ун. № 759/8095/14-ö
пр. № 2/759/3524/14
11 ãðóäíÿ 2014 ðîêó м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Миколаєць І.Ю.
при секретарі Руденко Ю.Ф.
за участю представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача Яндульського Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним,
У травні 2014 року представник позивача ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати недійсним договір поруки № 467, укладений 12.02.2009 року між ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» та ПАТ КБ «ПриватБанк». В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 19.06.2007 р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № KID0GA00000002, за яким КБ «ПриватБанк» надав позичальнику кредит у розмірі 35700,00 дол. США на інвестування житла та сплату страхових платежів. На забезпечення виконання даного зобов'язання, 19.06.2007 р. між цими ж сторонами був укладено договір іпотеки квартири. 22.06.2007 р. між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № KID0GК00830001, за яким КБ «ПриватБанк» надав позичальнику кредит у розмірі 138120,00 дол. США на купівлю житла та сплату страхових платежів, на забезпечення виконання якого 22.06.2007 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № KID0GК00830001. Під час розгляду Кіровським районним судом м. Дніпропетровська справи № 2-3162/11 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» в особі філії у Кіровському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, позивачка дізналась, що 12.02.2009 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» був укладений договір поруки № 467. Оскільки договір поруки № 467 був укладений без згоди позивача, та сама угода істотно порушує її законні права і може призвести до збитків у майбутньому, ОСОБА_1 просить задовольнити позов в повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, додатково зазначивши, що договір поруки № 467 укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», був укладений з метою зміни підсудності за позовною заявою про стягнення заборгованісті.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав відсутності обов»язку згоди боржника на укладення договору поруки між кредитором та поручителем.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.06.2007 р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № KID0GA00000002, за яким КБ «ПриватБанк» надав позичальнику кредит у розмірі 35700,00 дол. США на інвестування житла та сплату страхових платежів. На забезпечення виконання даного зобов'язання (а.с. 13-15).
22.06.2007 р. між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № KID0GК00830001, за яким КБ «ПриватБанк» надав позичальнику кредит у розмірі 138120,00 дол. США на купівлю житла та сплату страхових платежів (а.с. 7-12).
12.02.2009 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» було укладено договір поруки № 467, відповідно до якого останнє взяло на себе зобов»язання нести відповідальність перед банком у разі невиконання ОСОБА_1 зобов»язань за кредитними договорами в розмірі 200 грн. по кожному договору окремо (а.с. 57-58).
За умовами даного договору поруки № 467 сторони погодились, що у випадку невиконання боржником обов»язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 4 договору). Додатком 1 до цього договору сторони дійшли згоди, що розмір відповідальності поручителя перед кредитором за договорами укладеними з позичальником ОСОБА_1 складає 200 грн. по кожному кредитному договору. Зі змісту договору поруки № 467 випливає те, що він є двостороннім та укладений без попередньої згоди на то боржника ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Частиною 3 статті 215 ЦПК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин).
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на розмір зобов»язання, яке несе ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» перед банком за даним договором (в розмірі 200 грн.), можна зробити висновок, що метою даного договору поруки є виконання зобов»язання не в повному обсязі, а лише частково в розмірі 200 грн. по кожному договору окремо, оскільки кредитний договір № KID0GA00000002 укладався на суму 35700,00 дол. США, а кредитний договір № KID0GК00830001 - на суму 138120,00 дол. США.
Пунктом п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, з урахуванням статей 553 - 554 ЦК України договір поруки укладається кредитором за зобов'язаннями, які забезпечуються порукою, і поручителем. Оскільки позичальник є не стороною договору поруки, а стороною у зобов'язанні, забезпеченому порукою, чинне законодавство України не передбачає обов'язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладення договору поруки. Разом із тим це не означає, що за позовом позичальника такий договір поруки не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він звужує його права чи розширює обов'язки, зокрема, передбачає оплату послуг поручителя боржником відповідно до вимог статті 558 ЦК України, чи доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем тощо.
Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. З правового аналізу даної норми випливає, що природа поруки полягає у поєднанні волі боржника і поручителя відповідати спільно, а тому порука за договором передбачає волевиявлення як боржника, так і поручителя.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Тобто договір поруки встановлює права та обов»язки, у тому числі і для боржника (солідарна відповідальність), який не є стороною договору поруки № 467, що в свою чергу суперечить самому поняттю договору в розумінні ст. 626 ЦК України, а отже є недійсним.
Таким чином, оспорюваний договір поруки безпосередньо впливає на права та обов»язки позичальника - ОСОБА_1, а відповідно до ст. 511 ЦК України зобов»язання не створює обов»язку для третьої сторони; у випадках, встановлених договором, зобов»язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Оскільки зазначеною нормою передбачене загальне правило участі третьої особи у зобов»язанні, а саме зобов»язання не повинно створювати обов»язків для третьої особи, тобто не можна без згоди особи покласти на неї обов»язок вчинити якусь дію або утриматись від вчинення такої дії. З урахуванням цього, суд приходить до висновку, що договір поруки № 467, укладений 12.02.2009 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є недійсним.
Керуючись ст. ст. 203, 215, 553, 554, 626 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 179, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним, задовольнити.
Визнати недійсним договір поруки № 467, укладений 12.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», в частині що стосується ОСОБА_1.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 243, 60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: