26 листопада 2014 року 810/5976/14
м. Київ
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмово провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Рада" до ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Рада" (далі-позивач, товариство) до ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкових зобов'язань. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. Представник відповідача до суду не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, явку свого представник до суду не забезпечив.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.
На підставі наказу від 04.09.2014 №494 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ІАЦ "Рада" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Грант Тайм" за період з 01.10.2013 по 31.10.2013. За результатами перевірки складено акт від 18.09.2014 №2419/10-16-22-09/37851123, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7315 грн за 2013 рік; п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.6, п.201.7, п.201.8 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 7700 грн за жовтень 2013 р.
Установлено, що до перевірки не надано документи, що містять в особі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання послуг та не надано будь-які відповідні документи, які б свідчили про фактичну доцільність наданих послуг. Податковим органом отримано акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1057/2659/22-02/38123047 від 16.04.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Грант Тайм" щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, в якому встановлено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою; допитано гр. ОСОБА_1, який повідомив, що не має жодного відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ "Грант-Тайм". Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ТОВ "ІАЦ "Рада" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.
На підставі Акту перевірки від 18.09.2014 №2419/10-16-22-09/37851123 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 02.10.2014 №0001732209/2879, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11550 грн, у тому числі за основним платежем - 7700 грн, за штрафними санкціями - 3850 грн, №0001722209/2880, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 10972,5 грн, у тому числі за основним платежем - 7315 грн, за штрафними санкціями - 3657,50 грн.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ "ІАЦ "Рада" (замовник) з ТОВ "Грант Тайм" (виконавець) укладено договір №0209 від 02.09.2013 на надання послуг, а саме створення програмно-інформаційних засобів функціонального ядра системи підтримки ефективної взаємодії учасників навчального процесу. Умови надання послуг визначені технічним завданням (додаток №1 до договору). Факт виконання договору підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, звітною та науковою документацією, податковою накладною, актом апробації результатів роботи згідно з вимогами для проведення апробації, які долучено до матеріалів справи. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжним дорученням. З метою виконання договору позивачем було залучено підрядників, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з якими укладено договори підряду №18 від 01.08.2013 та №19 від 01.08.2013, по яких підрядник виконує наступні робити: створення засобів інкапсуляції розподілених онтологій природничої енциклопедії в середовище віртуальних лабораторій та музеїв; створення інструментів управління тематичними електронними площадками взаємодії з учнівською молоддю. Відповідна кваліфікація виконавців підтверджується дипломами доктора технічних наук та кандидата технічних наук.
У подальшому отримані послуги позивачем було реалізовано шляхом укладення договору №06/09-2 про надання послуг з виконання науково-дослідницьких розробок від 06.09.2013 з Національним центром "Мала академія наук України". До цього договору сторонами укладено додаток №А до договору (технічне завдання). Факт виконання договору підтверджується розрахунком, протоколом узгодження договірної ціни та вартості послуг, актами. Крім того, на підтвердження виконання робіт позивачем надано інформацію на матеріальних носіях (диск).
Суму податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.
Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.
Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ТОВ "Грант Тайм", які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.
Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту надання послуг за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.
Як встановлено судом, факт надання послуг ТОВ "Грант Тайм", використання позивачем отриманих послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.
Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ "Грант Тайм" є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка мали право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрована платниками податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.
При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових та інших рішень відповідачем не надано. З урахуванням наведеного показання ОСОБА_1 - засновника та керівника ТОВ "Грант-Тайм", не є належними доказами, які підтверджують безтоварність цих операцій, оскільки рішення суду у кримінальній справі, в якій допитано цього свідка, відсутнє.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.
Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "Грант Тайм" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток.
Згідно з п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.3, ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).
Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.
В акті перевірки відповідачем наведено податкову накладну, яку було виписано ТОВ "Грант Тайм" для позивача, її копії наявні у матеріалах справи і досліджені судом. Таким чином, при отриманні податкової накладної від ТОВ "Грант Тайм", яка засвідчує факт виконання послуг, з урахуванням бухгалтерських та інших документів у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ та на формування валових витрат у відповідному періоді.
Суду не надано доказів того, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкову накладну на кожне повне або часткове надання товару (робіт, послуг).
Податкова накладна, яка надавалась для проведення перевірки, є документом, що засвідчує факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання якої, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.
Суд зазначає, що фактичне здійснення господарської операції між позивачем і ТОВ "Грант Тайм" підтверджується дослідженими доказами у справі: підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.
Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.
Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарській операції з ТОВ "Грант Тайм" та неправомірне віднесення коштів, сплачених за отримання послуг, до податкового кредиту та валових витрат, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції та виконання усного договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Грант Тайм", отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.6, п.201.7, п.201.8 ст.201 ПК є безпідставними.
Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, то суд не визнає цей акт належним та допустимим доказом в розумінні ст. 70 КАС України.
Так, відповідно до п.73.5 ст.75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Отже, як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску товару, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.
Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі сплаченої ним суми судового збору.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №00011722209/2880 та №00011722209/2879 від 02.10.2014, видані ДПІ У Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Рада" судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Журавель В.О.