії витягу з Єдиного реєстру податкових накладних вбачається, що вказані податкові накладні підписані директором ТОВ «Альфапласт» ОСОБА_9, а від імені директора ТОВ «Рекламна агенція «Вереск-Медіа» - ОСОБА_10
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що нормами податкового законодавства встановлено. що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписані уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 20 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 20 цього Кодексу.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та діяв до 01 березня 2014 року), та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів Україні від 01.03.2014р. № 10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за N 185/24962, (який набрав чинності 1 березня 2014 року).
Крім того, за приписами норм п. 201.10 ПК України, з урахуванням норм п. 11 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
При цьому порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. № 1246.
Пунктами 2 і 5 цього Порядку передбачено, що внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначеного документу в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру.
Продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.
Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.
За відсутності у продавця посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.
Продавець, що є фізичною особою - підприємцем, накладає електронний цифровий підпис у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис фізичної особи - підприємця; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.
Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.
Вказані положення Порядку кореспондуються з нормами ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003р. № 851-IV оригінал електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.
З аналізу наведених норм вбачається, що податкові накладні виписані ТОВ «Стройреконструкція», за підписом ОСОБА_5, ТОВ «Альфа пласт» за підписом ОСОБА_7, ТОВ «Рекламна Агенція Вереск» за підписом ОСОБА_8, не являються такими, що згідно п. 18 Порядку заповнення податкової накладної підписані особою, уповноваженою ТОВ «Стройреконструкція», ТОВ «Альфа пласт», ТОВ «Рекламна агенція Вереск» здійснювати постачання товарів, а тому, відповідно, не можуть бути враховані при формування суб'єктом господарювання податкового кредиту.
Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2014 року № 0000451501 та № 0000441501 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384, 80 грн.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного «ДСД від 16.07.2010 р. № 1 між ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» та ТОВ «Гурман 2007» відмовити повністю.
2. Стягнути з «ДСД від 16.07.2010 р. № 1 між ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» та ТОВ «Гурман 2007» судовий збір у розмірі 4 384, 80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01.12.2014р.