ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 грудня 2014 року 14:57 № 826/12420/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.
при секретарі Мальчик І.Ю.,
за участю:
представника позивача: Гайдук А.В.,
представника відповідача: Шендрик С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРИМПОРТГРУПП» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання дій Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві з одностороннього припинення договору про визнання електронних документів від 16.09.2013 року за №120920131 незаконними; зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві виконувати договір про визнання електронних документів від 16.09.2013р. за №120920131 та визнати «Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014 року» поданий ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП» в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві 30 травня 2014 року - поданим належним чином (як оригіналу); зобов'яння Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві відновити можливість подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП».
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що податковим органом, порушуючи норми податкового законодавства України було протиправно в односторонньому порядку розірвано договір про визнання електронних документів №9057342654 від 16.09.13р.
В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, посилався на правомірність розірвання договору, у зв'язку з тим, що вказаним договором передбачено право органу ДПС в односторонньому порядку розірвати договір, у разі зміни платником місця реєстрації.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРИМПОРТГРУПП» (код ЄДРПОУ 38812499) перебуває на обліку в Печерському районі Головному управлінні Міндоходів у м.Києві, відповідно до свідоцтва №200133434 від 01.08.2013р. є платником податку на додану вартість.
Між ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП» 16.09.2013р. укладено договір №120920131, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів) поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
Листом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.05.2014 року №23946/10/26-35-10-02-10 ТОВ«УКРИМПОРТГРУПП» повідомлено про розірвання договору №9057342654 від 16.09.2013р., на підставі ст.ст.651, 653, 654 ЦК України, оскільки відповідно до довідки про встановлення місцезнаходження від 19.05.14р. №1266/01/26-55-07-03, місцезнаходження ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП» за податковою адресою, не встановлено, що свідчить про порушення істотних умов договору, у зв'язку з чим зобов'язання сторін визначених договором №9057342654 від 16.09.2013р. припиняються, а податкова звітність, подана засобами телекомунікаційного зв'язку, вважається не прийнятою.
За умовами договору №9057342654 від 16.09.2013р. про визнання електронних документів орган державної податкової служби має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.
Так, у відповідності до пп. «в» п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, зокрема, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Крім того, з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (п. 42.4 ст. 42 ПК України).
На виконання вищенаведених положень наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.
З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (п. 5 розділу ІІІ Інструкції №233).
Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно п. 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації.
Згідно п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.
При цьому, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року №755-IV (надалі - Закон №755), місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).
В свою чергу, відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 Закону №755).
В Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи (ч. 2 ст. 17 Закону №755).
Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ст. 18 Закону №755).
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.05.14р. та Витягу від 18.08.14р., місцезнаходження ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП»: м.Київ, Печерський район, вул. Академіка Філатова, 10-а, офіс 3/16. Зміни щодо місцезнаходження позивача або запис про відсутність його за місцезнаходженням до ЄДРПОУ не вносились.
Таким чином, позивач, на спростування доводів, викладених у листі, надав суду докази щодо підтвердження відомостей про юридичну особу підприємства, зокрема і його юридичної адреси, про що внесені відповідні записи до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Враховуючи те, що державним реєстратором Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців не вносилися зміни щодо місцезнаходження позивача або запис про відсутність товариства за місцезнаходженням, то розірвання договору про визнання електронних документів податковим органом в одностаронньому порядку є протиправним.
З огляду на викладене вище вбачається, що ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП» станом на момент розірвання ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 16.09.2013 року не змінювало свого місця реєстрації, а, відтак, з урахуванням визначених у листі від 21.05.2014р. підстав для такого розірвання, суд дійшов висновку, що дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів від 16.09.2013р. №120920131, укладеного між ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП» є протиправними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Похідними від попередніх є позовні вимоги щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві виконувати договір про визнання електронних документів від 16.09.2013р. за №120920131 та зобов'яння Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві відновити можливість подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП», а тому також підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог відносно визнання «Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014 року» поданого ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП» в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві 30 травня 2014 року - поданим належним чином (як оригіналу) суд зазначає наступне.
В розумінні норми п. 46.1 ст. 46 ПК України, «податкова декларація, розрахунок» (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України, на платника податків покладено обов'язок за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Названим пунктом закріплено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Відповідно до п. 49.8 ст. 48 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Згідно з п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (п. 49.11 ст. 49 ПК України).
В силу 49.15 ПК України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.
У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 ПК України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
Пунктом 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Підсумовуючи наведені положення податкового законодавства, суд приходить до висновку, що за платником податку закріплено обов'язок щодо подання податкової декларації за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 ПК України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та яка може бути не прийнята податковим органом виключено у разі заповнення такої декларації з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПК України.
Також положеннями п. 7 розд. ІІІ Інструкції № 233, передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).
За змістом цього ж п. 7 розд. ІІІ вказаної Інструкції, при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися певного порядку. Зокрема, перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним (пп. 7.4 п. 7 розд. ІІІ Інструкції).
Разом з тим, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (пп. 7.5 п. 7 розд. ІІІ Інструкції).
Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (пп. 7.6 п. 7 розд. ІІІ Інструкції).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлено податковий документ в електронному вигляді «Реєстр виданих на отриманих податкових накладних» за квітень 2014 року. Відповідно до квитанції №1, документ не прийнято.
Виходячи з системного аналізу правових норм, суд звертає увагу, що перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку, а підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС чи неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі.
З викладеного вбачається, що квитанція №1 від 30.05.14р. не є доказом неприйняття податкових документів в електронному вигляді, а свідчить про те, що передачу податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку, платником податків, не здійснено.
Таким чином, жодних документальних доказів направлення ДПІ письмових повідомлень про відмову у прийнятті Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за звітний період квітень 2014 року сторони до суду не пред'явили.
Окрім того, суд зазначає, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
При цьому, з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України 21.10.2010 № П-278/10.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
З огляду на викладене, суд зауважує, що прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу, під час якого уповноважена посадова особа контролюючого органу, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених податковим законодавством та являється виключною компетенцією податкового органу (дискреційними повноваженнями), тобто втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання «Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014 року» поданого ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП» в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві 30 травня 2014 року - поданим належним чином (як оригіналу), задоволенню не підлягають.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКРИМПОРТГРУПП» частково.
Визнати дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві з одностороннього припинення договору про визнання електронних документів від 16.09.2013 року за №120920131 протиправними.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві виконувати договір про визнання електронних документів від 16.09.2013р. за №120920131.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві відновити можливість подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП».
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРИМПОРТГРУПП» (код ЄДРПОУ 38812499) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 54,81 грн. (п'ятдесят чотири гривні вісімдесят одна копійка).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 04.12.2014р.
Суддя Є.В. Аблов